Постанова 4855 № 580/4841/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4841/20 Головуючий у 1 інстанції: Білоноженко М.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Безименної Н.В. Оксененка О.М. За участю секретаря Яблонської А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкову вимогу № 431-13 від 01.10.2020 року, форма «Ф», складену Головного управління ДПС у Черкаській області, про оплату податкового боргу на загальну суму 1365,26 грн., а саме: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 898,85 грн., у тому числі: основний платіж 873,68 грн., пеня 25,17 грн.; податкового боргу із земельного податку у сумі 466,41 грн. за податковий (звітний) період 2019 рік; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №21552/23-00-13-0319 від 02 жовтня 2020 року про опис майна в податкову заставу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує що сплатив податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у межах 60 денного строку з дня отримання податкового повідомлення-рішення, а тому, у відповідача були відсутні підстави для винесення відповідачем податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу. 19 квітня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення доступу до судочинства позивача з інвалідністю, в якій вказує на наявність захворювання, наслідком якого є погіршення гостроти слуху. В суді апеляційної інстанції позивач - ОСОБА_1 від вищевказаної заяви відмовився. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано податкову вимогу від 01 жовтня 2020 року форми "Ф" №431-13 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу на загальну суму 1365,26 грн., яка виникла з: - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 898,85 грн., у тому числі: основний платіж 873,68 грн., пеня 25,17 грн.; - земельного податку у сумі 466,41 грн. Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято рішення від 02 жовтня 2020 року №21552/23-00-13-0319 про опис майна у податкову заставу. Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію зведених податкових накладних. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України). За приписами пункту 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Абзацом 2 пункту 59.3 статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано податкову вимогу від 01 жовтня 2020 року форми "Ф" №431-13 про сплату ОСОБА_1 податкового боргу на загальну суму 1365,26 грн. (а.с. 11). Відповідно зазначеної податкової вимоги від 01 жовтня 2020 року, сума у розмірі 1365,26 грн. складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 898,85 грн., у тому числі: основний платіж 873,68 грн., пеня 25,17 грн.; земельного податку у сумі 466,41 грн. Матеріали справи свідчать, що внаслідок нарахування Головним управлінням ДПС у Черкаській області позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 13 квітня 2018 року №0121116-1307-2301 на суму 379,20 грн.; від 01 лютого 2019 року №0043569-5013-2301 на суму 441,18 грн. та від 20 лютого 2020 року №00353378-5033-2301 на суму 494,50 грн. За результатами нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2018 року №187417-1307-2301 на суму 466,41 грн. терміном сплати 29.08.2018 року. Щодо нарахування позивачеві земельного податку з фізичних осіб, слід зазначити наступне. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (п. 287.2 ст. 287 ПК України). За приписами п. 285. 1 ст. 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Відповідно до інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 з земельного податку з фізичних осіб, податковим повідомленням-рішенням від 30 червня 2018 року №187417-1307-2301 контролюючим органом позивачу нараховано земельний податок на суму 466,41 грн. з терміном сплати до 29 серпня 2018 року (а.с. 28). Так, апелянт посилається на звільнення його від сплати податку на землю на підставі п. 281.1 ст. 281 ПК України, як інваліда 2 групи. З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 281 ПК України передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб Так, згідно п. 281.1 ст. 281 ПК України, від сплати податку звільняються особи з інвалідністю першої і другої групи. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПК України, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, встановлених у п. 281.2 ст. 281 ПК України. Згідно вимог пункту 281.4 статті 281 ПК України, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 цієї статті, така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі - заява про застосування пільги). Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги. У разі подання фізичною особою, яка станом на 1 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 1 травня поточного року пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду. Відповідно до п. 285.1 ст. 285 ПК України, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності. Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог пункту 284.2 статті 284 цього Кодексу та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги. З вищевказаних приписів законодавства вбачається, що пільга по земельному податку починає застосовуватися з наступного податкового (звітного) року, якщо фізична особа, яка має підстави для отримання пільг щодо сплати земельного податку, подала контролюючому органу заяву довільної форми про застосування пільги та документи, що посвідчують її право на таку пільгу. Із матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДФС у Черкаській області з листом про відмову від сплати земельного податку за податковий період - 2019 рік (а.с. 13). Листом від 02 серпня 2019 року №8235/23-00-50-1313 Головне управління ДФС у Черкаській області повідомило позивача про внесення до інформаційних баз інформації щодо надання ОСОБА_1 пільги по земельному податку з фізичних осіб, а також, повідомило, що податкове повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб № 118132-5013-2301 від 19.02.2019 р. слід вважати скасованим (відкликаним) (а.с. 14-15). Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про застосування пільги 18 липня 2019 року, тобто, вже в наступному податковому (звітному) періоді, ніж було винесене податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2018 року №187417-1307-2301. Вказані обставини свідчать, що податкова пільга ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб не застосовується до податкового (звітного) періоду, за який контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 30 червня 2018 року №187417-1307-2301 нараховано позивачу земельний податок з фізичних осіб. Отже, Головним управлінням ДПС у Черкаській області правомірно включено суму земельного податку за 2018 рік у розмірі 466,41 грн до оскаржуваної податкової вимоги. Щодо включення у спірну вимогу зобов`язань із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості у сумі 898,85 грн., колегія суддів зазначає наступне. Як було вищезазначено, вказана сума виникла на підставі наступних податкових повідомлень-рішень: від 13 квітня 2018 року №0121116-1307-2301 на суму 379,20 грн.; від 01 лютого 2019 року №0043569-5013-2301 на суму 441,18 грн. та від 20 лютого 2020 року №00353378-5033-2301 на суму 494,50 грн. Матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням від 16 жовтня 2019 року №ПН8398 позивачем до часу прийняття спірної вимоги було сплачено зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 441,20 грн., при цьому, кошти надійшли на рахунок, призначений для сплати податку об`єктів нежитлової нерухомості. Згодом, відповідно до даних облікової картки позивача, за заявою ОСОБА_1 від 25 жовтня 2019 року ці кошти зараховано на рахунок, призначений для сплати податку об`єктів житлової нерухомості, згідно платіжного доручення №3160 від 05 листопада 2019 року. З огляду на вищевказане, судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на 05 листопада 2019 року зобов`язання позивача з вказаного податку зменшено на 441,20 грн. Разом з тим, враховуючи сплату позивачем 441,20 грн., інтегрована картка платника податків ОСОБА_1 містить відомості про наявність за позивачем несплаченої заборгованості із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 379,18 грн., нарахованої, згідно податкового повідомлення-рішення №0121116-1307-2301 від 13 квітня 2018 року, а також, нарахованої за несвоєчасну сплату сум по вказаному податку, пені у розмірі 25,17 грн. За приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Оскільки, апелянтом не надано суду доказів оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення №0121116-1307-2301 від 13 квітня 2018 року, сума грошового зобов`язання у розмірі 379,20 грн. та непогашена пеня є податковим боргом позивача. Згідно матеріалів справи, до оскаржуваної вимоги № 431-13 від 01.10.2020 року форми «Ф» включено зобов`язання із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості, визначене податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2020 року №00353378-5033-2301 на суму 494,50 грн. Апелянт зазначає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем було відправлено на його адресу звичайним листом, а не рекомендованим з описом вкладення та отримано ним 25 серпня 2020 року. Таким чином, на переконання апелянта, включення вищевказаної суми до оскаржуваної податкової вимоги є безпідставним, оскільки, він сплатив податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, відповідно до платіжного доручення від 21 жовтня 2020 року на суму 494,50 грн., тобто, у межах 60 денного строку з дня отримання податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта безпідставними, так як, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року №00353378-5033-2301 вручене позивачу 23 квітня 2020 року (а.с. 34). Відповідно до пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Таким чином, позивачем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2019 рік сплачено з пропуском строку, визначеного у пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України. За приписами абз. 2 п. 59.1 ст. 59 ПК України, податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Оскільки станом на 01 жовтня 2020 року - день винесення оскаржуваної податкової вимоги, у ОСОБА_1 була наявна заборгованість із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 898,85 грн. та земельного податку у сумі 466,41 грн., на загальну суму 1365,26 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги. Доводи апелянта про те, що на день винесення Черкаським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення у позивача податкового боргу у сумі, що перевищує шістдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, фактично не було, колегія суддів вважає необгрунтованим, з огляду на наступне. Так, в судовому порядку підлягає перевірці податкова вимога Головного управління ДПС у Черкаській області № 431-13 форми «Ф» від 01.10.2020 року. Тобто, встановлення наявності у позивача розміру податкового боргу у сумі, що перевищує шістдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, повинно здійснюватися на час прийняття оскаржуваної податкової вимоги відповідачем, а не на час прийняття рішенням суду першої інстанції. З приводу посилання апелянта на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №580/3436/19, предметом позову у якому було визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області від 17 жовтня 2019 року №147043-50, колегія суддів зазначає наступне. Визнаючи протиправною та скасовуючи вищевказану податкову вимогу, судом було встановлено, що станом на час формування даної вимоги, сума податкового бору позивача не перевищувала шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас, у даній справі, при формуванні оскаржуваної податкової вимоги № 431-13 від 01.10.2020 року, до суми податкового боргу ввійшло грошове зобов`язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 20 лютого 2020 року №00353378-5033-2301, а тому, сума податкового боргу позивача перевищувала шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Щодо прийняття Головним управлінням ДПС у Черкаській області рішення від 02 жовтня 2020 року №21552/23-00-13-0319 про опис майна в податкову заставу, колегія суддів зазначає наступе. Пунктом 88.1 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. За приписами пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно абз. 6 п. 89.2 ст. 89 ПК України, право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оскільки, станом на час прийняття оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу, сума податкового боргу позивача перевищувала розмір шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1020 грн.), вірним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав у податкового органу для прийняття спірного рішення про опис майна позивача у податкову заставу. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Безименна Н.В. Оксененко О.М. Повний текст постанови виготовлено 19.04.2021 р.