Постанова Запорізький апеляційний суд № 329/242/20

Дата документу 16.09.2020 Справа № 329/242/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 329/242/20 Головуючий у 1 інстанції Покопцева Д.О. Провадження №22ц/807/2466/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2020 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що 22 лютого 2018 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 326/18-т/зп115, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Audi Q5», держномер АР НОМЕР_1 . 22 травня 2018 року, о 16.00 год., по вул. Автозаводській, 4 у м. Запоріжжя ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», держномер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з застрахованим позивачем транспортним засобом, що рухався попереду, внаслідок чого автомобілям спричинено механічні пошкодження. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2018 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення. Постанова набрала законної сили. Внаслідок ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу «Audi Q5», держномер АР НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який, відповідно до рахунку СТО № 20316 від 25 травня 2018 року становить 64200 грн. Позивачем вказану дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком, та виплачено ОСОБА_2 64200 грн. страхового відшкодування. ТДВ «СК «Кредо», страховиком відповідача за полісом АМ/3728906, позивачу в порядку суброгації виплачено 47506,77 грн. з урахуванням зносу, невідшкодованими залишилися 16693, 23 грн. Посилаючись на наведені обставини, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 16693,23 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2102 грн. судових витрат. Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 16693,23 грн. шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, судові витрати в сумі 2102 грн., а всього 18795,23 грн. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що різницю між фактичним розміром понесених витрат та страховим відшкодуванням повинен сплачувати винуватець ДТП, а не страхова компанія. На вказане рішення, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу. В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 16693,23 грн. є недоведеною, оскільки зі Звіту № 193 про оцінку ТЗ, показник втрати вартості визначено як 0 грн., а вартість матеріального збитку визначено у розмірі 48506,77 грн. Також зазначає, що судом першої інстанції не було враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду висловленого в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та Верховного Суду висловленого в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 369/3332/16-ц стосовного того, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. На думку скаржника, в цьому випадку належним відповідачем у справі має бути страхова компанія, в якій відповідач застрахував свою відповідальність, тому вимоги позову не підлягають до задоволення, оскільки пред`явлені до неналежного відповідача. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд скасувати рішенняЧернігівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року, і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу не надходило, що в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Так, встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, та не оскаржується учасниками справи, що 22 лютого 2018 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 326/18-т/зп115, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Audi Q5», держномер НОМЕР_1 , 2014 року випуску (а.с. 4-8). Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, позаяк він 22 травня 2018 року, о 16.00 год., по вул. Автозаводській, 4 у м. Запоріжжя, керуючи автомобілем «ВАЗ 211540», держномер НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з застрахованим позивачем транспортним засобом, що рухався попереду, внаслідок чого автомобілям спричинено механічні пошкодження. Постанова набрала законної сили 09 липня 2018 року (а.с. 9). 22 травня 2018 року страхувальником ОСОБА_2 позивачу було подано заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.10). Згідно звіту №193 спеціаліста-автотоварознавця, вартість відновлюваного ремонту -68492, 21 грн., коефіцієнт фізичного зносу складових 0,3875, вартість відновлюваного ремонту з врахуванням значення фізичного зносу складових, належних до заміни 48506,77 грн., величина втрати товарної вартості 0 грн., вартість матеріальної шкоди 48506,77 грн. (а.с.19-31). Відповідно до рахунку №20316 від 26.05.2018р. ФОП « ОСОБА_3 », вартість ремонту автомобіля «Audi Q5», держномер АР НОМЕР_1 з запчастинами згідно калькуляції 64200 грн. (а.с.14-17). 29 травня 2018 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» було складено страховий акт №006.00677618-2 за договором страхування № 326/18-т/зп115 від 22.02.2018р., яким ДТП кваліфіковано згідно п. 7 зазначеного договору як страхований випадок з належною до виплати сумою страхового відшкодування 64200 грн. (а.с. 10). Зазначена сума виплачена 31 травня 2018 року страхувальнику ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням № 997564 (а.с. 12). ТДВ «СК «Кредо», страховиком ОСОБА_1 за полісом АМ/3728906, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в порядку суброгації виплачено 47506,77 грн. (за мінусом франшизи 1000 грн.) з урахуванням зносу, невідшкодованими залишилися 16693,23 грн. (а.с. 86). Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується вповному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров`ю, майну третьої особи. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки у цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно з вимог статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19). Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування у повному обсязі виплаченої ОСОБА_2 вартості втраченого майна, тобто пошкоджень, яких зазнав її автомобіль, тому стягнення різниці між виплаченою позивачем сумою необхідною для відновлення її майна та виплаченою сумою страхового відшкодування ТДВ «СК «Кредо» та франшизи, з відповідача як з винної особи у розмірі 16693,23 грн. відповідає обставинам справи та вимогам законодавства. Доводи апеляційної скарги, що позивачем у справі пред`явлено позовні вимоги до неналежного відповідача у справі є необґрунтованими та спростовуються вищевказаними нормами законодавства. Також безпідставними є посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 369/3332/16-ц, оскільки в указаних справах та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, різні фактичні обставини справи. Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 04 червня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 16 вересня 2020 року. Головуючий: Судді: