LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4855640/16649/19

від 18.05.2021 ·

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16649/19 Суддя першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Василенко Ю.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу, В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві № Ф-297793-17 від 09.08.2019 року щодо сплати заборгованості з єдиного внеску в сумі 2754,18 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 січня 2021 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. 14 квітня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 15145, ОСОБА_1 надіслано заяву про розгляду справи в порядку загального позовного провадження (за участю позивача). 19 квітня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 16019, позивачем надіслано до суду додаткове обґрунтування апеляційної скарги разом із відповіддю ГУ ДПС у м. Києві від 16.03.2021 року № 28293/6/26-15-24-07-10. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено, зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві надати: - розрахунок до вимоги від 09.08.2019 року № Ф-297793-17 із зазначенням за який період ОСОБА_1 нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску; - завірений належним чином витяг з інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2018 - 2021 рік. 14 травня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 18595, позивачем надіслано до суду клопотання по долучення до матеріалів справи копію запиту від 15.04.2021 року та фотокопію відповіді на запит ДПС у м. Києві від 29.04.2021 року. 14 травня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19090, Головним управлінням ДПС у м. Києві надіслано на вимогу суду витяг з інтегрованої картки платника податків - ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) за 2018 - 2021 рік. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно інформаційної бази даних органів ДПС України в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за технологічним кодом 71040000 (Для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрати спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (22%)), обліковуються щоквартальні автоматичні нарахування єдиного внеску на суму 2754.18 грн. за 2 квартал 2019 року за рахунок чого і виник борг по єдиному внеску, у зв`язку з чим оскаржувана вимога від 09.08.2019 року №Ф-297793-17 прийнята ГУ ДФС у м. Києві правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві ДПІ у Оболонському районі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 30.05.1996 року, є платником єдиного внеску з 26.02.2013 року. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року №Ф-297793-17, згідно якої за ОСОБА_1 обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску в розмірі 2754,18 грн. Вважаючи таку вимогу про сплату боргу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464). Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві ДПІ у Оболонському районі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 30.05.1996 року, є платником єдиного внеску з 26.02.2013 року. Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464). Законом України № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017 р., зокрема, у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов`язаний». Тобто, починаючи з 01.01.2017 року, якщо платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464). Відповідно до норм ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Але, як зазначалось вище, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464). Отже, з наведеного вбачається, що починаючи з 01.01.2017 року, якщо фізичні особи-підприємці не отримують дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від підприємницької діяльності, вони зобов`язані визначити базу нарахування єдиного внеску. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Частиною 8 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до наданої Головним управлінням ДПС у м. Києві ІКП за 2018 - 2021 роки, станом на 19.07.2019 року позивачу було збільшено недоїмку по нарахуванню єдиного внеску на суму 2754,18 грн. Колегія суддів наголошує, що суд перевіряє правомірність оскаржуваного рішення, з огляду на що, відповіді, надані відповідачем ОСОБА_1 щодо відсутності заборгованості станом на 2020 рік, не спростовує правомірності винесеної вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.08.2019 року (адже згідно ІКП така заборгованість за позивачем обліковувалась). Крім того, варто наголосити, що 20.01.2021 року позивачем було подано заяву до контролюючого органу (№ 7106/6) щодо списання заборгованості зі сплати єдиного внеску. На виконання вимог п. 915 розд. VIII Закону України від 08.07.2010 р. № 2664-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Головним управлінням ДПС у м. Києві було здійснено камеральну перевірку дотримання умов для списання сум недоїмки, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки, у зв`язку з чим проведено списання заборгованості ОСОБА_1 з єдиного внеску в сумі 14 557,84 грн. Варто наголосити, що в силу вимог п. 915 розд. VIII Закону України від 08.07.2010 р. № 2664-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», списання заборгованості зі сплати єдиного внеску проводиться щодо недоїмки зі сплати єдиного внеску, несплаченої станом на 01.12.2020 року - за період з 01.01.2017 року по 01.12.2020 року, а також щодо штрафів та пені, нарахованої на ці суми недоїмки - за період з 01.01.2017 року включно до дати подання заяви про списання недоїмки. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що станом на дату розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції фактично відсутнє порушене право позивача, адже недоїмка зі сплати боргу по ЄСВ (що облікувувалась станом на 08.2019 року) списана відповідачем відповідно до заяви позивача та на підставі п. 915 розд. VIII Закону України від 08.07.2010 р. № 2664-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного м. Києва від 27 січня 2021 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного м. Києва від 27 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Постанова складена в повному обсязі 18 травня 2021 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»