LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Харківський апеляційний суд635/260/20

від 30.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2020 року м. Харків Справа № 635/260/20 Провадження № 22-ц/818/4851/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Хорошевського О.М. Суддів Бурлака І.В., Яцина В.Б., Учасники справи: Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2020 року, головуючий суддя Шикарчук Я.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 6000 грн. на місяць до досягнення дитиною повноліття. Позов мотивований тим, що вони з відповідачем перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 08 вересня 2007 року Бабаївською селищною радою Харківського району Харківської області, актовий запис №

45. Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення з даною позовною заявою до суду сім`я розпалась остаточно, в провадженні Харківського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Після розпаду сім`ї дитини залишилась проживати з матір`ю (позивачем по справі), перебуває на її утриманні, матеріальна допомога батьком дитини надається у недостатньому розмірі та носить нерегулярний характер. Добровільної згоди між сторонами щодо розмір матеріального утримання дитини не досягнуто, в зв`язку з чим позивач для вирішення вказаного питання змушена звернутись до суду. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 гривень щомісячно, починаючи з 14 січня 2020 року і до досягнення дитинною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць. Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи обов`язок утримувати дітей, який покладено на обох батьків, достатність заробітку (доходу) відповідача, який дає можливість ОСОБА_2 сплачувати аліменти у більш ніж мінімальному рекомендованому розмірі аліментів на одну дитину, а також ту обставину, що аліменти мають бути необхідними та достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, суд визначає аліменти на утримання малолітньої доньки у розмірі 2 500 (дві п`ятсот). Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також просить стягнути 700,00 грн на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. В обґрунтування скарги вказує, що судом невірно застосовано норми матеріального права, що регулюють дані правовідносини, згідно яких батьки в рівній мірі утримують дітей та мають рівні права і обов`язки щодо них. Зазначає, що суд не надав оцінку факту того, що ј частина від заробітку відповідача становить 3600,00 грн. Суд визначив розмір аліментів у тому розмірі з яким погодився відповідач. Суд не звернув уваги на те, що на її утриманні є непрацездатна матір яка є інвалідом ІІІ групи, тобто на її утримані крім доньки перебуває матір. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК Українине надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за час розгляду справи про стягнення аліментів. Від шлюбу позивач та відповідач мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Безлюдівською селищною радою Харківського району Харківської області від 09.09.2009 актовий запис №69. Частиною другою статті 141 СК Українивизначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу). Згідно з частиною другою статті 150 СК Українивизначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За змістом статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права. Частина перша статті 182 СК Українивизначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК Українирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України). Відповідно до ч.1 ст.81 СК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.80 цього Кодексудостатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять предмета доказування. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України. Суд першої інстанції взяв до уваги наявність згоду батька на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 2500,00 грн, його заробіток, а також врахував положення ст. 182 СК України. Щодо посилань про утримання своєї непрацездатного матері ОСОБА_4 , яка є інвалідом ІІІ групи слід зазначити, що утримання непрацездатних батьків є добровільним правом і обов`язком дітей, однак це жодним чином не впливає на розмір аліментів які підлягають стягненню на утримання дитини. Щодо посилань позивачки про необхідність стягнення ј частини від заробітку відповідача, що становить 3600,00 грн то судова колегія зазначає наступне. Мінімальний гарантований розмір аліментів з 1 січня 2020 роки для дітей від 6 до 18 років 1109 грн. Беручи до уваги позовні вимоги позивачки про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення ј частини від заробітку. Проте, суд апеляційної інстанції роз`яснює, що відповідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Матеріали справи свідчать про те, що доходи відповідача мають мінливий характер. Позивачем заявлено вимоги про стягнення аліментів у твердій сумі, розрахунок ј частини від доходу відповідача, зроблений позивачем лише за один місяць. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, маючи інформацію про розмір отриманого відповідачем доходу, безпідставно встановив необхідність сплати аліментів у визначеному розмірі, що не ґрунтується на фактичних обставинах та не враховує матеріальні можливості відповідача, не заслуговують на увагу. Отже, суд першої інстанції встановивши всі фактичні обстави справи та дослідивши зібрані по справі докази, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у меншому розмірі, ані ж того просила позивач. За вище наведених обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для скасування судового рішення - відсутні, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення суду.. При вирішенні вказаної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює. Щодо стягнення 700,00 грн на оплату правничої допомоги, судова колегія зазначає наступне. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. ОСОБА_1 не надано доказів оплати наданих їй послуг за актом прийому-передачі (а.с.108). Частиною першою статті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 31 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, у випадках передбаченихст.389 ЦПК України. Головуючий О.М.Хорошевський Судді І.В.Бурлака В.Б.Яцина Повний текст постанови складено 30.10.2020

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»