Постанова 4855 № 855/401/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 855/401/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. за участю секретаря Юрковець А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив суд: - визнати дії Центральної виборчої комісії неправомірними по розгляду скарг від 19 вересня та 11 жовтня 2019 року; - зобов`язати Центральну виборчу комісію розглянути скарги від 19 вересня та 11 жовтня 2019 року та надати відповідь по суті. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Центральною виборчою комісією з порушенням Конституції України, Законів України "Про Центральну виборчу комісію", "Про звернення громадян" йому надано необґрунтовану відповідь на колективну скаргу від 19 вересня 2019 року, а також на скаргу від 11 жовтня 2019 року, та безпідставно її повернуто. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 був членом дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 територіального виборчого округу № 174. 05 серпня 2019 року члени вказаної дільничної комісії разом з позивачем звернулись до окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 174 зі скаргою, у якій зазначали про порушення діючого законодавства членами дільничної виборчої комісії та просили депреміювати голову виборчої комісії з виборів народних депутатів України звичайної виборчої дільниці № 631220 ОСОБА_2 та члена цієї комісії ОСОБА_3 за підсумками їх роботи та розподілити премію між членами ДВК. На вказану скаргу головою окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 174 надано відповідь від 08 серпня 2019 року № 449, у якій зазначено про відсутність законних підстав для її розгляду у зв`язку з поданням такої скарги після встановленого Законом строку. 19 вересня 2019 року позивач разом з іншими членами дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174, що здійснювали підготовку та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, звернулись зі скаргою до Президента України та Центральної виборчої комісії України, у якій посилались на допущені порушення законодавства у вказаній дільничній комісії, маніпуляцію головою вказаної комісії ОСОБА_2 з розподілом премії членам комісії та просили прийняти до окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 174 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та голови дільничної виборчої комісії звичайної виборчої дільниці № 631220 ОСОБА_2 заходи згідно діючого законодавства. 20 вересня 2019 року Офіс Президента України надіслав вказану скаргу за належністю на розгляд Центральної виборчої комісії. Керівником секретаріату Центральної виборчої комісії С. Суярко 24 вересня 2019 року надано відповідь ОСОБА_1 на зазначену скаргу за № 21-30-8269, у якій з посиланням на статтю 47 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та Порядок нарахування та виплати одноразової грошової винагороди членам окружних і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, затверджений постановою Центральної виборчої комісії від 12 липня 2012 року № 108 зазначено, що одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована лише один раз після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах. При цьому така винагорода не є обов`язковою виплатою; нараховується та виплачується виключно за наявності загальної економії фонду оплати праці згідно з прийняти комісією рішенням тим членам комісії, які брали активну участь у її роботі. Також у вказаній відповіді повідомлено, що розмір такої винагороди визначається на засіданні цієї комісії за поданням її голови рішенням комісії, яке затверджується рішенням відповідної окружної комісії. І з огляду на викладене, питання виплати одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 під час проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року належало до виключних повноважень окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 174. 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано скаргу до Центральної виборчої комісії, у якій позивач зазначав про ненадання відповідачем у відповіді від 24 вересня 2019 року оцінки доводам позивача у скарзі від 19 вересня 2019 року про використання ОСОБА_2 гельової ручки під час складання протоколу, про участь у роботі дільничної виборчої комісії 21 та 22 липня 2019 року ОСОБА_4 , яка не була членом комісії; а також зазначав про те, що С. Суярко не мав права надавати відповідь на скаргу в силу приписів частин третьої-четвертої статті 15 Закону України "Про Центральну виборчу комісію". У скарзі від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 просив розглянути скаргу від 19 вересня 2019 року згідно діючого законодавства України. 11 жовтня 2019 року членом Центральної виборчої комісії ОСОБА_5 надано відповідь № 21-30-8365 на скаргу від 11 жовтня 2019 року, у якій повідомлено про невідповідність скарги вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України" та Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 31 липня 2012 року № 133, оскільки скарга не містить прізвища, імен, по батькові суб`єкта оскарження, його місця проживання, чітко сформульованих вимог із зазначенням суті рішення, ухвалення якого вимагається від виборчої комісії; не наданням копій скарги та доданих до неї документів у кількості, яка дорівнює кількості суб`єктів оскарження та заінтересованих осіб, зазначених у скарзі. Оскільки скарга оформлена без дотримання вимог статті 110 Закону та розділу 6 Порядку, вона підлягає поверненню без розгляду. Також у вказаній відповіді про можливість повторного подання скарги, нормативне визначення суб`єктів звернення зі скаргою, порядок оскарження дій окружної виборчої комісії, нормативне врегулювання питання оплати членів дільничних виборчих комісій та порядок оскарження рішень у вказаній частині, а також повідомлено про здійснення органами державного фінансового контролю за правильним та цільовим використанням коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку і проведення виборів народних депутатів України. Вважаючи вищезазначену відповідь від 11 жовтня 2019 року не по суті його звернення та повернення його скарги від 11 жовтня 2019 року неправомірним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що така скарга відповідно до вимог частини четвертої статті 7 закону України "Про звернення громадян" повинна бути направлена відповідачем до правоохоронних органів, Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Центральною виборчою комісією було розглянуто скаргу від 19 вересня 2019 року та надано відповідь ОСОБА_1 , а також, надано відповідь на скаргу від 11 жовтня 2019 року, тому позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Частиною 1 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України. Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об`єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності. Згідно ст. 3 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комісія є колегіальним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Комісія та її члени зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим та іншими законами України. Порядок утворення, склад, повноваження та організація діяльності Комісії визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Статтею 15 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема передбачено, що заяви та інші звернення, які не стосуються виборчого процесу чи процесу референдуму або подані не під час такого процесу, розглядаються Комісією на загальних підставах, встановлених законом. Скарга, подана до Комісії, розглядається на засіданні Комісії. За підсумком розгляду скарги Комісія приймає рішення. Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що забезпечення діяльності Комісії у здійсненні нею повноважень покладається на Секретаріат Комісії. Секретаріат Комісії виконує організаційну, юридичну, експертну, аналітичну, інформаційно-довідкову та матеріально-технічну роботу, спрямовану на забезпечення здійснення Комісією та її членами повноважень, передбачених цим Законом. Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Згідно ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» визначена заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. Статтею 16 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті. Згідно ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Як вбачається з матеріалів справи, 19 вересня 2019 року позивач та члени дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174, що здійснювали підготовку та проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року, звернулись зі скаргою до Президента України та Центральної виборчої комісії України, у якій посилались на допущені порушення законодавства у вказаній дільничній комісії, маніпуляцію головою вказаної комісії ОСОБА_2 з розподілом премії членам комісії та просили прийняти до окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 174 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року та голови дільничної виборчої комісії звичайної виборчої дільниці № 631220 ОСОБА_2 заходи згідно діючого законодавства. 20 вересня 2019 року Офіс Президента України надіслав вказану скаргу за належністю на розгляд Центральної виборчої комісії. 24 вересня 2019 року керівником секретаріату Центральної виборчої комісії С. Суярко надано відповідь ОСОБА_1 на вищевказану скаргу № 21-30-8269, у якій зазначено, що одноразова грошова винагорода членам виборчих комісій може бути нарахована лише один раз після встановлення окружною виборчою комісією підсумків голосування в загальнодержавному багатомандатному та одномандатному виборчих округах, а питання виплати одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії з виборів народних депутатів України виборчої дільниці № 631220 одномандатного виборчого округу № 174 під час проведення позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року належало до виключних повноважень окружної виборчої комісії з виборів народних депутатів України одномандатного виборчого округу № 174. 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подано скаргу до Центральної виборчої комісії, у якій позивач зазначав про ненадання відповідачем у відповіді від 24 вересня 2019 року оцінки доводам позивача у скарзі від 19 вересня 2019 року про використання ОСОБА_2 гельової ручки під час складання протоколу, про участь у роботі дільничної виборчої комісії 21 та 22 липня 2019 року ОСОБА_4 , яка не була членом комісії; а також зазначав про те, що С. Суярко не мав права надавати відповідь на скаргу в силу приписів частин третьої-четвертої статті 15 Закону України "Про Центральну виборчу комісію". У скарзі від 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 просив розглянути скаргу від 19 вересня 2019 року згідно діючого законодавства України. 11 жовтня 2019 року членом Центральної виборчої комісії ОСОБА_5 надано відповідь № 21-30-8365 на скаргу від 11 жовтня 2019 року, у якій повідомлено про невідповідність вказаної скарги вимогам Закону України "Про вибори народних депутатів України" та Порядку розгляду скарг виборчими комісіями з виборів народних депутатів України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 31 липня 2012 року № 133, та повернено скаргу без розгляду. В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 не було надано відповідь по суті його звернення від 19 вересня 2019 року, не надано оцінку інформації про використання ОСОБА_2 гелевої авторучки та підписання протоколів про результати виборів на виборчій дільниці №631220 людиною, яка не входила до складу ДВК №631220, а також не було направлено скаргу ОСОБА_1 до правоохоронних органів. Водночас, 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звертаючись із скаргою до Центральної виборчої комісії фактично просив розглянути скаргу від 19 вересня 2019 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року - скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Визнати дії Центральної виборчої комісії неправомірними по розгляду скарг від 19 вересня та 11 жовтня 2019 року. Зобов`язати Центральну виборчу комісію повторно розглянути скарги 19 вересня та 11 жовтня 2019 року та надати відповіді по суті. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено «08» листопада 2021 року.