Постанова 4855 № 580/4633/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4633/21 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, - У С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року Приватне акціонерне товариство «АЗОТ» (далі - позивач, ПрАТ «АЗОТ») звернулось у суд з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди. На обґрунтування вимог позивач зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення з боржника по виконавчому провадженню винагороди приватного виконавця, оскільки жодних сум приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження стягнуто не було, а згідно законодавства така винагорода вираховується з фактично стягнутої суми. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги дублює доводи, викладені у позовній заяві. Також акцентує увагу, що постановою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року в справі № 925/1104/20 скасовано рішення на підставі якого виданий виконавчий документ, а тому підстави для стягнення основної винагороди відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що станом на теперішній час відпав предмет розгляду скарги, оскільки 21 вересня 2021 року прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі частини 5 статті 39 Закону України №1404-VIII. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін з таких підстав. Судом установлено, що 16 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №65825763 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 24 травня 2021 року № 17-14-01/1494 (925/1104/20) про стягнення з ПрАТ «Азот» на користь Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 4867555, 96 грн. інфляційних втрат та 2030711,16 грн. 3% річних у зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання. 16 червня 2021 року прийнята постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця в сумі 689826,71 грн. у рамках даного виконавчого провадження. Не погоджуючись з такою постановою, ПрАТ «АЗОТ» звернулось до суду з цим позовом. Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у межах своїх повноважень прийняв постанову про стягнення основної винагороди. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон України №1403-VIII) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що основна винагорода приватного виконавця за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, тобто є платою за таку процедуру, та не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками виконання виконавчого документа. За такої умови, стягнення основної винагороди пов`язується з початком примусового виконання, а початком примусового виконання у розумінні Закону України № 1404-VІІІ є винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Оскільки загальна сума заборгованості позивача станом на 16 червня 2021 року складала 6898267,12 грн., то сума винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, складала 689826,71 грн., що відповідає сумі, яка зазначена в спірній постанові. Таким чином, позиція позивача, що основна винагорода стягується виконавцем у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми, відповідно до приписів частини 2 статті 27 Закону України №1404-VIII, є помилковою, оскільки означена правова норма регулює розмір стягнення виконавчого збору державним виконавцем та до спірних правовідносин не має відношення. Щодо доводів позивача про те, що скасування касаційним судом судового рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, є безумовною підставою для скасування постанови про стягнення основної винагороди, судова колегія зазначає таке. Пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України №1404-VIII визначено, що у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, виконавче провадження підлягає закінченню. Відповідно до частини 7 статті 27 Закону України №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України №1404-VIII, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Аналогічна норма закріплена в пункті 9 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Тобто нормами Закону України №1404-VIII визначено, що всі заходи примусового виконання рішення скасовуються та відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, яке підлягало примусовому виконанню. Також приписами частини 7 статті 27 Закону України №1404-VIII передбачено, що основна винагорода у таких випадках, не стягується, а стягнута винагорода підлягає поверненню. Відтак, скасування судового рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, не є підставою для скасування постанови про стягнення основної винагороди. Окрім того, оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання позивачем виконавчого листа у добровільному порядку у відповідача були відсутні, то останнім правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто основну винагороду в повному обсязі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 березня 2019 року в справі №812/1413/17. Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року в справі №420/970/19 звернув увагу, що оцінка правомірності спірної постанови про стягнення з боржника основної винагороди надається лише на час виникнення спірних правовідносин, тобто станом на момент її винесення. Будь-які обставини, що можуть вплинути на розмір такої винагороди або на можливість її виконання у майбутньому, не можуть бути враховані судом, оскільки виконавче провадження це сукупність дій, визначених у Законі Україні «Про виконавче провадження», які вчиняються в процесі виконання відповідного рішення та мають різні юридичні наслідки щодо стягнення з боржника основної винагороди. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач у межах своїх повноважень прийняв одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 287, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька