Постанова Київський апеляційний суд № 369/15504/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 369/15504/18 провадження № 22-ц/824/6193/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., при секретарі Гайворонському В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» -адвоката Дегтярьова Євгена Володимировича на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. встановив: 03.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Посилався на ті підстави, що з 26.06.1999 року перебував з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. 01.07.2004 його дружина ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 21.02.2006 року шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_2 продовжували проживати однією сім`єю, вести господарство, мали спільний бюджет. В 2007 році ними було прийнято рішення про продаж квартири в АДРЕСА_2 та будівництво власного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В 2011 році він продав квартиру в АДРЕСА_3 та всі отримані кошти вклав в будівництво спірного будинку. На даний час будинок за адресою: АДРЕСА_1 є його єдиним житлом. Останні півроку відносини з відповідачкою стали напруженими. Під час сварок ОСОБА_2 погрожує, що позбавить його права на частку в спільному майні та введе спірний будинок в експлуатацію на своє ім`я. Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог просив суд: встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 21 лютого 2006 року по квітень 2019 року; поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0989 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3222482401:01:008:0013; визнати на ОСОБА_1 , як за співзабудовником, право на 1/2 частину збудованого під час проживання з ОСОБА_2 незавершеного будівництвом житлового будинку за вказаною адресою та право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, з яких побудовано зазначений незавершений будівництвом будинок. Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2019 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ПАТ «Укрсоцбанк». 24.04.2020 представник AT «Альфа-Банк» звернувся до суду з заявою про заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме ПAT «Укрсоцбанк» на його правонаступника - AT «Альфа-Банк». Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позов задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу з 21 лютого 2006 року по квітень 2019 року. Поділено майно, що є спільною сумісною вартістю подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0989 га за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3222482401:01:008:0013. Визнано за ОСОБА_1 право співзабудовника на 1/2 частину самочинно збудованого під час проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та обладнання, з яких самочинно побудовано незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 . В апеляційній скарзі представник третьої особи AT «Альфа-Банк» - адвокат Дегтярьов Є. В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині поділу заставного майна. Стягнути солідарно з відповідачів на користь AT «Альфа-Банк» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Свої доводи мотивує тим, що 03.08.2007 між Акціонерно-комерційний банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому було змінено на ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №014-290-КП, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 88 375 швейцарських франків. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки №014-290-ЗП, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0989 га за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 3222482401:01:008:0013. На передачу земельної ділянки в іпотеку ОСОБА_3 надав письмову згоду. Станом на 08.10.2018 загальна заборгованість за кредитним договором становить 70 720, 99 швейцарських франків, що еквівалентно 1 998 867 грн 82 коп. Згідно рішення №5/2019 від 15 жовтня 2019 року AT «Укрсоцбанк» припинено шляхом приєднання до AT «Альфа-Банк». AT «Альфа Банк» розпочав процедуру звернення стягнення на нерухоме майно згідно п. 4.5.3 договору іпотеки від 03.08.2007, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до рішення Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі №337/474/14-ц, поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють недобросовісно зловживаючи правами стосовно кредитора, поділ майна порушує майнове право кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З огляду на обставини справи можна припустити недобросовісність поведінки подружжя при поділі спільного майна, зловживання правами. Наявність негативних наслідків для кредитора доказується існуванням заборгованості по кредиту, кредитним договором та договором іпотеки, згодою чоловіка на передачу земельної ділянки в заставу банку, витягом із статуту АТ «Альфа-Банк». Суд першої інстанції, розглянувши справу у відсутність представника АТ «Альфа-Банк», не зважаючи на його заяву про відкладення розгляду справи, прийняв оскаржуване рішення без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання представник АТ «Альфа-Банк» не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 200), в апеляційній скарзі висловив прохання розгляд справи провести в його відсутність. Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились втретє, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, від отримання судових повісток відмовились (а.с.202 -205). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 26 червня 1999 року в Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з Держаним Центром розвитку сім`ї було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №

689. На підставі рішення 9 сесії 24 скликання Горенської сільської ради від 26 грудня 2003 року, 01 липня 2004 року ОСОБА_2 видано Державний акт серії КВ №103807 на право власності на земельну ділянку площею 0,989 га, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3222482401:01:008:0013, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1384. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 13.04.2007 Відділом реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано, актовий запис №97 від 21.02.2006 року. Судом також встановлено, що після реєстрації розірвання шлюбу сторони продовжувати проживати однією сім`єю, вести спільне господарство. У 2008 році сторони, в інтересах їхньої сім`ї, на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , самочинно, без відповідного дозволу побудували незавершений будівництвом житловий будинок загальною площею 190,2 кв.м., житловою площею 83,5 кв.м. Ухвалюючи рішення про задоволення позову про встановлення факту спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 21 лютого 2006 року по квітень 2019 року, суд першої інстанції виходив з доведеності вказаних позовних вимог. Враховуючи, що незавершений будівництвом житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , та який має статус самочинного будівництва, був побудований сторонами на спільній земельній ділянці в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачем права співзабудовника на Ѕ частину вказаного будинку та на Ѕ частину будівельних матеріалів та обладнання, з яких він був побудований. Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання та визнання за ОСОБА_1 права співзабудовника на Ѕ частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та на Ѕ частину будівельних матеріалів та обладнання, з яких він був побудований оскаржено не було, а тому у вказаній частині воно не є предметом апеляційного перегляду. Як вбачається з матеріалів справи, 03 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник ) укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №014-290-КП. 03 серпня 2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №014-290-ЗП, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотокодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №0140290-КП від 03 серпня 2007 року нерухоме майно, а саме земельну ділянку, загальною площею 0,989 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:008:0013. Відхиляючи доводи апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк» в тій частині, що поділ майна подружжя, яке перебуває в іпотеці, свідчить про недобросовісність дій сторін та порушує його права, як іпотекодержателя, апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності ( права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 304/260/19 (провадження № 61-7979св20), від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц (провадження № 61-33246св18). Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Визнаючи за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,989 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222482401:01:008:0013, суд першої інстанції виходив з того, що на момент набуття ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку в порядку приватизації (01.07.2004 року) норми ч.1 ст.57 СК України не відносили до особистої приватної власності одного з подружжя майно, набуте в порядку приватизації, а тому остання є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав. У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Відповідно до частини п`ятої статті 61 СК України у редакції Закону України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08 лютого 2011 року, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Законом України від 17 травня 2012 року № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка», який набрав чинності з 13 червня 2012 року, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено. Отже, з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. Виключно протягом періоду з 08 лютого 2011 року до 13 червня 2012 року приватизована одним із подружжя земельна ділянка вважалася об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно із частиною першою статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. З огляду на те, що ОСОБА_2 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,989 га, розташовану в АДРЕСА_1 , цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3222482401:01:008:0013, на підставі рішення 9 сесії 24 скликання Горенської сільської ради від 26 грудня 2003 року та 01 липня 2004 року видано державний акт про право власності, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на спірну земельну ділянку поширюється режим спільного сумісного майна подружжя. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі 686/9580/16-ц (провадження № 61-3478св18) зроблено висновок, що земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Суд першої інстанції не врахував, при ухваленні рішення в частині поділу земельної ділянки, яка є предметом іпотеки, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 362 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» -адвоката Дегтярьова Євгена Володимировича задовольнити частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,989 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер 3222482401:01:008:0013, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа-Банк" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 362 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04.11.2021. Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. А. Семенюк