Постанова 4851 № 520/13931/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 р.Справа № 520/13931/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А., позивача: ОСОБА_1 , апелянта: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 (головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В.) по справі № 520/13931/2020 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними та скасувати постанови від 14.07.2020 про накладення штрафів, винесені державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бакшеєвим С.М. в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 21.06.2020, 22.06.2020, 23.06.2020, 26.06.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участь у справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме судом до участі в справі не залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 (стягувача), безпідставно відхилені його клопотання, оскільки спірне рішення безпосередньо впливає на його права, свободи, інтереси та обов`язки, як стягувача за виконавчим провадженням, Також вказує, що судом першої інстанції не надано оцінку заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не вирішено питання про його поновлення. Вважає, що суд першої інстанції не вірно з`ясував обставини справи та помилково дійшов висновку про протиправність спірних постанов державного виконавця, посилаючись на ухвалу Дзержинського районного суду від 07.04.2020, якою скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 56298905, оскільки вказана ухвала на час прийняття постанов від 14.07.2020 не набрала законної сили, а подальшому взагалі скасована апеляційним судом. Вказує про безпідставність посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 638/12278/15-ц, якою зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду від 15.08.2016, оскільки касаційне провадження у справі було закінчено 16.01.2019 ухваленням постанови, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, тоді як оскаржувані постанови прийняті в часі пізніше. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував вимоги діючого законодавства та прийшов до неправильного висновку про те, що у відповідача не було передбачених законом підстав для прийняття постанов від 14.07.2020 про накладення на ОСОБА_1 штрафів, що у свою чергу призвело до помилкового скасування оскаржуваних постанов. Також просив врахувати в межах розгляду цієї справи рішення Європейського Суду з прав людини у справі заявника "Ген проти України". Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 56298905 була скасована ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020, а отже з цієї дати всі дії державного виконавця були незаконні, в тому числі і постанови про застосування штрафу. Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач) не надав відзив на апеляційну скаргу. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору. Третя особа - ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні. Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.08.2016 у справі № 638/12278/15-ц встановлено час спілкування батька, ОСОБА_2 в присутності матері ОСОБА_1 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щотижнево по вівторкам з 18-00 години до 20-00 години за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на вівторок кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на вівторок другого тижня вересня місяця. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди в спілкуванні з малолітньою ОСОБА_3 , 29.03.2013 року з батьком ОСОБА_2 , дідом ОСОБА_4 , бабцею ОСОБА_5 як особисто так і в телефонному режимі та і з застосуванням комп`ютерних технологій. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною за відсутності матері ОСОБА_1 кожну четверту п`ятницю місяця з 14-00 годин до 18-00 годин незалежно від місця перебування дитини, кожну другу суботу місяця з 10-00 години до 16-00 годин включно, кожну третю неділю місяця з 10-00 годин до 18-00 годин за відсутності матері ОСОБА_1 незалежно від місця перебування дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною по четвергам першої та третьої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 години, по понеділкам другої та четвертої неділі місяця з 16-00 години до 19-00 за присутності матері за виключенням часу хвороби дитини та встановлених державою Україна святкових днів , що припадають на понеділок чи четвер кожного тижня та крім дати 11 вересня (дня народження матері дитини ОСОБА_1 ), якщо цей день припадає на понеділок чи четвер другого тижня вересня місяця. Дозволено під час спілкування дитини з батьком відвідувати місце його проживання, відвідування розважальних закладів, концертів, спектаклів, цирку, кінотеатру , парку з атракціонами при умові нагляду за технікою безпеки щодо малолітньої дитини. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей :1) в дні її народження у парні роки, 29 березня з 10-00 години до 16 -00години в присутності матері, у непарні роки, 29 березня з 10 години до 16-00 години за відсутності матері. 2) в дні народження батька 01 серпня кожного року з 10 -00 години до 17-00 години без присутності матері.3) На святкування Різдва Христова з 9-00 до 15-00 годин у парні роки за присутності матері , з 12-00 до 18-00 годин у непарні роки за відсутності матері, 4) на Новий рік з 11-00 до 16-00 години кожного року за присутності матері. Обрано способом участі батька ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спілкування з дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей проведення двічі на рік відпустки разом з батьком за відсутності матері: взимку протягом одного тижня, влітку протягом двох тижнів кожного року при умові згоди матері на виїзд для проведення відпустки за межі України або при спільному виїзді батьків для проведення відпустки. Обрано способом участі діда ОСОБА_4 та бабці ОСОБА_5 у вихованні онуки, дитиною з метою забезпечення навиків до сімейних цінностей, надавши часи спілкування з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну четверту неділю місяця з 10-00 до 18-00 години за місцем їх проживання в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою) та в дні народження діда та бабці 31 серпня кожного року та 28 вересня кожного року за 10-00 години до 16-00 годин в присутності батька і матері (при наявності її бажання бути присутньою). Зазначене рішення суду набрало законної сили та передано на виконання до Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області (т. 1 а.с. 76-78). За пред`явленим до примусового виконання виконавчим листом, виданим 27.04.2018 Дзержинським районним судом м. Харкова 03.05.2018 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області Мирною Т.В. відкрито виконавче провадження № 56298905, за яким ОСОБА_1 є боржником, ОСОБА_2 стягувачем (т. 1 а.с. 138-140). 01.11.2019 держаним виконавцем прийнято постанову, якою визначено місце побачення стягувача з дитиною таким чином, зокрема, але не виключно, у вихідні, святкові, будні дні, визначені виконавчим документом в межах часових періодів визначених виконавчим документом, побачення будуть відбуватись за адресами: Сад ім. Т.Г. Шевченка; приміщення Шевченківського відділу ДВС у м. Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області; Центральний парк культури та відпочинку ім. Максима Горького (т. 1 а.с. 149-152). Здійснюючи примусове виконання судового рішення державним виконавцем до боржника застосовано штрафи, за не виконання рішення суду, про що винесено постанови, які і є предметом судового оскарження. Судом встановлено, що під час здійснення виконавчих дій 21.06.2020 о 10:20, 22.06.2020 о 16:16, 23.06.2020 о 18:24, 26.06.2020 о 14:35 державним виконавцем, в присутності стягувача здійснено вихід за місцем виконання: м. Харків, майдан Свободи, 7, Сад ім. Т.Г. Шевченка, про що складено акти . В актах зазначено, що боржник ОСОБА_1 не надала дитину ОСОБА_3 для спілкування зі стягувачем ОСОБА_2 . Боржник не з`явилась, про причини відсутності не повідомила.(т. 1 а.с. 141-148) На підставі вказаних актів 14.07.2020 державним виконавцем винесено постанови про накладення штрафів на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду від 15.08.2016 в розмірі 3400,00 грн (т. 1 а.с. 35-53). Не погоджуючись із постановами про накладення штрафів, позивач звернулась з цим позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі від 07.04.2020 року по справі №638/12278/15-ц скасовано постанову від 03.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56298905, а отже постанови про накладення штрафів в межах вказаного виконавчого провадження є протиправними. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження"). Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Порядок виконання рішень немайнового характеру внормовані розділом VIII Закону № 1404-VIII. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1,16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII). Відповідно до частин 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостої статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Зі змісту цих норм вбачається, що за процедурою виконання виконавчого документу немайнового характеру виконавець, за наслідками перевірки стану його виконання у випадку встановлення його невиконання у передбачені законом строки, накладає стягнення у вигляді штрафу, а у випадку повторного невиконання - штрафу у подвійному розмірі. Таким чином оцінка судом постанов виконавця про накладення стягнення у вигляді штрафу у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих документів немайнового характеру безпосередньо пов`язана із оцінкою стану виконання такого виконавчого документу, а тому безумовно зачіпає права та інтереси стягувача у такому виконавчому провадженні, як особи, на користь якої це виконання має бути здійснено. З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 та від 07.06.2021 клопотання ОСОБА_2 про залучення до участі у справі залишено без задоволення. Такий висновок суд першої інстанції мотивував тим, що предметом даного позову є акти індивідуальної дії владного суб`єкта, якими накладено штраф на ОСОБА_1 , які безпосередньо стосуються позивача та владного суб`єкта, який прийняв оскаржувані акти, через що відсутні підстави для залучення третьою особою ОСОБА_2 . Крім того, суд першої інстанції вважав, що заявником не наведено, на які саме його права, свободи, інтереси або обов`язки може вплинути рішення у цій справі та не надано на підтвердження цього факту належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України доказів. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком та вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції щодо скасування постанов від 14.07.2020 про накладення штрафів на боржника безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , як стягувача за виконавчим провадженням та сам факт того, що ОСОБА_2 є стороною виконавчого провадження, в рамках якого оскаржуються дії державного виконавця про накладення про накладення штрафу, є достатнім доказом того, що рішення у справі може вплинути його інтереси незалежно від результатів розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України. При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав. На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції помилково не залучено до участі у справі як третьої особи - ОСОБА_2 , не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_2 , а тому результат розгляду даної справи безпосередньо вплине на його права та інтереси як учасника виконавчого провадження. Зокрема, в залежності від результату розгляду цієї справи у стягувача з`явиться законний інтерес та право вимоги до державного виконавця про вчинення інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення. Вказані висновки суду щодо необхідності обов`язкового залучення до участі у справах про оскарження постанов про накладення штрафів в рамках виконавчого провадження всіх сторін виконавчого провадження (як стягувача, так і боржника) узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 лютого 2021 року у справі № 640/9564/20, що враховується судом апеляційної інстанції в силу приписів статті 242 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. За таких обставин, оскільки вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України, не залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 має наслідком скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови судом апеляційної інстанції з наданням можливості ОСОБА_2 скористатися своїми правами, передбаченими статтею 49 КАС України. Як наслідок, ухвалою апеляційного суду від 02.11.2021 ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Надаючи правову оцінку заявленим вимогам позивача з урахуванням доводів третьої особи про правомірність оскаржуваних постанов, колегія суддів зазначає таке. Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст.64 -1 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. З положень вказаної статті вбачається, що в разі невиконання боржником судового рішення про встановлення побачення дитини державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", та в разі повторного невиконання того ж судового рішення виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, після чого вчиняє ряд інших заходів, спрямованих на примусове виконання відповідного судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу. Тобто, дана стаття фактично передбачає, що в разі невиконання рішення суду, державний виконавець може своїми постановами накласти на боржника штраф. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що оскільки постанова від 03.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56298905 скасована ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 07.04.2020 № № 638/12278/І5-ц, тому відсутні підстави для прийняття оскаржуваних постанов від 14.07.2020 про накладення штрафу в межах виконавчого провадження № 56298905. Також суд першої інстанції вказав про невиконання відповідачем вимог ухвали Верховного Суду від 14.05.2018 року по справі №638/12278/15-ц, якою зупинено виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне. Так, частинами 1-3, 5 ст. 258 ЦПК України передбачено, що судовими рішеннями є, зокрема ухвали. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Колегія суддів зазначає, що ст. 261 ЦПК України регулює строки набрання законної сили саме процедурних ухвал, тоді як у випадку вирішення справи по суті застосовується ст. 273 ЦПК України. Судом встановлено, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020 у справі № 638/12278/15-ц, зокрема, скасовано постанову державного виконавця Шевченківського Відділу ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області Мирної Тетяни Василівни від 03.05.2018 р. про відкриття виконавчого провадження № 56298905 з виконання виконавчого документу № 638/12278/15-ц, виданого 27.04.2018 р. Дзержинським районним судом м. Харкова. Колегія суддів зазначає, що вказаною ухвалою суду вирішено по суті вимоги скарги ОСОБА_1 , а отже вона набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначена ухвала була оскаржена в апеляційному порядку Шевченківським Відділом ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області на час подання ОСОБА_1 заяви від 23.04.2020 про закриття виконавчого провадження до відповідача, а отже не набрала законної сили, про що державним виконавцем було повідомлено позивача (т. 1 а.с. 162-163). За наслідками апеляційного перегляду постановою Харківського апеляційного суду від 22.09.2021 змінено ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.04.2020 та у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині скасування постанови державного виконавця від 03.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56298905 відмовлено. Враховуючи викладене, постанова державного виконавця від 03.05.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56298905 , з моменту її прийняття не втрачала чинність, оскільки не була скасована, а тому державного виконавця були відсутні законні підстави для закриття виконавчого провадження з цих підстав. Крім того, колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду в жовтні 2020 позивачу було відомо про постанову апеляційного суду від вересня 2020, проте про її наявність , остання не повідомила суд першої інстанції, а судом першої інстанції, відповідно до ст.9 КАС України не вжито заходів щодо з`ясування обставин наявності виконавчого провадження та перевірки обставин скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, що призвело до невірного вирішення справи. Посилання суду першої інстанції на ухвалу Верховного Суду від 14.05.2018 року по справі №638/12278/15-ц як на підставу протиправності оскаржуваних постанов, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначеною ухвалою суду зупинено виконання рішень судів попередніх інстанцій від 15 серпня 2016 року та від 12 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження. 16.01.2019 Верховним Судом ухвалено постанову у справі № 638/12278/15-ц, якою рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін. Таким чином, на час здійснення відповідачем виконавчих дій, у червні 2020 р. касаційне провадження було закінчено, а отже ухвала Верховного Суду від 14.05.2018 року по справі №638/12278/15-ц вичерпала свою дію і не підлягала виконанню державним виконавцем. Суд першої інстанції не врахував вищезазначеного, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні. Натомість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Учасниками справи не заперечуються обставини вжиття державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення суду, зокрема шляхом винесення постанов про накладення на боржника штрафів, арешт коштів та майна боржника; направлення повідомлення до правоохоронних органів щодо наявності ознак злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України в діях боржника ОСОБА_1 ; встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до закінчення існуючих обставин; направлення подання до Дзержинського районного суду м. Харкова щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Отже, державним виконавцем вчинено всі залежні від нього заходи, спрямовані на виконання судового рішення, але такі дії не призвели до реального та систематичного виконання боржником судового рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено та визнано позивачем, що рішення суду 21.06.2020, 22.06.2020, 23.06.2020, 26.06.2020 не виконане, що підтверджується актами державного виконавця від 21.06.2020, 22.06.2020, 23.06.2020, 26.06.2020. Таким чином, накладення на ОСОБА_1 штрафів за невиконання судового рішення без поважних причин та в подвійному розмірі після вжиття всіх інших заходів, спрямованих на примусове виконання судового рішення, відокремлених від накладення на боржника штрафу, не суперечить правовій природі статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", адже такі дії розцінюються судом як "інші заходи примусового виконання рішення", в тому числі ті, що передбачені п.9 розділу 9 Інструкції № 512/5. Так, у п.9 розділу 9 вказаної Інструкції зазначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону. Враховуючи те, що в даній справі державним виконавцем вжиті всі можливі від нього заходи примусового виконання рішення, накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" слід вважати додатковим фінансовим тягарем для боржника, що буде стимулювати виконувати рішення суду про встановлення побачення з дитиною своєчасно, належним чином та систематично. ОСОБА_1 у визначені виконавчим листом Дзержинського районного суду міста Харкова від 27.04.2018 по справі № 638/12278/15-ц дні та за зазначеними у постанові від 26.02.2019 про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною адресами не було забезпечено виконання рішення суду від 15.08.2016 по справі № 638/12278/15-ц. Відтак, прийняття відповідачем у відношенні позивача постанов про накладення штрафу від 14.07.2020 в межах ВП №56298905, стосовно подій, що мали місце 21.06.2020, 22.06.2020, 23.06.2020, 26.06.2020 є обґрунтованим та таким, що узгоджується з приписами статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції № 512/5. Крім того, третьою особою повідомлено, що за наслідками розгляду заяв № 41596/19 та № 42767/19 проти України, які було подано відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) громадянами України п. Наум Ген ("перший заявник"), пані ОСОБА_6 («другий заявник»), пан ОСОБА_7 («третій заявник») та ОСОБА_8 («четвертий заявник») 21 та 27 липня 2019 року Європейський суд з прав людини постановив Рішення по справі «Ген та інші проти України» від 10 червня 2021 року. Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні зазначив, що хоча перевага завжди надається добровільному виконанню, незмінна позиція, якої часто дотримуються батьки у таких справах, може ускладнити таке добровільне виконання та зумовити у певних випадках необхідність застосування пропорційних примусових заходів. Зазначено, що державні виконавці накладали на ОСОБА_1 штрафи, але малоймовірно, що розміри цих штрафів були достатньо великими, щоб вони мали належний примусовий вплив на ОСОБА_1 . Також Суд зазначив, що невжиття належних заходів для виконання судових рішень, якими встановлюються домовленості про побачення з дітьми, є наслідком недостатньо розвинутих законодавчих та адміністративних механізмів, які б могли прискорити добровільне дотримання домовленостей із залученням фахівців органів опіки та піклування. Крім того, наявні механізми не передбачали відповідні і конкретні заходи для забезпечення примусового виконання рішення, яким було встановлено домовленості про побачення, відповідно до принципу пропорційності. Щодо доводів позивача, про не виконання рішення суду з поважних причин, а саме встановлення на території України карантину, віддаленість проживання від місця побачення, колегія суддів зазначає. Згідно законодавства , накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Надаючи оцінку правомірності накладення штрафу на боржника за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) та причину невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №640/11079/19. У розумінні Закону України "Про виконавче провадження" поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо). Судом встановлено, що підставою для застосування штрафу слугувало не забезпечення боржником побачення з дитиною , в порядку визначеному рішенням суду. З матеріалів справи вбачається, що позивач в травні та червні 2020 зверталась до відповідача із заявами про відкладення виконавчих дій по даному виконавчому провадженню у зв`язку із поширенням вірусу COVID-19 та продовження карантину на території України, який передбачав низку обмежень, що унеможливлювали здійснення виконавчих дій в межах даного виконавчого провадження (постанова КМУ від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 зі змінами та доповненнями) (т. 1 а.с. 102-109). Також, ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про проведення побачень з дитиною за місцем мешкання у с. Високому, з метою запобігання можливого поширення коронавірусної інфекції та уникнення можливого зараження коронавірусною інфекцією, оскільки відвідування загальних місць, перебування у громадському транспорті, підвищує ризик захворювання. На зазначені звернення відповідач листом від 27.05.2020, повідомив позивача про відсутність підстав для її задоволення, з посиланням на постанови КМУ від 11.03.2020 № 211 та від 20.05.2020 № 392 та те, що зазначена боржником адреса не належить до території Шевченківського району м. Харкова та на неї не поширюється компетенція державних виконавців. (т.1 а.с.171) Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 " Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами відповідно до постанови КМУ від 20.05.2020 № 392, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території, зокрема Харківської області із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 . Згідно з вказаною постановою у регіонах, на території регіонів із сприятливою епідеміологічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідеміологічних заходів, зокрема, дозволяються регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському , міжміському, внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у кількості місць для сидіння. Згідно даних МОЗ України Харківська область станом на 26.05.2020 є територією регіону із сприятливою епідеміологічною ситуацією. Отже режим адаптивного карантину не перешкоджав проведенню виконавчих дій, а тому доводи позивача, що здійснення виконавчих дій у період карантину і встановлених обмежень фактично є змушуванням її та її малолітньої дитини відвідувати загальні місця, що є порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, є необґрунтованими. Судом встановлено, що судове рішення тривалий час не виконується позивачкою. Доводи позивача, що починаючи з 07 квітня 2020 року у відповідача не було законних підстав для проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 56298905, з підстав скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів відхиляє з огляду на вищенаведене обґрунтування. Враховуючи , що позивачем без поважних причин не було забезпечено виконання рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 15.08.2016 по справі № 638/12278/15-ц, колегія суддів вважає, що у відповідача були наявні підстави для накладання штрафу на боржника з підстав невиконання рішення, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанов від 14.07.2020 про накладення штрафу, в межах виконавчого провадження № 56298905, стосовно подій, що мали місце 1.06.2020, 22.06.2020, 23.06.2020, 26.06.2020, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з оскарженням постанов про накладення штрафу, колегія суддів вважає помилковими, оскільки позивачем подано позов в межах 10 денного строку з дня отримання оскаржуваних постанов, що також встановлено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, прийнятою за наслідками розгляду ухвали суду першої інстанції, якою вказаний позов було залишено без розгляду. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанови відповідача від 14.07.2020 в межах ВП 56298905 прийняті у спосіб та в межах чинного законодавства, підстави для їх скасування у суду відсутні. Натомість суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 по справі № 520/13931/2020 скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич