Постанова 4803 № 212/3354/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7644/21 Справа № 212/3354/21 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач- ОСОБА_1 відповідач- Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року, ухваленого суддею Чорним І.Я. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 04 червня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на різних посадах, а саме: підземного гірника, дільниці №15 шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком», 8 місяців (14.02.2005р.- 11.10.2005р.); підземного машиніста бурової установки, дільниці №15 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», 14 років 9 місяців (11.10.2005р.-27.07.2020р.). На підставі санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 10.06.2020 року наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 26.01.2021р. №208 Позивачу було встановлено професійні захворювання: «Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4,L5,S1, переважно зліва, на фоні грижі дисків в сегментах L3-S1, абсолютного стенозу в сегментах L3-S1, стан після операції 18.12.2019: інтерламінарна дискектомія L4-L5 ліворуч, аркотомія L4 ліворуч, радикулопатія шийна С5, С6, С7, білатеральна, переважно справа, зі стійким больовим синдромом та вираженими статико-динамічними порушеннями часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), гіпотрофією м`язів плечового поясу; Хронічне обструктивне захворюванням легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня; Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)». 14.04.2021 року МСЕК йому первинно було встановлено 65% втрати професійної працездатності, з яких 40% радикулопатія, 20% ХОЗЛ, 5 туговухість та третя група інвалідності, з черговим переоглядом 01.03.2022 року. У зв`язку із ушкодженням здоров`я через професійні захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, в зв`язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя, розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 216 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві задоволені повністю. Стягнутл з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 216 000 (двісті шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 2160,00 грн. Відповідач, Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «Кривбасзалізрудком») в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення, яким у повному обсязі відмовити позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог заявлених до АТ «Кривбасзалізрудком». Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення і визначенні розміру моральної шкоди не взяв до уваги окрему думку членів комісії розслідування причини виникнення у Позивача професійних захворювань, які дійшли висновку, що Відповідач, як роботодавець не винен у виникненні професійних захворювань ОСОБА_1 , оскільки умови праці в яких працював Позивач не створювались шахтою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували гранично-допустимий рівень. Вказує, що Позивач на протязі часу його роботи на підприємстві Відповідача забезпечувався роботодавцем протипиловими респіраторами, протишумними вкладишами. Акцентує увагу на тому, що Позивач жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я або розірвання трудового договору за власним бажанням через невиконання підприємством законодавства про охорону праці не писав, тому відповідальність за виникнення професійних захворювань у Позивача лежить безпосередньо на ньому самому. Відповідач вважає, що покладення обов`язку з відшкодування позивачеві моральної шкоди на АТ «Кривбасзалізрудком» за відсутності всіх складових цивільно-правової відповідальності, зокрема - наявності вини, суперечить нормам чинного законодавства. Окрім того, скаржник вважає недоведеним факт спричинення Позивачу моральної шкоди, оскільки надані Позивачем докази тільки підтверджують наявність професійних захворювань і ніяким чином не підтверджують факт перенесення моральних страждань. Також Відповідач вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та усталеній судовій практиці по справам з аналогічним предметом позову, є надто завищеним. Окрім того, суд першої інстанції стягнув на користь Позивача 216000 грн. моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб, що не відповідає нормам Податкового кодексу України. Відзиви на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна Відповідача не може бути задоволена, з наступних підстав. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 14.02.2005 року по 11.10.2005 року працював підземним гірником, дільниці №15 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з 11.10.2005 року по 27.07.2020 року працював підземним машиністом бурової установки, дільниці №15 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 . Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 208 від 26.01.2021 року, позивачу встановлено професійні захворювання «Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4,L5,S1, переважно зліва, на фоні грижі дисків в сегментах L3-S1, абсолютного стенозу в сегментах L3-S1, стан після операції 18.12.2019: інтерламінарна дискектомія L4-L5 ліворуч, аркотомія L4 ліворуч, радикулопатія шийна С5, С6, С7, білатеральна, переважно справа, зі стійким больовим синдромом та вираженими статико-динамічними порушеннями часто рецидивуючий перебіг, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня), та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічного плечолопаткового періатрозу (ПФ другого ступеня), гіпотрофією м`язів плечового поясу; Хронічне обструктивне захворюванням легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня; Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)». Відповідно до довідки МСЕК від 14.04.2021 року серія 12 ААА № 059666 позивачу первинно встановлено втрату працездатності в розмірі 65% втрати професійної працездатності, з яких 40% радикулопатія, 20% ХОЗЛ, 5 туговухість та третя група інвалідності, з черговим переоглядом 01.03.2022 року. Відповідно до рекомендацій МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. 23 лютого 2021 року на підприємстві ПАТ «Кривбасзалізрудком», проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4. В п.17 Акту зазначено, що підставою для встановлення професійного захворювання стало те, що працюючи підземним машиністом бурової установки дільниці №15 шахти «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком» у період з 11.10.2005р. по 27.07.2020р., ОСОБА_1 в підземних умовах керував буровими станками при бурінні та розширенні глибоких свердловин, виконував бурові роботи та роботи з попередження і ліквідації кривизни, аварій та ускладнень у свердловинах, нарощував штанги та вилучав їх зі свердловин, чистив та промивав свердловини, обслуговував компресори, встановлені на буровому обладнанні, пересувні компресори, які працюють у комплексі з буровою установкою та інше допоміжне обладнання, виявляв та усував несправності в роботі обслуговуємого обладнання, приймав участь у ремонті, виконував стропувальні та навантажувально - розвантажувальні роботи, пов`язані з переміщенням бурової установки, здійснював змащування вузлів та механізмів, підтяжку послаблених кріплень, усував неполадки при відімкнутій буровій установці; монтував, демонтував, переміщував, готував до роботи, встановлював та регулював бурове обладнання, планував та розчищав майданчик для його встановлення. В п.18 Акту зазначено, що професійне захворювання виникло внаслідок важкості праці, а саме: маса вантажу, що підіймається постійно та переміщується вручну, перевищувала на 20 кг та складала 50 кг при допустимій до 30 кг; періодичне перебування в незручній робочій позі 40,7% при допустимому до 25%; Пил переважно фіброгенної дії, концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала 1,95 разів і складала - 3,9 мг/м3 при гранично допустимій 2,0 мг/мЗ; шум, еквівалентний рівень шуму перевищував на 24дБА, при фактичному - 104 дБА, при гранично-допустимому 80 дБА. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві, правонаступником, якого на теперішній час є АТ «Кривбасзалізрудком» (ПАТ «Кривбасзалізрудком»), тому роботодавець зобов`язаний відшкодувати спричинену позивачу втратою здоров`я моральну шкоду. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції та не погоджується із доводами сторони Відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, та завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв`язку з отриманими ним на підприємстві Відповідача професійними захворюваннями. Доводи Відповідача щодо вини самого позивача у виникненні у нього професійних захворювань, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Доводи Відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Відповідача на користь Позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи сторін щодо заниженого та відповідно завищеного розміру моральної шкоди стягнутої судом з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 . Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, зокрема, суд врахував тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача (14 років та 9 місяців), характер отриманих професійних захворювань, пов`язаних з обмеженням рухів в шийному та поперековому відділі хребта, міжлопатковій області, що посилюється при фізичному навантаження, ході, переміні положення тіла, з іррадіацією в обидві нижні кінцівки, переважно зліва, по задньо-боковій поверхні до стопи, від шиї з іррадіацією в плечовий пояс, тягнучий біль в руках, оніміння в кінцівках, переважно зліва, часті судоми задньої групи м`язів стегон та гомілок, біль в та обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних суглобах, утруднену ходу, задишку при фізичному навантаженні, кашель сухий з харкотинням, загальну слабкість, відсоток втрати позивачем професійної працездатності 65%, встановлення третьої групи інвалідності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення компенсацію моральної шкоди з Відповідача на користь Позивача в розмірі 216 000 гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб, з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційні скарги сторін підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: