Постанова Дніпровський апеляційний суд № 195/139/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/281/23 Справа № 195/139/20 Категорія 59 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л.А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., при секретарі - Піменовій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ кредитних зобов`язань, третя особа: акціонерне товариство «Альфа-Банк», - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що у період з 17 червня 1988 року по 21 вересня 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Вказує, що за період спільного з відповідачем проживання ними побудований житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок від 24 лютого 2000 року, виданого на імя ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району від 16 лютого 2000 року та зареєстрованого Марганецьким міжміським бюро технічної інвентаризації за № 13-173. У 1999 році ОСОБА_2 була приватизована за адресою: АДРЕСА_1 присадибна земельна ділянка площею 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га, загальною площею 0,52 га, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 000411 від 01 грудня 1999 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради від 13 січня 1999 року №1, від 17 листопада 1999 року №

196. Згідно звіту про незалежну експертну оцінку майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість житлового будинку, що є об`єктом права спільної сумісної власності, становить 75 000 грн.; земельних ділянок площею 0,15 га - 6 000 грн., площею 0,37 га - 14800 грн. Зазначає, що згоди щодо поділу спільно нажитого майна у добровільному порядку досягти з ОСОБА_2 вона не може, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду та з урахуванням уточнених позовних вимог просить: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно - домоволодіння та земельні ділянки загальною площею 0,52 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , набуті ними під час перебування у шлюбі; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частки житлового будинку літ."А" загальною площею 179,1 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м. із надвірними спорудами - літньою кухнею літ."Б", погрібом літ."В", гаражем літ."Г", сараєм літ."Д", 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної земельної ділянки) площею 0,15 га та 1/2 частки земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частки житлового будинку літ."А" загальною площею 179,1 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м. із надвірними спорудами - літньою кухнею літ."Б", погрібом літ."В", гаражем літ."Г", сараєм літ."Д", 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної земельної ділянки) площею 0,15 га та 1/2 частки земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, обґрунтовуючи тим, за час перебування у шлюбі, ним в інтересах сім`ї було укладено кредитний договір з АКБ «УКРСОЦБАНК» № 110/11-0076 від 10 квітня 2006 року. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 , на споживчі цілі отримав кошти у розмірі 21 000,00 дол.США, з кінцевим терміном повернення до 09 квітня 2016 року. Зазначає, що в якості забезпечення виконання умов зазначеного вище кредитного договору було укладено Договір Іпотеки № 110/11-0076 від 10 квітня 2006 року посвідчений нотаріусом Томаківського нотаріального округу Корнієнко Ю.В., за яким в іпотеку передано будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 24 січня 2008 року між АКБ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду №1 до договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року. Відповідно до якої було збільшено суму кредиту до 56 000,00 дол. США. 10 липня 2009 року між АКБ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 , укладено додаткову угоду №2 до договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року. Відповідно до якої було збільшено суму кредиту до 57737,00 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 09 квітня 2021 року. Зазначає, що в подальшому права вимоги за зазначеним кредитним договором та договором іпотеки, перейшли від АКБ «УКРСОЦБАНК» до АТ «Альфа-Банк». Вказує, що із змісту кредитного договору №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року, та додаткових угод до нього, вбачається, що договір був укладений ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, а саме, на споживчі цілі. Одержані кредитні кошти за вказаним договором були використані в інтересах сім`ї. Зазначає, що ОСОБА_1 надала свою згоду на укладення ОСОБА_2 , кредитного договору та договору іпотеки. Вважає, що кредитний договір №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року створює обов`язки не лише для ОСОБА_2 , але і для другого з подружжя ОСОБА_1 . Відповідно до довідки №95006-23.1, виданої 10 листопада 2020 року АТ «Альфа-Банк», за кредитним договором №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року, укладеним між зазначеним Банком та ОСОБА_2 , станом на 10 листопада 2020 року, залишок боргу складає: прострочена заборгованість за кредитом - 33995,10 Дол. США; строкова заборгованість за кредитом - 2220,34 Дол. США; прострочені проценти - 38235,39 Дол. США; строкові проценти - 316,87 Дол. США; пеня - 64407,23 Дол. США; пеня - 333891,93 грн. Вважає, оскільки вказаний кредитний договір укладений ОСОБА_2 за час шлюбу сторін, а тому відповідно до положень ст. 65 СК України, сума отриманої позики підлягає розподілу між сторонами. Враховуючи зазначене вище просить суд розділити зобов`язання за кредитним договором №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року, та додатковим угодам до нього, укладений АКБ «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 , і покласти їх в рівних частинах на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно - домоволодіння та земельні ділянки, загальною площею 0,52 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , набуті ними під час перебування у шлюбі. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на 1/2 частки житлового будинку літ."А" загальною площею 179,1 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м. із надвірними спорудами - літньою кухнею літ."Б", погрібом літ."В", гаражем літ."Г", сараєм літ."Д", 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної земельної ділянки) площею 0,15 га та 1/2 частки земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено у власність ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на 1/2 частки житлового будинку літ."А" загальною площею 179,1 кв.м., житловою площею 102,9 кв.м. із надвірними спорудами - літньою кухнею літ."Б", погрібом літ."В", гаражем літ."Г", сараєм літ."Д", 1/2 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної земельної ділянки) площею 0,15 га та 1/2 частки земельної ділянки, наданої для ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_2 не спростовано таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки колишніх чоловіка та дружини у спірному майні є рівними. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд дійшов висновку про недоведеність використання ОСОБА_2 отриманих у кредит коштів в інтересах сім`ї. Водночас, посилаючись на норми ст. 23 Закону України «Про іпотеку» суд зазначив, що внаслідок поділу майна між подружжям, ОСОБА_1 окрім 1/2 спірного майна отримує і 1/2 боргових зобов`язань ОСОБА_2 . Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , АТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при ухваленні рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 10 квітня 2006 року 110/11-0076 передано АКБ «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 10 квітня 2006 року, укладеним між АКБ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 . У зв`язку з невиконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, кошти було стягнуто у судовому порядку, що підтверджується рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року у справі №195/648/15-ц. Зазначає, що станом на дату звернення з позовом про поділ майна подружжя, заборгованість за кредитним договором №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року є непогашеною. В добровільному порядку ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_1 судове рішення не виконують. Вважає, що звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом це лише спосіб уникнення колишнім подружжям відповідальності за невиконання взятих на себе зобов`язань та виведення нерухомого майна з під обтяження. Вважає, що оскаржуване рішення порушує права АТ «Альфа-Банк» та підлягає скасуванню, оскільки позбавлення права власності ОСОБА_2 на майно унеможливить виконання ймовірного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб 17 червня 1988 року ОСОБА_1 (прізвище до державної реєстрації ОСОБА_1 ) уклала шлюб з ОСОБА_2 , який було зареєстровано відділом РАЦС Жовтневого району м.Дніпропетровськ, актовий запис у Книзі реєстрації шлюбів за № 826 (а.с.7). Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 у справі № 195/1201/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.8). Житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на житловий будинок від 24 лютого 2000 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Томаківської селищної ради Томаківського району від 16 лютого 2000 року та зареєстрованого Марганецьким міжміським бюро технічної інвентаризації за № 13-173 (а.с.9). Технічний паспорт на домоволодіння індивідуального житлового фонду складено 05 квітня 2006 року на ім`я власника ОСОБА_2 (а.с.15-16). Відповідно до Державного Акта 1-ДП №000411 від 01 грудня 1999 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,52 га, з неї 0,15 га присадибної ділянки, для особистого підсобного господарства 0,37 га. ( а.с.28). Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10 квітня 2006 року на нерухоме майно - будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та приватизовану земельну ділянку надану для його обслуговування, накладено обтяження нерухомого майна за Договором кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року, та додаткової угоди №2 від 10 липня 2009 року (а.с.50-52). Відповідно до укладеного договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року, ОСОБА_2 отримав від АКБСЦ "Укрсоцбанк" кредитні кошти у розмірі 21 000 Дол. США (а.с.53-56). Як вбачається з додаткової угоди №1 до укладеного договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року, кредитор та позичальник в якості забезпечення кредиту уклали іпотечний договір на нерухоме майно, дана угода була підписана також ОСОБА_1 (а.с. 57-58). Додатковою угодою №2 до договору кредиту №110/11-0076 від 10 квітня 2006 року позичальнику було збільшено кредитний ліміт (а.с.50-60). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки. Разом з цим, положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. Колегія суддів зазначає, що поділ іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним. Варто зазначити, що гарантії АТ «Альфа-Банк» як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені положеннями частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Вказане, зазначено також судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням порушено права АТ «Альфа-Банк» є безпідставними, оскільки після визнання за ОСОБА_1 права власності на частину майна, що перебуває в іпотеці, іпотека не припинилася, остання набула статусу іпотекодавця і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки. Таким чином, рішення суду першої інстанції не порушує прав АТ «Альфа-Банк», а отже, апеляційна скарга є необґрунтованою. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» - залишити без задоволення. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова