Постанова 4855 № 728/1925/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 728/1925/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Глушко О.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2020 року о 22:05 год. м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., при секретарі Хмарській К.І. за участю: позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дільничної виборчої комісії № 740005 в особі голови Дільничної виборчої комісії Гришко Надії Олександрівни, Дільничної виборчої комісії №740003 в особі Москаленка Миколи Григоровича, Дільничної виборчої комісії № 740023 в особі Пилипенка Олександра Миколайовича та Дільничної виборчої комісії №740111 в особі голови Курінської Людмили Михайлівни про визнання протиправними та скасування результатів виборів на дільничних виборчих комісіях №740005, №740003, №740023, №740111, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Дільничної виборчої комісії № 740005 в особі голови Дільничної виборчої комісії Гришко Надії Олександрівни, Дільничної виборчої комісії №740003 в особі Москаленка Миколи Григоровича, Дільничної виборчої комісії № 740023 в особі Пилипенка Олександра Миколайовича та Дільничної виборчої комісії №740111 в особі голови Курінської Людмили Михайлівни (далі по тексту - відповідачі, Дільнична виборча комісія № 740005, Дільнична виборча комісія №740003, Дільнична виборча комісія № 740023, Дільнична виборча комісія №740111) в якому просив: - визнати дії Дільничних виборчих комісій №740005, 740003, 740023, 740111 протиправними; - скасувати їх результати виборів на Дільничних виборчих комісіях №740005, 740003, 740023, 740111; - накласти стягнення на Дільничні виборчі комісії №740005, 740003, 740023, 740111 стягнення у грошовій формі в сумі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про вибори народних депутатів України». Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2020 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 208. 25.09.2020 року на ім`я ОСОБА_1 видано посвідчення № КД-12, як кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208, на проміжних виборах народних депутатів України 25.10.2020 року. 25.10.2020 року відбулися проміжні вибори народних депутатів України в одномандатному виборчому крузі № 208 в Чернігівській області. Як зазначено позивачем, під час проведення перевірки приміщень дільничних виборчих комісій №740005, 740003, 740023, 740111, ним особисто та його довіреними особами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були виявлені порушення, які вплинули на результати виборів, а саме: не було встановлено плакатів ОСОБА_1 , як кандидата, на жодній із дільниць, відсутнє освітлення в кабінах для голосування на виборчих дільницях 740005 та № 740111, відсутність освітлення в приміщеннях, де розміщувалися інформаційні матеріали та дільницях за № 740111 та № 740023, відсутні голови Дільничних виборчих комісій на дільницях № 740111 та № 740023. Зазначені обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом, за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, що відповідачами вчинялися протиправні дії або бездіяльність відносно останнього, які вплинули на результати голосування, а ухвалене рішення відновить права позивача. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Центральна виборча комісія постановою від 05.06.2020 року № 99 призначила проміжні вибори народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 208 (Чернігівська область) на неділю, 25 жовтня 2020 року. Розділом XXXXII Виборчого кодексу України Прикінцевими та Перехідними положеннями, а саме: абз.2 п. 2 визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Кодексом, зокрема, Закону України «Про вибори народних депутатів України» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 10-11, ст. 73 із наступними змінами), крім положень щодо організації та проведення проміжних виборів і заміщення народних депутатів України, обраних у загальнодержавному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів народних депутатів України. Тобто, у даному випадку, спірні правовідносини регулюються правовими положеннями Конституцією України та Закону України «Про вибори народних депутатів України» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» виборчий процес - це здійснення суб`єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 5 згаданої статті, виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій. Правовими положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» у випадках, передбачених цим Законом, виборчий процес включає також такі етапи: 1) повторне голосування; 2) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків повторного голосування. У свою чергу, п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про вибори народних депутатів України» суб`єктами виборчого процесу є, зокрема, кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 вищевказаного Закону підготовка організації і проведення голосування та підрахунок голосів виборців здійснюється на виборчих дільницях, що утворюються Центральною виборчою комісією або окружною виборчою комісією відповідно до цього Закону та існують на постійній чи тимчасовій основі. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлено, що кожна виборча дільниця має порядковий номер, адресу приміщення для голосування та місцезнаходження (адресу приміщення) дільничної виборчої комісії. Приміщення для голосування та приміщення дільничної виборчої комісії можуть мати однакову адресу. Вимоги до приміщення дільничної виборчої комісії та приміщення для голосування встановлюються Центральною виборчою комісією з урахуванням вимог статті 83 цього Закону (ч. 7 ст. 19 Закону України «Про вибори народних депутатів України»). Відповідно до ч. 1-2 ст. 20 Закону України «Про вибори народних депутатів України» звичайна виборча дільниця призначена для організації та проведення голосування виборців за місцем їх проживання. Звичайна виборча дільниця має територію з визначеними межами та порядковий номер, які визначаються Центральною виборчою комісією. Стаття 63 Закону України «Про вибори народних депутатів України» визначає основні засади інформаційного забезпечення виборів. Так, частиною 5 вказаної статті передбачено, що Центральна виборча комісія за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів депутатів, забезпечує виготовлення не пізніш як за тридцять п`ять днів до дня виборів інформаційних плакатів кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах. Плакати повинні містити біографічні відомості кандидата у депутати, його передвиборну програму (обсягом до трьох тисяч дев`ятисот друкованих знаків) та фотокартку, подані ним при реєстрації. Центральна виборча комісія погоджує з кандидатом у депутати, зареєстрованим в одномандатному окрузі, текст та поліграфічне виконання його інформаційного плаката. Центральна виборча комісія забезпечує виготовлення однакової кількості інформаційних плакатів партій та кандидатів із розрахунку не менш як по два примірники кожного плаката на кожну виборчу дільницю. Виготовлені інформаційні плакати партій в установленому Центральною виборчою комісією порядку передаються відповідним виборчим комісіям (ч. 6 ст. 63 Закону України «Про вибори народних депутатів України»). Крім того, апелянт наголошує на тому, що в кабінах для голосування на виборчих дільницях 740005 та № 740111 було відсутнє освітлення, відсутність освітлення в приміщеннях, де розміщувалися інформаційні матеріали та дільницях за № 740111 та № 740023, відсутні голови Дільничних виборчих комісій на дільницях № 740111 та № 740023, а також відсутність інформаційних плакатів відносно нього. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що вказані порушення, які виявлені ним особисто та його довіреними особами на відповідних виборчих дільницях, є підставами для скасування результатів виборів на цих дільницях, оскільки на його думку за відсутності порушень результати виборів були б інакшими. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав копії скарг, які подавалися ним на ім`я голів вищевказаних виборчих комісій. Апелянт вважає вказані скарги, якими зафіксовано факти порушень, належними доказами, оскільки вони підписані свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які є його довіреними особами. На підтвердження відсутності освітлення в кабінах для голосування на дільницях № 740005 та 740111, в приміщеннях, де розміщувалися інформаційні матеріали на дільницях за № 740111 та № 740023, а також відсутності інформаційних плакатів відносно ОСОБА_1 , як кандидата, останнім надано відеозапис на телефоні, який оглянуто судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи в суді. Щодо наданих в якості доказів відеозаписів, судом першої інстанції зазначено, та підтверджується судом апеляційної інстанції після огляду у судовому засіданні вказаних відеодоказів, що надати оцінку їх належності неможливо, оскільки з вказаних відеозаписів не вбачається, де саме відбуваються вказані події і на якій з вищезазначених дільниць. Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що навіть якщо вказані апелянтом порушення і мали місце на вказаних дільницях, які виразилися у нерозміщенні інформаційного плакату кандидата у депутати ОСОБА_1 і відсутність часткового освітлення, то вказані порушення не є підставами для скасування результатів виборів на Дільничних виборчих комісіях №740005, 740003, 740023, 740111. Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що вищевказані обставини стали перешкодою для вираження громадянам України вільного виявлення при голосуванні на Дільничних виборчих комісіях №740005, 740003, 740023, 740111 під час проведення проміжних виборів народних депутатів України 25.10.2020 року. У даному випадку, вибори на вказаних дільницях пройшли з вільного волевиявлення виборців при голосуванні. Правовими положеннями ч. 1 ст. 92 Закону України «Про вибори народних депутатів України» регламентовано, що дільнична виборча комісія може визнати голосування на виборчій дільниці недійсним у разі встановлення нею порушень вимог цього Закону, внаслідок яких неможливо достовірно встановити результати волевиявлення виборців, лише за таких обставин: 1) виявлення фактів незаконного голосування (опускання виборчого бюлетеня до виборчої скриньки за виборця іншою особою, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою статті 85 цього Закону; голосування особами, які не мають права голосу; голосування особами, які не включені до списку виборців на цій виборчій дільниці або включені до нього безпідставно; голосування виборцями, яким на підставі частини третьої статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців» тимчасово змінено місце голосування (без зміни виборчої адреси) на іншу виборчу дільницю поза межами одномандатного округу, до якого вони відносяться на підставі відомостей Державного реєстру виборців про їх виборчу адресу, що внесені до списку виборців на відповідній виборчій дільниці та безпідставно отримали виборчі бюлетені для голосування в одномандатному окрузі; голосування виборцем більше ніж один раз) у кількості, що перевищує п`ять відсотків кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці; 2) знищення або пошкодження виборчої скриньки (скриньок), що унеможливлює встановлення змісту виборчих бюлетенів, якщо кількість цих бюлетенів перевищує двадцять відсотків кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці; 3) виявлення у виборчих скриньках виборчих бюлетенів для голосування у загальнодержавному або одномандатному окрузі у кількості, що перевищує більш як на п`ять відсотків кількість виборців, які отримали відповідні виборчі бюлетені на виборчій дільниці. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що підстави для визнання голосування на виборчій дільниці недійсними чітко визначені ст.92 Закону України «Про вибори народних депутатів України». У даному випадку, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що порушення на які посилається позивач не відносяться до переліку підстав визначених ст. 92 Закону України «Про вибори народних депутатів України», а тому є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що даний адміністративний позов ОСОБА_1 подано до суду 26.10.2020 року, а оригінал протоколу дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців на звичайній виборчій дільниці № 740005 в одномандатному виборчому окрузі № 208 позивачем подано до суду першої інстанції 27.10.2020 року під час судового засідання о 12:17 год. (а.с.41-44). Також, під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем не надано до суду протоколів з інших дільничних виборчих комісій про підрахунок голосів виборців та встановлення результатів виборів, що в свою чергу позбавляє суд можливості надати оцінку наявності або відсутності порушеного права позивача. Тобто, станом на момент подання даного позову до суду, права ОСОБА_1 порушені не були, що в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах. У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача. При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішенням суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних позовних вимог можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення протиправно породжує, змінює або припиняє права та обов`язки саме позивача у сфері публічно-правових відносин. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2020 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дільничної виборчої комісії № 740005 в особі голови Дільничної виборчої комісії Гришко Надії Олександрівни, Дільничної виборчої комісії №740003 в особі Москаленка Миколи Григоровича, Дільничної виборчої комісії № 740023 в особі Пилипенка Олександра Миколайовича та Дільничної виборчої комісії №740111 в особі голови Курінської Людмили Михайлівни про визнання протиправними та скасування результатів виборів на дільничних виборчих комісіях №740005, №740003, №740023, №740111 відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 30.10.2020 року о 22:05 год.