Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/31/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/31/23 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Борисовській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Азот» до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про визнання неправомірною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : Приватне акціонерне товариство «Азот» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича, в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 01.12.2022 у ВП НОМЕР_1. Позов обґрунтовано тим, що оскільки на час винесення оскаржуваної постанови приватним виконавцем не стягнуто в примусовому порядку суму заборгованості, зазначену у виконавчому документі, відповідно, не можливо встановити розмір винагороди, який визначається у відсотковому співвідношенні до стягнутої суми. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі. Як вказує скаржник, винесена приватним виконавцем оскаржувана постанова є незаконною, так як збільшує кількість арештованого майна позивача на 13 442 032, 19 грн. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем вказано про те, що постанова про стягнення основної винагороди виноситься при відкритті виконавчого провадження, тому стягнення з боржника основної винагороди під час відкриття виконавчого провадження є обов`язком виконавця, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови. Cторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Дмитром Миколайовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №17-14-01/1494(925/127/21) від 02.11.2022 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азот» на користь Приватного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 87 216 592,44 грн. інфляційних витрат, 46 409 229,49 грн. - 3% річних та 794 500 грн. судового збору, а всього 134 420 321,93 грн. Того ж дня, 01.12.2022 приватним виконавцем Недоступом Д.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме - 1 344 2032,19 грн. На думку позивача, дії відповідача з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 01.12.2022 є протиправними, та така постанова є неправомірною, тому позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на час відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За правилами частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Як наслідок, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII). Згідно частини першої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. З огляду на вимоги наведених норм, початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди. При цьому, колегія суддів враховує, що за правилами частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII, яка діяла у редакції до 28.08.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Відтак, виконавчий збір обраховувався у розмірі, встановленому частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII. У подальшому, з 28.08.2018 частину другу статті 27 Закону № 1404-VIII у відповідності до Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» викладено у новій редакції а саме: «Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів». Інших змін до частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII внесено не було. Таким чином, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, оскільки у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Відтак, до 28.08.2018 законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) саме за вчинення певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до реального стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Тоді як з 28.08.2018 сума виконавчого збору (основної винагороди) у розмірі 10 відсотків визначається з можливістю подальшого стягнення виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру виконавчого збору чи основної винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання виконавчого документа. Отже, початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен прийняти постанову про стягнення виконавчого збору (основної винагороди). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а. Як свідчать матеріали справи, 01.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Дмитром Миколайовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №17-14-01/1494(925/127/21) від 02.11.2022 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азот» на користь Приватного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» 87 216 592,44 грн. інфляційних витрат, 46 409 229,49 грн. - 3% річних та 794 500 грн. судового збору, а всього 134 420 321,93 грн. Того ж дня, 01.12.2022 приватним виконавцем Недоступом Д.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме - 1 344 2032,19 грн. Тобто, приватний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши Закон № 1404-VIII у редакції, чинній на момент спірних правовідносин. При цьому, частиною четвертою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. У силу вимог частини п`ятої цієї ж статті установлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми. До того ж, частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачений обов`язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок №643). Відповідно до пункту 19 Порядку №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Виходячи з аналізу наведених норм у їх сукупності, постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, однак, підставою отримання приватним виконавцем основної винагороди є фактичне виконання (повне або часткове) виконавчого документа, а сума основної винагороди визначається у відсотках до стягнутої суми. Таким чином, постанова про стягнення основної винагороди має визначати суму основної винагороди у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню та яка заявлена у виконавчому документі, пред`явленому до виконання, оскільки виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, та приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження не володіє інформацією стосовно подальшого фактичного стягнення суми коштів та їх розміру. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 160/26568/21. У той же час, слід враховувати, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, тому суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Так, сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа. Отже, саме лише існування такої постанови, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення. Верховний Суд у своїх постановах вже висловлював позицію з приводу даного питання. Так у постановах від 03 березня 2020 у справі №260/801/19, від 28 жовтня 2020 у справі № 640/13697/19, від 21 січня 2021 року у справі № 160/5321/20, від 27 квітня 2021 року у справі № 580/3444/20, від 11 серпня 2021 року у справі №500/2190/18 Верховний Суд зазначив, що право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця. Відтак, для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у вигляді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом). Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума заборгованості за Наказом Господарського суду Черкаської області №17-14-01/1494(925/127/21) від 02.11.2022 станом на 01.12.2022 становить 134 420 321,93 грн., тому сума винагороди приватного виконавця в даному випадку має становити 1 344 2032,19 грн., що відповідає сумі, яка зазначена в оскарженій постанові. Враховуючи, що станом на час відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, тому приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження винесено постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця у відповідності до частини сьомої статті 31 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». У той же час, слід зауважити, що станом на час вирішення спору відповідач не здійснює примусове виконання постанови про стягнення винагороди приватного виконавця від 01.12.2022 ВП НОМЕР_1, як самостійного виконавчого документа шляхом виділення в окреме виконавче провадження, та у матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем Наказу Господарського суду Черкаської області №17-14-01/1494(925/127/21) від 02.11.2022. З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук