Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6253/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6253/21 Головуючий у І інстанції - Гаращенко В.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Кучми А.Ю., Лічевецького І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року, податкову вимогу № 0026140-1306-2318 від 17 червня 2021 року, рішення про опис майна у податкову заставу № 339/23-00-13-0614 від 28 липня 2021 року. В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що його скарга на податкові повідомлення-рішення від 25.01.2021 № 513/23000901, № 514/23000901 в силу положень п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України вважається задоволеною, оскільки рішення про результати її розгляду не було надіслано позивачу у 20-ти денний строк після її отримання контролюючим органом, як наслідок, не створюють будь-яких правових наслідків для цілей виникнення узгоджених податкових зобов`язань, відповідно, податкового боргу, отже податкова вимога від 17.06.2021 № 0026140-1306-2318 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2021 № 339/23-00-13-0614 також є протиправними. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Також в апеляційній скарзі зазначено, що Відповідачем прийнято податкові вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, хоча на період оскарження зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями вважаються неузгодженими, відповідно податковий борг не виникає. І надіслати податкову вимогу на його сплату податківці не мають права, як і не мають права застосувати процедуру податкової застави. Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області з 16.12.2020 по 24.12.2020 згідно направлень від 15.12.2020 № 406/23-00-09-0119, № 407/23-00-09-0119, у відповідності до наказу від 15.12.2020 № 2279-п проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , за період діяльності з 01.01.2018 по 25.12.2020. За результатами здійсненої перевірки складено акт № 2555/23-00-09-0122/2442804934 від 28.12.2020, згідно з висновками якого встановлено порушення Позивачем: пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), частини 7 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). На підставі висновків акта перевірки Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.01.2021: - № 513/2300091, яким, за порушення частини 7 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6800,00 грн; - № 514/2300091, яким, за порушення пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5100,00 грн. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач 08.02.2021 оскаржив їх в адміністративному порядку. Як зазначено Позивачем в адміністративному позові, 20 березня 2021 року від Відповідача надійшла податкова вимога від 24 лютого 2021 року № 18554-13 про сплату податкового боргу в сумі 11900,00 грн. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 27 квітня 2021 року № 9505/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.01.2021 № 513/2300091, № 514/2300091, а скаргу - без задоволення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 580/1907/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області № 18554-13 від 24.02.2021 про сплату податкового боргу в сумі 11900,00 грн. 07 липня 2021 року від Відповідача надійшла податкова вимога від 17 червня 2021 року № 0026140-1306-2318 про сплату податкового боргу в сумі 11900,00 грн. Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою, Позивач 13.07.2021 оскаржив її в адміністративному порядку. 28 липня 2021 року Відповідачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 339/23-00-13-0614. 07 серпня 2021 року від Відповідача надійшло рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 03 серпня 2021 року № 17729/6/99-00-13-05-06 залишено без змін податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 17.06.2021 № 0026140-1306-2318, а скаргу - без задоволення. Вважаючи протиправними та такими, що підлягаю скасуванню податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року, податкову вимогу № 0026140-1306-2318 від 17 червня 2021 року, рішення про опис майна у податкову заставу № 339/23-00-13-0614 від 28 липня 2021 року, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що строк розгляду скарги Позивача від 06.02.2021 ДПС України не пропущено, а наслідки, які передбачені ст. 56 Податкового кодексу України, не настали. На підставі вищевикладених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25.01.2021 № 513/23000901, № 514/23000901 є правомірними та скасуванню не підлягають. Оскільки інші позовні вимоги щодо скасування податкової вимоги від 17.06.2021 № 0026140-1306-2318 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2021 № 339/23-00-13-0614, є похідними від позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, у задоволенні яких суд першої інстанції дійшов висновку відмовити, тому такі позовні вимоги Позивача також не підлягають до задоволення. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України. Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки. Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон № 265/95-ВР). Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями. До суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (пункт 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР). Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР). Згідно з частиною 7 ст. 15-3 Закону № 481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів. Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: - документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; - документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; - фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: - обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Оскільки у період з 16.12.2020 по 24.12.2020 Відповідачем проведено фактичну перевірку діяльності Позивача щодо дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і пального за місцем фактичного провадження діяльності, таку перевірку проведено правомірно. Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що оскільки його скарга від 06.02.2021 на податкові повідомлення-рішення розглянута ДПС України з порушенням встановленого ст. 56 ПК України строку, то така скарга вважається задоволеною, а податкові повідомлення-рішення від 25.01.2021 № 513/23000901, № 514/23000901 скасованими. Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з п.п. 56.8., 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-XI внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено пунктом 52-8 такого змісту: « 52-8. Тимчасово, на період до 31 травня 2020 року (включно), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження), щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) до 31 травня 2020 року та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 Податкового кодексу України, статтями 52-53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі, статтями 73 та 78 цього Кодексу щодо надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (крім запитів контролюючих органів щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) платникам податків до 31 травня 2020 року. З 1 червня 2020 року перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення». 29.05.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-IX, яким у розділі ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України п. 52-8 викладено в наступній редакції: «Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із змінами) з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України встановлений карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 (із змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року № 641 (із змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 01 серпня до 19 грудня 2020 року на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Кабінет Міністрів України Постановою "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами) встановив карантин на території України з 19 грудня 2020 року до 31 травня 2022 року, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Таким чином, відповідно до п. 52-8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України строк розгляду скарги Позивача від 06.02.2021 Державною податковою службою України не пропущено, а наслідки, які передбачені ст. 56 Податкового кодексу України, не настали. Проте, судом першої інстанції у межах спірних правовідносин не було вирішено питання щодо строку звернення до адміністративного суду. Відповідно до пунктів 56.17-56.19 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується: - днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; - днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; - днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. 26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах № 818/309/18 та № 2540/2576/18, та сформував наступний правовий висновок. Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. У вказаній постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 зазначено, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми; зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій; задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики. У даній адміністративній справі, Позивач подав позов до суду 20.08.2021, а Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, тобто Позивач звернувся із позовом до суду першої інстанції більш ніж через вісім місяців після того, як було змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань, після їх адміністративного оскарження. Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просив зокрема визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач 08.02.2021 оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 27 квітня 2021 року № 9505/6/99-00-06-03-02-06 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.01.2021 № 513/2300091, № 514/2300091, а скаргу - без задоволення. ОСОБА_1 подав позов до суду першої інстанції лише 20 серпня 2021 року, тобто з пропуском строку визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України та враховуючи правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19. Будь-яких об`єктивних обґрунтувань, що перешкоджали Позивачу звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів у встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України строк, останнім не наведено. Також будь-яких доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом Позивачем не надано. Згідно частиною 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року без розгляду. Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову у вказаній частині. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року у справі № 200/2658/21-а. Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області № 0026140-1306-2318 від 17 червня 2021 року, колегією суддів встановлено наступне. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України). Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України). У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (пункт 59.5 статті 59 Податкового кодексу України). Як зазначено Позивачем в адміністративному позові, 20 березня 2021 року від Відповідача надійшла податкова вимога від 24 лютого 2021 року № 18554-13 про сплату податкового боргу в сумі 11900,00 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 580/1907/21 позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області № 18554-13 від 24.02.2021 про сплату податкового боргу в сумі 11900,00 грн. Відповідно до п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Згідно з п. 60.5 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказане рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 580/1907/21 набрало законної сили 24 червня 2021 року. Проте, 07 липня 2021 року від Відповідача надійшла податкова вимога від 17 червня 2021 року № 0026140-1306-2318 про сплату податкового боргу в сумі 11900,00 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірна податкова вимога від 17 червня 2021 року № 0026140-1306-2318 винесена передчасно та з порушенням вимог Податкового кодексу України, тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДПС у Черкаській області № 339/23-00-13-0614 від 28 липня 2021 року, колегією суддів встановлено наступне. Відповідно до пунктів 88.1-88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. Згідно з пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Отже, у разі несплати платником податків суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом така сума грошового зобов`язання набуває статусу податкового боргу, а майно такого платника податків передається у податкову заставу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків. При цьому опис майна платника податків у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу. Відповідно до абз. 6 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Станом на час прийняття оскаржуваного рішення про опис майна в податкову заставу сума податкового боргу Позивача перевищувала розмір шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення про опис майна у податкову заставу є правомірним та не підлягає скасуванню. Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області № 0026140-1306-2318 від 17 червня 2021 року скасуванню, ухваленню в цій частині нового судового рішення про задоволення адміністративного позову частково, та в частині відмови у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року скасуванню, а адміністративний позов у вказаній частині залишенню без розгляду, в іншій частині судове рішення - без змін. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року - скасувати в частині відмови у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Черкаській області № 0026140-1306-2318 від 17 червня 2021 року та податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року. Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень - задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області № 0026140-1306-2318 від 17 червня 2021 року. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Черкаській області № 513/2300091, № 514/2300091 від 25 січня 2021 року - залишити без розгляду. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: А.Ю. Кучма І.О. Лічевецький