Постанова 4806 № 308/3340/20

Справа № 308/3340/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 жовтня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів БИСАГИ Т.Ю., ГОТРИ Т.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 308/3340/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2021 року, повний текст якого складений 30 червня 2021 року, головуюча суддя Лемак О.В., - встановив: Позивачка ОСОБА_1 заявою від 30.03.2020, що надійшла до Ужгородського міськрайонного суду 02.04.2020, пред`явила зазначений позов до ОСОБА_2 , у подальшому уточнила свої позовні вимоги та остаточно мотивувала його таким. Сторони з 16.11.2016 перебувають у шлюбі, зареєстрованому Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області за актовим записом №

31. У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 . Сімейні відносини між сторонами припинені, спільного господарства вони не ведуть, разом не проживають, тому подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки. Відповідач участі в утриманні дитини не бере. Разом з тим, сталого доходу не має, інших дітей, непрацездатних батьків чи інших осіб на утриманні не має, тому може сплачувати на утримання дитини, яка перебуває в періоді інтенсивного росту, постійно потребує одягу, взуття, потребує посиленого харчування, ліків, засобів гігієни, іграшок, дитячого приладдя, меблів того, аліменти у розмірі 3000,00 грн. Посилаючись на ці обставини, на положення СК України щодо припинення шлюбу та стягнення аліментів, позивачка ОСОБА_1 остаточно просила: розірвати шлюб між нею і ОСОБА_2 , зареєстрований 16.11.2016 Виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області за актовим записом № 31; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 3000,00 грн до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.06.2020 позов задоволено частково: шлюб, зареєстрований 16.11.2016 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Виконавчим комітетом Чопської міської ради, за актовим записом № 31 - розірвано; стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.04.2020 і до повноліття дитини; допущено негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць; в інших вимогах позову відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності в межах задоволеного, з наявності передбачених законом підстав для розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини у визначеному судом розмірі. Відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Косаковський В.О., оскаржив рішення суду в частині вирішення вимоги про стягнення аліментів як незаконне та необґрунтоване. У скарзі зазначає, що стягнуті з нього аліменти є надмірними, оскільки він на даний момент ніде не працює, постійного доходу не має, матеріально утримує свою матір-пенсіонерку, яка має хронічні захворювання, а також батька, який є інвалідом ІІ-ї групи та проживає разом з відповідачем. Крім цього, позивачка уточнила свої позовні вимоги в частині способу стягнення аліментів, про що відповідачу стало відомо вже після ухвалення судового рішення. З урахуванням того, що відповідач не був вчасно про це обізнаний, а копію заяви про уточнення позовних вимог отримав із значним запізненням, він був фактично позбавлений права подати свої заперечення та докази. Не заперечуючи свого обов`язку щодо утримання доньки, відповідач не погоджується зі встановленим розміром аліментів, вказує на порушення цим його прав, на необхідність врахування обставин, передбачених частиною 1 статті 182 СК України, та просить рішення суду в оскарженій частині скасувати і стягнути з нього аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1859,00 грн. У відзиві на апеляцію позивачка ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, зокрема, що сам по собі факт наявності хвороб у матері відповідача не є підставою для зменшення розміру аліментів, докази про її утримання відповідач не надав. Крім того, матір відповідача працює в Берегівській ЦРЛ і крім пенсії отримує заробітну плату, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними та необґрунтованими. Тим часом, ОСОБА_2 працевлаштований за кордоном, тому аліменти у розмірі 2500,00 грн будуть достатніми та співмірними доходам відповідача. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та з урахуванням положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу не робить висновків стосовно судового рішення по суті в неоскарженій частині (ст. 367 ч. 1 ЦПК України). Спірні правовідносини регулюються нормами СК України щодо обов`язку батьків утримувати дитину та його виконання. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 7 ч.ч. 7, 8, 9 СК України, тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції та розгляду апеляційної скарги). Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обов`язок доказування пред`явлених вимог лежить на позивачеві (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України). Встановлено та підтверджується документально, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували у Виконавчому комітеті Чопської міської ради шлюб за актовим записом № 31 (а.с. 10). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30.06.2021 шлюб між сторонами розірвано, в цій частині рішення не оскаржується. Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 (а.с. 2). Сторони проживають нарізно: позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , дитина проживає з матір`ю, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9, 12). Ці обставини ніким не заперечуються. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_2 заперечував обґрунтованість визначеної позивачкою суми аліментів на утримання дитини, вважав її завищеною та погоджуючись зі своїм обов`язком утримувати дитину виходив із своєї можливості наразі, оскільки не має постійного заробітку, сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі, яка дорівнює прожитковому мінімуму для дитини віком до 6 років, а саме, в розмірі 1859,00 грн щомісячно. Посилався на необхідність врахування його майнового становища, надання ним матеріальної допомоги батькам, вказував на те, що регулярно переказує кошти для дитини на банківську картку позивачки (а.с. 19-21). Судам першої та апеляційної інстанцій відповідач надав: копії квитанцій про перерахунок коштів та оплату товарів (а.с. 22-23); копію довідки від 03.02.2020 № 521 виданої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сімейним лікарем про те, що вона дійсно знаходиться на диспансерному обліку в КНП «БЦПМСД» Берегівського району Закарпатської області з кардіологічним діагнозом (а.с. 56); копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 виданого ОСОБА_5 30.08.2011 (а.с. 57). За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення. За приписами СК України: батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180); за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ст. 181 ч. 3); розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 ч. 2); мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів; суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 184 ч.ч. 1, 2, 3). ЦПК України встановлює правила, за якими особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, та про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ці вимоги не пов`язані з встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ст. 161 ч. 1 п.п. 4, 5, ч. 2). Отже, матеріальне утримання дитини є обов`язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням відповідних обставин. Присудження аліментів у твердій грошовій сумі допускається за заявою позивача безвідносно до характеру доходу платника та способу його одержання. За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 1, 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення. У 2020 році розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років становив від 1779,00 грн до 1921,00 грн, для дитини віком від 6 до 18 років становив від 2218,00 грн до 2395,00 грн, а у 2021 році становить (становитиме): для дитини віком до 6 років від 1921,00 грн на 01.01.2021 до 2100,00 грн на 01.12.2021; для дитини віком від 6 до 18 років від 2395,00 грн на 01.01.2021 до 2618,00 грн на 01.12.2021. З урахуванням динаміки прожиткового мінімуму слід враховувати, що вже лиш з огляду на цей показник матеріальне утримання дитини з часом значно дорожчає. Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення гармонійного розвитку, освіти, відпочинку дитини тощо, є загальнозрозумілими та не викликають заперечень у сторін чи сумнівів у суду. З часом відносний розмір матеріальної участі того з батьків, з якого присуджені аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі, лише зменшується та, як правило, перестає відповідати умовам реальної, ефективної участі платника аліментів відповідно до належної з нього дійсної частки у забезпеченні потреб дитини. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (ст. 82 ч. 3 ЦПК України). Зважаючи на інтереси дитини, такі обставини не можуть повністю залишатися поза увагою суду в спорі, що розглядається. При визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я, матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 ч. 1 СК України). Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_2 визнав, що має нерегулярний дохід, пояснював також, що допомагає дитині, перераховуючи кошти на банківську картку відповідачки. Відповідач є молодою, працездатною особою, має можливість заробляти своєю працею кошти і реалізує її на свій розсуд, цілком спроможний заробляти кошти для виконання обов`язку з надання достатнього утримання своїй дитині, не позбавлений можливості вживати активних заходів для працевлаштування. Будь-яких даних щодо батька відповідача, доказів стосовно того, що він є інвалідом ІІ групи і перебуває на повному утриманні відповідача у справі немає, підстави для такого висновку в справі відсутні. Так само і твердження відповідача про надання матеріальної підтримки своїй матері теж не впливає на обов`язок надання утримання дитині, позаяк мати відповідача отримує пенсію, а така матеріальна підтримка власне відповідає моральним засадам суспільства і, крім того, є прямо визначеним законом обов`язком у разі, якщо непрацездатні батьки потребують матеріальної допомоги (Глава 17 СК України). Отже, доказів і підстав для висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 має на утриманні своїх батьків у справі немає. За наведених обставин слід визнати, що у позивачки ОСОБА_1 виникли дійсні підстави для вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Власне недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, відповідні доводи позивачки не заперечувалися та не спростовувалися відповідачем по суті, дані про перекази коштів позивачці узгоджуються з такими висновками, а згода відповідача сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 1859,00 грн дитину, висловлена на під час розгляду справи, в сукупності з іншими матеріалами справи вказує на його фактичну спроможність надавати матеріальне утримання дитині. Поряд із цим, пред`явивши вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 3000,00 грн щомісячно, позивачка обґрунтовувала її власне необхідністю виконання батьком дитини обов`язку з її утримання, проте, не враховувала вимоги закону, інші обставини, що мають істотне значення в спорі, та не надала на підтвердження своєї вимоги докази. Задовольняючи позов щодо стягнення аліментів частково та визначаючи такі в розмірі 2500,00 грн щомісячно, суд першої інстанції враховував передусім доводи позивачки, тому стягнув аліменти в розмірі, який на відповідний час істотно перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років та перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини від 6 до 18 років. Однак, можливість стягнення таких аліментів пов`язується зі встановленням достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ст. 182 ч. 2 СК України), тоді як такий дохід не був установлений. Тим часом, відповідною мірою заслуговують на увагу доводи відповідача в частині, яка зводиться до необхідності врахування відсутності в нього постійної роботи і стабільного доходу. Окрім цього, обґрунтованим є твердження відповідача про порушення його процесуальних прав під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки заява позивачки про зміну позовних вимог зі стягнення аліментів у розмірі 2/5 часток від заробітку (доходу) відповідача на стягнення їх у твердій грошовій сумі 3000,00 грн щомісячно надійшла до суду 30.06.2021 - у день ухвалення рішення в справі (а.с. 46-47). На день судового розгляду відповідач, який до цього подав заяву про розгляд справи за його відсутності та не був присутній в судовому засіданні, об`єктивно не міг бути і не був обізнаний зі зміною позову, тоді як у силу положень ст.ст. 6, 12, ст. 43 ч. 1 п.п. 1, 2, 3, ст.ст. 174, 175, 184, 190 та інших норм ЦПК України мав право бути обізнаним із пред`явленими до нього вимогами та захищатися від змінених вимог. Поряд із цим, на стадії апеляційного розгляду справи позивач не надав суду обґрунтувань і доказів, які порівняно з тими, що вже є в справі, істотно вплинули б на визначення розміру аліментів у контексті обставин і вимог закону, вказаних вище. Із врахуванням фактів, установлених під час судового розгляду, суд не має підстав залишати поза оцінкою в контексті обставин, що мають значення в справі, докази, що були надані відповідачем, та наведені ним доводи. Суд зауважує, що зважаючи на обставини справи присуджений судом розмір аліментів у 2500,00 грн не узгоджується із законом. Відповідні обставини мають істотне значення в справі та враховуються в сукупності та взаємозв`язку з іншими (вищенаведені норми закону та положення ст. 12 ч. 5, ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Тож рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів у розмірі 2500,00 грн на дитину не може бути визнане достатньо обґрунтованим. Слід також зважати на необхідність за загальним правилом дотримання паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини, якщо не встановлено і не доведено підстав для відступу від такого паритету. Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину або повного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо. На переконання колегії суддів, з урахуванням фактичних обставин справи, ініціативної позиції відповідача щодо сплати аліментів у розмірі, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, динаміки значення базового соціального стандарту аліменти у твердій грошовій сумі 2000,00 грн на дитину протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який буде близьким до верхньої межі відповідного прожиткового мінімуму, узгоджуватимуться з вимогами закону, відповідатимуть інтересам дитини, покриватимуть суттєву частину витрат на дитину і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача. Такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини. Необхідно також враховувати, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах і т.ін., а також вирішувати питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст.ст. 189, 190 СК України. Виходячи з наведеного, беручи до уваги результат виконання сторонами обов`язку доказування обставин, що мають значення в справі, та встановлені під час апеляційного розгляду обставини, на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, виключити з нього судження про необхідність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у 2500,00 грн щомісячно, а в третьому абзаці резолютивної частини рішення цифри і слова «2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок» замінити цифрами і словами «2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.)», залишивши в іншій частині апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2021 року змінити, виключити з його мотивувальної частини судження про необхідність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у 2500,00 грн щомісячно, у третьому абзаці резолютивної частини рішення цифри і слова «2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок» замінити цифрами і словами «2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.)». В іншій частині залишити рішення суду щодо стягнення аліментів без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду. Судді