Постанова 4813 № 496/2196/20

Номер провадження: 22-ц/813/6483/21 Номер справи місцевого суду: 496/2196/20 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.10.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.05.2017 року у розмірі 16 617,67 грн., мотивуючи це тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 05.05.2017 року, згідно якої отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку 1 900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач надав відповідачеві у користування грошові кошти, проте відповідач умов договору не дотримується, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 20.04.2020 року становить 16 617,67 грн. та складається з наступного: 2 627,89 грн. заборгованості за кредитом; 918,40 грн. заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит, 11 803,87 грн. нарахована пеня, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 767,51 грн. - штраф (процентна складова). У зв`язку з тим, що відповідач відмовляється в добровільному порядку повертати борг, позивач звернувся з цим позовом до суду. Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилова Олена Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Відмовляючи у позові Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених вимог. Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна. З матеріалів справи вбачається, що: -05.05.2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. До анкети-заяви банк додав розрахунок заборгованості, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також довідку про зміни умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , виписку про рух коштів по картковому рахунку. За розрахунком банку, заборгованість відповідача по кредиту станом на 20.04.2020 року становить 16 617,67 грн. та складається з наступного: 2 627,89 грн. заборгованості за кредитом; 918,40 грн. заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит, 11 803,87 грн. заборгованість по пені, а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 767,51 грн. - штраф (процентна складова). Розглядаючи вказану справу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, комісії, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України,за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, комісії та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Колегія суддів зазначає, що наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо відсутності правових підстав для врахування витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як складової частини кредитного договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, проценти від суми неповернутого в строк кредиту з посиланням на Умови та Правила надання банківських послуг, а також штрафи у відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина); 767,51 грн. - штраф (процентна складова). В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що суд першої інстанцій безпідставно не взяв до уваги при визначенні розміру заборгованості довідку про умови кредитування, якою передбачено розмір, ставка та порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та за прострочення заборгованості та застосування неустойки (пеня та штрафи), яка містить підпис відповідача. З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав заяву, в якій зазначено про його обізнаність про умови кредитування з використанням платіжної карти кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, що зазначені у відповідній довідці, в якій крім базової відсоткової ставки та розміру обов`язкових щомісячних платежів, також зазначені пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісія (а. с. 13, 14). Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 підписана лише анкета-заява від 05.05.2017 року, в якій зазначено, що він ознайомлений договором про надання банківських послуг та зобов`язується ознайомитися з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та виконувати ці Правила. При цьому витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який доданий Банком до справи, а також роздруківка Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Приватбанк» особистого підпису ОСОБА_1 не містять. Разом з тим, Банком додано до позову виписку руху коштів по картковому рахунку, з якого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту на власний розсуд, частково вносив кошти на картрахунок на погашення кредиту і сплату процентів. Крім того, Банком також додано довідку про зміну кредитного ліміту та про видачу кредитних карт з встановленим строком їхньої дії (а. с. 11-12). Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення кредиту та відсотків за прострочення повернення кредиту на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, є помилковим, оскільки Банком доведено видачу відповідачу коштів у вигляді відкриття карткового рахунку та користування протягом значного часу (більше 2-х років) кредитними коштами і встановленням Банком кредитного ліміту, який відповідачем періодично повертався, а проценти частково сплачувалися. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. У справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях: перше значення це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; а друге значення прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Таким чином, наразі правова позиція Великої Палати ВС концептуально зводиться до того, що проценти, які нараховуються за надані в користування грошових коштів, поділяються на дві категорії: «проценти за користування кредитом» проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики) визначеного в договорі, і такі проценти розуміються як «проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами», розмір яких визначається договором або законом, і які сплачуються позичальником та порядок виплати яких урегульовано ч. 1 статті 1048 та ч. 1 статті 1054 ЦК України. «проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами» проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати яких урегульовано частиною 2 статті 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування. При цьому Велика Палата ВС наголосила на тому, що у разі сплати процентів за неправомірне користування кредитом, проценти за користування кредитом за той же період часу не сплачуються. Проценти за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватись лише в межах визначеного договором строку кредитування. Після спливу строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом припиняється в силу приписів статей 1048, 1054 ЦКУ, що підтверджується висновками Великої палати ВС (пункти 48-55 постанови від 28.03.2018 № 444/9519/12). Розмір неповерненого кредиту становить 2 627 грн. 89 коп. Позивачем нараховані проценти в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України виходячи з ставки, яка передбачена Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «Приватбанк» - 84% річних. Проте, оскільки у варіанті роздруківки Умов та Правил, які додані Банком до позову, відсутній підпис відповідача і позивачем не доведено погодженого підписами сторін іншого розміру процентів, який застосовується для розрахунку процентів у разі прострочення повернення тіла кредиту, то застосовується розмір процентної ставки передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України. Період за який позивачем заявлено стягнення за ч. 2 ст. 625 ЦК України з 01.10.2019 року до 20.04.2020 року. Проценти за простроченим кредитом розраховуються наступним чином - 2 627,89*3%/365*203 дні прострочення з 01.10.2019 року до 20.04.2020 року включно = 43 грн. 85 коп. В решті вимоги про стягнення процентів в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають. В розумінні викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 висновків вбачається, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 травня 2017 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Враховуючи наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, яка розрахована позивачем у розмірі 11 803,87 грн. за прострочення повернення тіла кредиту 2 627,89 грн. Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні тіла у розмірі 2 627,89 грн. та процентів в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 43 грн. 85 коп., а всього 2 671 грн. 74 коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача даних платежів у зазначеному розмірі. В іншій частині рішення суду про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення решти заявлених процентів та пені слід залишити без змін. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Вимоги були заявлені на суму 16 617,67 грн. З урахуванням перегляду апеляційним судом задоволено вимоги у розмірі 2 671,74 грн., що становить 16 % від заявлених вимог. Позивачем сплачено в суді першої інстанції за подання позову 2102 грн., а за подання апеляційної скарги 3153 грн., а всього 5 255 грн. Тому з відповідача на користь позивача слід відшкодувати 840 грн. 80 коп. (5 255*16%). На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, П О С ТА Н О В И В: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково. Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 30 грудня 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» тіла кредиту 2 627,89 грн., процентів в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України 43 грн. 85 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у загальному розмірі 2 671 грн. 74 коп., яка складається з заборгованості за кредитом: 2 627 грн. 89 коп.; заборгованості за відсотками в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України: 43 грн. 85 коп. В іншій частині рішення суду щодо відмови у стягненні решти процентів в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення пені, штрафів залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 840 грн. 80 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст судового рішення складено: 29.10.2021 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін О.В. Князюк