Постанова 4813 № 508/633/20

Номер провадження: 22-ц/813/6262/21 Номер справи місцевого суду: 508/633/20 Головуючий у першій інстанції Горобець В. Л. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.10.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.09.2008 року у розмірі 121 963,03 грн., мотивуючи це тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 17.09.2008 року, згідно якої отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку 1 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач надав відповідачеві у користування грошові кошти, проте відповідач умов договору не дотримується, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 31.03.2020 року становить 121 963,03 грн. та складається з наступного: 2 612,91 грн. заборгованості за кредитом; 112 204,26 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені - 1100 грн., а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5 795,86 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється в добровільному порядку повертати борг, позивач звернувся з цим позовом до суду. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 612,91 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилова Олена Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2020 року в частині відмови у вимогах про стягнення процентів за користування кредитними коштами та стягнення неустойки у вигляді штрафів та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Відмовляючи у позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині прострочених процентів за користування кредитом та неустойки у вигляді штрафів, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог в цій частині. Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. З матеріалів справи вбачається, що: -17.09.2008 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. До анкети-заяви банк додав розрахунок заборгованості, довідку від 17.09.2008 року про умови кредитування з використанням платіжної карти кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, а також довідку про строк дії виданих кредитних карт за договором з ОСОБА_1 , довідку про умови кредитування та обслуговування кредитної картки за договором з ОСОБА_1 , виписку про рух коштів по картковому рахунку. За розрахунком банку заборгованість відповідача по кредиту станом на 31.03.2020 року становить 121 963,03 грн. та складається з наступного: 2 612,91 грн. заборгованості за кредитом; 112 204,26 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, пені - 1100 грн., а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5 795,86 грн. - штраф (процентна складова). Розглядаючи вказану справу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, комісії, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України,за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для врахування витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як складової частини кредитного договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, проценти від суми неповернутого в строк за процентною ставкою 43,2% для картки «Універсальна» з посиланням на Умови та Правила надання банківських послуг, пеню, а також штрафи у відповідності до п. 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 795,86 грн. - штраф (процентна складова). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що суд першої інстанцій безпідставно не взяв до уваги при визначенні розміру заборгованості довідку про умови кредитування, якою передбачено розмір, ставка та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та за прострочення заборгованості та застосування неустойки (пеня та штрафи), яка містить підпис відповідача. З матеріалів справи вбачається, що у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 17.09.2008 року зазначено крім базової відсоткової ставки та розміру щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, також розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісія (а. с. 22). Зазначена довідка підписана ОСОБА_1 17.09.2008 року. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині відмови у стягненні неустойки у вигляді штрафів є помилковим, оскільки, за змістом укладеного між сторонами договору від 17 вересня 2008 року, умови якого зафіксовані у анкеті-заяві та довідці про умови кредитування, які підписані відповідачем, передбачено, що у разі порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань передбачених договором більше ніж на 30 днів, кредитором застосовуються штрафи: 250 грн. - фіксована частина та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом (процентна складова). Крім того, суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом в межах строку кредитування та від суми неповернутого в строк кредиту розрахованих за процентною ставкою 43,2% для картки «Універсальна» у розмірі 112 204,26 грн., посилаючись на неузгодженість таких умов сторонами у зв`язку з не підписанням Умов та Правил. Також суд відмовив у стягненні пені у розмірі 1 100 грн. за прострочення виконання зобов`язання з повернення тіла кредиту. В якості підстави для відмови у вимогах про стягнення відсотків, пені та штрафів, суд зазначив те, що відповідач не підписувала Умови та Правила, де передбачені дані платежі в якості договірних умов користування кредитними коштами. Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з такого. Як вже зазначалося, Банком доведено видачу відповідачу коштів у вигляді відкриття карткового рахунку та користування протягом кількох років кредитними коштами і встановленим на карту кредитним лімітом, який відповідачкою періодично повертався, а проценти частково сплачувалися. Згідно з довідкою про умови кредитування вбачається, що в даній довідці сторонами погоджено базова процентна ставка за користування кредитними коштами 3% на місяць (36% на рік), нарахування пені та штрафів за прострочення платежів. Встановивши факт отримання відповідачкою грошових коштів і користування цими коштами на картковому рахунку протягом кількох років, часткове повернення коштів зі сплатою винагороди банку за користування коштами, суд першої інстанції не взяв до уваги погоджені сторонами умови користування грошовими коштами, а також санкції за прострочення платежів в межах кредитного договору, а також положення законодавства України, що регламентує компенсаційні виплати за прострочення платежів після спливу строку кредитування. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. У справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях: перше значення це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; а друге значення прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином, наразі правова позиція Великої Палати ВС концептуально зводиться до того, що проценти, які нараховуються за надані в користування грошових коштів поділяються на дві категорії: «проценти за користування кредитом» проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами», розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України. «проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами» проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування. При цьому Велика Палата ВС наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються. Проценти за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватись лише в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦКУ, що підтверджується висновками Великої палати ВС (пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12). Строк кредитування за картковим договором обмежується строком дії кредитної карти, який в даному випадку, як вбачається з доданої Банком довідки обмежений останнім днем вересня 2018 року. Тому в межах строку кредитування для визначення розміру процентів за користування кредитними коштами підлягає застосуванню погоджений розмір 3% на місяць від розміру неповерненого кредиту. Розмір неповерненого кредиту становить 2 612 грн. 91 коп. Дана сума заборгованості за кредитом утворилася станом на 30.11.2013 року і залишалась непогашеною в межах строку кредитування протягом наступних 58 місяців до 30.09.2018 року. З урахуванням наведеного сплаті підлягають проценти із розрахунку 3% на місяць, що передбачено довідкою про умови кредитування, яка підписана відповідачкою 17.09.2008 року. Тому проценти в межах строку кредитування розраховуються наступним чином 2 612,91*3% *58 місяців = 4 546 грн. 46 коп. Після спливу строку кредитування і до дати розрахунку доданого до позовної заяви з 01.10.2018 року до 31.03.2020 року включно, проценти за прострочення повернення тіла кредиту розраховуються, виходячи зі ставки передбаченої ч.2 ст. 625 ЦК України 3% річних, оскільки договірними умовами не передбачено іншого розміру процентів, який застосовується після спливу строку кредитування. Проценти за простроченим кредитом розраховуються наступним чином - 2 612,91*3%/365*548 днів прострочення з 01.10.2018 року до 31.03.2020 року включно = 117 грн. 69 коп. В решті вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами задоволенню не підлягають. У відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, пеня після спливу строку кредитування не стягується, оскільки права кредитора захищаються ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому вимоги про стягнення пені у розмірі 1 100 грн., нарахованої кредитором після спливу строку кредитування 30.09.2018 року, задоволенню не підлягають. Довідкою про умови кредитування, яка підписана відповідачкою 17.09.2008 року, передбачено нарахування штрафів за прострочення сплати передбачених платежів у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 5% процентна складова. Згідно з представленим розрахунком вбачається, що кредитор при розрахунку штрафу у процентній складовій виходив з сумарної заборгованості, до якої крім тіла кредиту, процентів за користування кредитом також включена і пеня. Проте штраф і пеня є різновидами неустойки, оскільки кредитором фактично нарахована неустойка з неустойки в цій частині вимог слід відмовити, в той час, як вимога про стягнення штрафу у фіксованій частині у зв`язку з порушенням строків платежів на час спливу строку кредитування підлягає задоволенню у розмірі, передбаченому у довідці про умови кредитування 250 грн. В решті вимог в цій частині слід відмовити. В частині вирішення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту 2 612,91 грн. рішення не оскаржувалося і тому в цій частині його правильність не переглядалася. Рішення суду було оскаржене в частині відмови на загальну суму 119 350 грн. 12 коп. Внаслідок апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає зміні з ухваленням судового рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача процентів у розмірі 4 546 грн. 46 коп., процентів після спливу строку кредитування 117 грн. 69 коп. та штрафу у фіксованій частині 250 грн., а всього 4 914 грн. 15 коп., що з урахуванням стягнутого районним судом тіла кредиту 2 612,91 грн. разом становить до стягнення 7 527 грн. 06 коп. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Вимоги були заявлені на суму 121 963,03 грн. З урахуванням перегляду апеляційним судом задоволено вимоги у розмірі 7 527,06 грн., що становить 6,2 % від заявлених вимог. Тому з відповідача на користь позивача слід відшкодувати 325 грн. 81 коп. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 06 листопада 2020 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у загальному розмірі 7527 грн. 06 коп., яка складається з заборгованості за кредитом: 2 612 грн. 91 коп.; заборгованості за відсотками за користування кредитом: 4 664 грн. 15 коп., а також штрафу 250 грн. (фіксована частина). В іншій частині позовних вимог - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 325 грн. 81 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст судового рішення складено: 29.10.2021 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: О.В. Князюк С.О. Погорєлова