Постанова Львівський апеляційний суд № 463/8995/19

Справа № 463/8995/19 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 22-ц/811/3201/20 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. Категорія: 48 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Н. П. Крайник суддів: О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук при секретарі: К.О. Ждан розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - в с т а н о в и в: 23.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 226 252, 88 грн матеріальної шкоди, 20 000,00 грн моральної шкоди та судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 10.04.2018 року о 18:19 год. на ділянці дороги Київ-Чоп (575 км+200 м) ОСОБА_3 , керуючи легковим автомобілем марки Lexus RX 350 з д.н. НОМЕР_1 , внаслідок порушення правил дорожнього руху, а саме п. 13.1 ПДР, вчинила дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем марки КІА Sportage, д.н. НОМЕР_2 під його ( ОСОБА_1 ) керуванням, спричинивши зазначеному автомобілю значні технічні ушкодження, які описані у висновку №175 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту, вартості матеріального збитку та вартості автомобіля на момент ДТП. Ним проведено комплексну діагностику транспортного засобу та витрачено власних коштів на суму 76 841, 84 грн., що підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи. Також згідно висновку №175 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 11 травня 2018 року, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу складників, що підлягають заміні дорівнює 149 411 грн. 04 коп. Отже, сума матеріальних збитків складає 226 252, 88 грн. Також внаслідок ДТП йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку із пошкодженням власного майна - автомобіля, неможливістю протягом тривалого часу користуватися ним за призначенням та порушенням його нормальних життєвих зв`язків. Розмір відшкодування моральної шкоди визначив у розмірі 20 000, 00 грн, які просив стягнути з відповідача. Оскаржуваним рішення позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять) тисяч моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 578, 50 грн. (п`ятсот сімдесят вісім гривень п`ятдесят копійок). В іншій частині позовних вимог представника позивача адвоката Бандури Володимира Олексійовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 відмовлено. Заочне рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Зазначає, що, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому законом порядку звертався із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та отримав його відмову у виплаті страхового відшкодування матеріали справи не містять. Вважає, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно якої відповідно до статті 511 ПК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоча цей договір і укладено на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує його отримувати таке. При цьому, відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування щкоди в деліктному зобов`язанні. Таким чином, потерпілому, як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, судом першої інстанції не досліджено у повному обсязі усі обставини справи, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на пункт 16 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, згідно якого непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі, та не врахував того, що у матеріалах справи відсутня будь - яка інформація про існування письмового повідомлення відповідача до страховика про відшкодування шкоди. У випадку відсутності такого повідомлення шкода відшкодовується завдавачем шкоди. При цьому, у зв`язку з відсутністю відповідача під час розгляду справи та винесення судом першої інстанції заочного рішення, судом не встановлено наявності чи відсутності згоди винної особи самостійно відшкодувати шкоду, а також не досліджено, чи виконав відповідач покладений на нього обов`язок щодо письмового повідомлення страховика про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів. Зазначає, що суд першої інстанції, стягнувши з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн, не врахував, що позивачу завдано значних душевних страждань внаслідок ДТП та переживань у зв`язку з відсутністю тривалий час транспортного засобу. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. У судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. 21.10.2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 21.10.2021 року, в режимі відеоконференції в приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду, однак таке не підлягає задоволенню, оскільки подане представником апелянта у день судового засідання, тобто без дотримання положень ст. 212 ЦПК України, згідно ч. 2 якої учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи по наявних матеріалах справи, зважаючи на тривалість розгляду справи судом апеляційної інстанці. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України). Види обов`язкового страхування визначені в статті 7 Закону України «Про страхування». До них п. 9 ч. 1 вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; при цьому, особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. За змістом ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом п.п. 9.1, 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-20780св18). Судом встановлено, що 10.04.2018 року о 18:19 год. на ділянці дороги Київ-Чоп (575 км+200 м) водій ОСОБА_3 , керуючи легковим автомобілем марки Lexus RX 350 з д.н. НОМЕР_1 , внаслідок порушення правил дорожнього руху, а саме п. 13.1 ПДР, здійснила зіткнення з автомобілем марки КІА Sportage, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , спричинивши вказаному автомобілю значні технічні пошкодження. Згідно відповіді на адвокатський запит №Л-1 від 25.09.2019 року, матеріали справи відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпаП на адресу Личаківського районного суду м. Львова не надходили. Постановою заступника начальника СВ Миколаївського відділення поліції Пустомитівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Гулія М.М. від 28.04.2018 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018140250000161 від 11.04.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Згідно висновку №175 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту, вартості матеріального збитку та вартості автомобіля на момент ДТП, складеного 11 травня 2015 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА Sportage д.н. НОМЕР_2 становить 149 411 грн. 04 коп.; вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля КІА Sportage д.н. НОМЕР_2 становить 68 498 грн. 91 коп.; вартість автомобіля КІА Sportage д.н. НОМЕР_2 на момент ДТП в масштабі цін на момент проведення дослідження становить 273 902 грн. 81 коп. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 10.04.2018 року, власником автомобіля КІА Sportage д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_1 проведено комплексну діагностику зазначеного транспортного після ДТП, та понесено витрати в сумі 76 841, 84 грн, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 66, 68, 69, 71, 72). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Lexus RX 350 д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно полісу № АК8666091 (а.с. 113). Судом встановлено, що поліс страхування цивільно-правової відповідальності відповідачки ОСОБА_3 покриває вартість матеріального збитку, визначеного висновком експерта №175 експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 68 498, 91 грн. Як убачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не звертався із заявою про страхове відшкодування до страховика - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та не отримував відмови у виплаті страхового відшкодування, а тому підстави вважати, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування відсутні. За таких обставин, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача, який уклав відповідний договір страхування і сплачував страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Згідно ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Розмір такої шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП позивачу було завдано сильних моральних страждань у зв`язку з порушенням звичного способу життя та не можливістю користуватись своїм майном (автомобілем) протягом тривалого часу. Колегія суддів погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди в сумі 10 000 грн, оскільки такий, на думку колегії суддів, визначений з врахуванням принципу розумності та справедливості, з врахуванням характеру й обсягу моральних страждань позивача, та з врахуванням обставин даної справи. Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат за виконану адвокатом роботу. Згідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав суду докази на підтвердження здійснення ним судових витрат в сумі 14 462, 54 грн. З наведених мотивів районний суд підставно стягнув з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати у розмірі 578,50 грн, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 жовтня 2021 року. Керуючись ч. 5 ст. 268, ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 червня 2020 року залишити без змін Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 29 жовтня 2021 року. Головуючий: Н. П. Крайник Судді: О. Я. Мельничук О.М. Ванівський