Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/32796/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32796/20 Суддя першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Ткаченко В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просив: - визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, які полягають у не застосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, починаючи з 01 березня 2018 року по 26 серпня 2020 року включно, пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в частині застосування при обчисленні 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного календарного року Законами України від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік», від 23 листопада 2018 року № 2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік», від 14 листопада 2019 року № 294- IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік». - зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок встановлених ОСОБА_1 , починаючи з 01 березня 2018 року по 26 серпня 2020 року включно, розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", шляхом множення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме Законами України від 07 грудня 2017 року №2246-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 01 січня 2018 року, від 23.11.2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» станом на 01 січня 2019 року, від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, на тарифні коефіцієнти, що відповідали займаній мною посадою та присвоєному військовому (спеціальному) званню, та виплатити різницю між перерахованими та вже виплаченими посадовими окладами та окладами за військове (спеціальне) звання з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року; - зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок сум виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 серпня 2020 року включно та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням проведеного відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" перерахунку посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, і виплатити різницю між вже виплаченим грошовим забезпеченням за вказаний період та одноразовою грошової допомогою при звільненні з військової служби та перерахованими з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року; - зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушення встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 серпня 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. 27 вересня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 37758, від Міністерства оборони України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує на необхідності застосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 240/4946/18 від 11.12.2019 року, № 200/3775/20-а від 11.02.2021 року, № 240/11952/19 від 11.02.2021 року № 200/3774/20-а, № 520/2781/2020 від 31.03.2021 року тощо. 21 жовтня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 41953, від ОСОБА_1 надійшла відповідь (заперечення) на відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачем наголошено, що порушення відповідачем порядку нарахування посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, в кінцевому результаті призвело до неправильного нарахування в цілому грошового забезпечення та нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої ч.2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка обраховується з попередньо нарахованого грошового забезпечення. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно постанови № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується, що відповідає правовим висновкам, викладеним у рішеннях Верховного Суду. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з 01 серпня 1988 року по 26 серпня 2020 року. Відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 14 серпня 2020 року №386 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» 0 пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я) та наказом начальника Головного управління майна та ресурсів (по стройовій частині) від 27 серпня 2020 року №158 виключено із списків особового складу Головного управління майна та ресурсів та всіх видів забезпечення з 27 серпня 2020 року. 21 жовтня 2020 року позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з запитом на отримання інформації, в якій просив, у тому числі, надати йому довідку про розмір виплаченого йому грошового забезпечення по його складових пунктах, починаючи з 01 січня 2008 року по 26 серпня 2020 року, а також повідомити з розбивкою на періоди, в якому розмірі та відповідно до норми якого нормативно-правового акта йому нараховувався оклад за військовим званням та посадовий оклад в період з 01 березня 2018 року по 26 серпня 2020 року та який тарифний розряд приймався до уваги при здійсненні його нарахування. Листом від 03 листопада 2020 року №248/3/8/564 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що у період з 01 березня 2018 року по 26 серпня 2020 року грошове забезпечення позивача нараховувалось, виходячи з посадового окладу за тарифним розрядом 53, окладу за військове звання «полковник» за тарифним коефіцієнтом 0,84. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що посадовий оклад та оклад за військовим званням у вказаний вище період нараховувався позивачу без застосування розміру мінімальної заробітної плати станом на 01 січня відповідного календарного року, як розрахункової величини. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обчислення його посадового окладу та окладу за військовим званням без застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, та, як наслідок невірного обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з даний позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 (надалі - постанова №704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, постановою №704 установлено такі додаткові види грошового забезпечення: - надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов`язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 постанови № 704); - надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (пункт 6 постанови № 704). Так, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено Постановою КМУ №704. Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У пункті 3 Постанови № 704 зазначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Пунктом 4 Постанови № 704 в первинній редакції було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. У додатках 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постанова № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року. На момент набрання чинності Постановою № 704, пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Отже, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018року». Наведене свідчить, що згідно з Постановою № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується. Пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №

103. Таким чином 29 січня 2020 року пункту 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції. Разом з тим, згідно пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Існування у даному випадку правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, вирішується на користь положень Закону як акту права вищої юридичної сили. Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Варто наголосити, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що згідно постанови № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 200/3775/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №240/11952/19, від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3774/20-а та від 31 березня 2021 року у справі №520/2781/2020. Як зазначено вище, в межах спірних правовідносин встановлено відсутність порушеного права позивача Міністерством оборони України при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням у 2018, 2019 та 2020 роках, у зв`язку з чим, підстави для здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язанні нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів відсутні. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст виготовлено 02 листопада 2021 року.