Постанова 4810 № 433/2244/19

Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І. Доповідач -Коновалова В.А. Справа № 433/2244/19 Провадження № 22-ц/810/466/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 04 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П., учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 30 квітня 2020 року, ухвалене у складі судді Суського О.І. в смт Троїцьке Луганської області, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 18 липня 2016 року відповідач з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1200 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом останнього в заяві. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 17 листопада 2019 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 15091,44 грн, яка складається з: 1970,87 грн - заборгованість за тілом кредиту, 217,92 грн - по відсоткам нарахованим на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 11707,82 грн - пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина), 694,83 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 липня 2016 року в розмірі 15091,44 грн та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Троїцький районний суд Луганської області заочним рішенням від 30 квітня 2020 року у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив. Суд враховуючи висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, обґрунтував рішення тим, що 18 липня 2016 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Згідно розрахунку заборгованості відповідач витратив кредитні кошти на загальну суму 487,42 грн, а сума погашення за наданим кредитом складає 2700,12 грн, це свідчить про те, що відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості суму, що перевищує розмір фактично використаних та отриманих коштів. Суд вважав, що оскільки відповідач не має заборгованості по кредиту перед банком, то вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 217,92 грн не підлягають задоволенню. Щодо вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафами, то суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими, виходячи з того, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 липня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.При цьому, позивач не надав доказів на підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Суд першої інстанції також виходив з того, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 липня 2016 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Тому, суд першої інстанції беручи до уваги зазначені вище обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати заочне рішення Троїцького районного суду Луганської області від 30 квітня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що відповідач отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитним лімітом, що підтверджується випискою про рух коштів клієнта, яка є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку, а також прослідковується у розрахунку заборгованості. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за договором. Судом не врахована правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми. (2) Позиція інших учасників справи Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримало 09 липня 2020 року (а.с. 103 ). Від відповідача не надійшло відзиву на апеляційну скаргу. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15091,44 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 * 100 = 1921000 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, та відмовлено позивачу у задоволенні клопотання пропроведення судового засідання за участю представника позивача в режимі відеоконференції з використанням сервісу «ЕАSYCON», оскільки позивачем не викладені конкретні обставини, за яких справа повинна розглядатися у судовому засіданні з викликом представника. Звертаючись до суду із позовом позивачем одночасно надано клопотання про розгляд позовної заяви до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторінта зазначено, що всі необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відсутні. Згідно ч. 1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості відповідач витратив кредитні кошти на загальну суму 487,42 грн, а сума погашення за наданим кредитом складає 2700,12 грн, це свідчить про те, що відповідачем сплачено в рахунок погашення заборгованості суму, що перевищує розмір фактично використаних та отриманих коштів. Також суд вважав, що оскільки відповідач не має заборгованості по кредиту перед банком, то вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 217,92 грн не підлягають задоволенню. Щодо вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафами, то суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими, виходячи з того, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 липня 2016 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.При цьому, позивач не надав доказів на підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 18 липня 2016 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Тому, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне долучити до матеріалів справи і дослідити виписку по рахунку надану позивачем до апеляційної скарги для з`ясування фактичних обставин справи що стосуються предмету спору. Звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 1970,87 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 217,92 грн за період з 08 лютого 2019 року по 17 листопада 2019 року в сумі 217,92 грн, пеню в сумі 11707,82 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф процентна складова 694,83 грн. З виписки по рахунку коштів за договором № б/н від 18 липня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і розраховувалася за придбанні товари, всього на суму 1962,49 грн. При цьому, 31 березня 2018 року ОСОБА_1 здійснила оплату в рахунок погашення коштів за договором в сумі 2700 грн, що підтверджується розрахунком кредитної заборгованості за договором № б/н від 18 липня 2016 року. Проте, позивачем вказані вище кошти були зараховані на часткове погашення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 630,15 грн та погашення заборгованості по пені в сумі 2069,97 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. Оскільки в укладеному між сторонами кредитному договорі від 18 липня 2016 року у вигляді анкети-заяви відсутні умови щодо сплати пені, то у банка були відсутні правові підстави нараховувати пеню та здійснювати зарахування сплачуваних відповідачем коштів на часткове погашення пені в сумі 2069 грн 97 коп. Враховуючи зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, оскільки позивачем безпідставно в рахунок погашення пені були зараховані кошти в сумі 2069,97 грн, а також те, що ОСОБА_1 здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, так і розраховувалася за придбанні товари всього на суму 1962,49 грн, а сплатила в рахунок погашення заборгованості 2700 грн, що свідчить про відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредиту, тому позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 1970,87 грн не підлягають задоволенню. Помилковий розрахунок зроблений судом щодо витрачених ОСОБА_1 кредитних коштів на загальну суму 487,45 грн, не впливає на правильність висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, тому не може бути підставою для скасування рішення Троїцького районного суду Луганської області від 30 квітня 2020 року. Щодо стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 217,92 грн, то ці вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, в позовній заяві посилається на пункти 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи банку, як невід`ємні частини спірного договору. Також зазначає, що банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме із 01 квітня 2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до пункту 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати відтоків за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми не повернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». Проте, банком як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, Умови і правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як і не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про розмір та порядок нарахування відсотків на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Умови і правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не підписані відповідачем, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 18 липня 2016 року між позивачем та ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків нарахованих на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України. Крім того, роздруківка із сайту позивача Умов та правил надання банківських послуг належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 липня 2016) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 листопада 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 18 липня 2016 року, наданого банком до позовної заяви, вбачається, що відсотки на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України нараховані банком, виходячи із процентної ставки 84% річних. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, оскільки умови договору, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за прострочений кредит за ставкою 84 % згідно ст. 625 ЦК України, не були погоджені відповідачем, тому не є частиною кредитного договору та відсутні підстави для їх нарахування та стягнення з відповідача. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог положень ЦПК України вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 217,92 грн Щодо стягнення пені, штрафів Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 17 листопада 2019 року заборгованість відповідача перед акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» за пенею становить 11707,82 грн, штраф (фіксована частина) 500 грн, штраф процентна складова 694,83 грн. Як вбачається із матеріалів справи до позовної заяви позивачем додано копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , розрахунок заборгованості за договором від 18 липня 2016 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток, Умови та правила надання банківських послуг. При цьому, зазначені документи не підписані ОСОБА_1 , матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана ОСОБА_1 , відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, штрафів, а саме їх розмір і порядок нарахування, тобто сторони у розумінні цивільного законодавства не погодили розмір та підстави стягнення процентів неустойки (пені, штрафу). Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафу), надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, позивачем як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не було надано суду доказів на підтвердження обставин того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, як і не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу). З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який врахувавши правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду викладену у справі від 03 липня 2019 року № 342/180/17, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею та штрафами, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт і Умови та правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Щодо суті апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Щодо судових витрат Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 30 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 04 серпня 2020 року. Головуючий В.А. Коновалова Судді О.Ю. Карташов Ю.П. Лозко