Постанова 4855 № 580/2999/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2999/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: О.А. Рідзель ПОСТАНОВА Іменем України 29 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Єгорової Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Жашківський елеватор» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Жашківський елеватор» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу за підписом керівника ГУ ДПС у Черкаській області Т. Харьковської. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передумовою опису майна у податкову заставу є наявність узгодженого податкового боргу, який має бути визначений податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою. Однак, визначення податкового боргу контролюючим органом не здійснено, що виключає можливість прийняття рішення про опис майна у податкову заставу. Також зазначає, що спірне рішення не містить усіх обов`язкових реквізитів, зокрема дати його оформлення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Скаржник зазначає, що опису майна у податкову заставу передує рішення про опис майна у податкову заставу, а не наявність узгодженого податкового боргу та податкової вимоги. Посилання на формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги не відносяться до предмету спору. Вказує, що контролюючий орган діяв правомірно. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що супровідним листом від 23.02.2021 УДКСУ у Лисянському районі Черкаської області направило відповідачу подання від 23.02.2021 №2 для здійснення стосовно позивача заходів щодо стягнення простроченої заборгованості за фінансовою допомогою, наданою на зворотній основі з резервного фонду Державного бюджету згідно з постановою КМУ від 11.09.1997 №1003 в сумі 5491,84 грн. 18.03.2021 заступником начальника ГУ ДПС у Черкаській області Т. Харьковською відповідно до вимог статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України прийнято рішення №1925/5/23-00-13-0516 про опис майна позивача у податкову заставу, а також майна, яке він набуде у майбутньому. Позивач, не погоджуючись із цим рішенням, звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не дотримано норм податкового законодавства щодо визначення позивачу грошового зобов`язання, зокрема, прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, що є передумовою та підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Пунктом 9 ст.17 Бюджетного кодексу України визначено, що прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02 березня 2011 року «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі Порядок №174). Відповідно до п.6 Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Згідно з п.10 Порядку №174 з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/ фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені. На підставі п.15 Порядку №174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою. Відповідно до п.1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень ПК України погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу. З аналізу наведених норм вбачається, що вищевказана заборгованість має стягуватись відповідачем у порядку, визначеному ПК України. Відповідно до п.87.1 ст.87 Глави 9 розділу II ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. На підставі п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до підп.54.3.3 п.54.3 ст.53 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Пунктом 58.1 ст.58 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян). За вимогами підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання визнається податковим боргом. Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги. П.95.2 ст.95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Таким чином, передумовою для виникнення грошових зобов`язань платника є самостійне нарахування платником такого зобов`язання або прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання. Пунктом 95.1 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з підп.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України податкова застава спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п.88.1-88.3 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності. Згідно п.п. 89.1.1- 89.2.3 п. 89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. З вищевикладеного чітко вбачається необхідність вчинення контролюючим органом дій, які передують опису майна у податкову заставу. Зокрема, передумовою для застосування до платника податкової застави є обов`язкова наявність узгодженого податкового боргу, що нарахований платником самостійно або податковим повідомленням-рішенням та, як наслідок, визначений у податковій вимозі. Верховний Суд у рішенні від 05 лютого 2019 року у справі №806/1628/16 дійшов висновку щодо протиправності рішення про опис майна у податкову заставу з огляду на те, що податковим органом не було надано доказів існування у платника узгодженої але не сплаченої суми грошового зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №802/3914/14-а. Колегія суддів наголошує, що ні апелянтом, ні в супровідному листі Державної казначейської служби не було зазначено на підставі чого обліковується спірна заборгованість позивача та коли настав строк платежу. Апелянтом не доведено існування у позивача заборгованості. Таким чином, прийняття рішення про опис майна у податкову заставу без формування та направлення позивачу податкової вимоги на суму, що відповідає розміру простроченої бюджетної заборгованості, яка має реально існувати та бути підтвердженою первісними документами, не узгоджується із нормами Податкового кодексу України. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не дотримано вищевказаних норм податкового законодавства щодо визначення позивачу грошового зобов`язання, зокрема, прийняття податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, що є передумовою та підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, тому рішення про опис майна у податкову заставу №1925/5/23-00-13-0516 від 18.03.2021 є протиправним та підлягає скасуванню. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя Н.М. Єгорова