Постанова 4803 № 212/5325/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8826/21 Справа № 212/5325/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання - Голуб О.О. сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідач -Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року, яке ухвалене суддею Колочко О.В. в м. Кривому Розі та повний текст рішення суду складено 16 липня 2021 року, - ВСТАНОВИВ : В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначила, що вона є дочкою ОСОБА_2 , який протягом 13 років, а саме з 05 листопада 1953 року по 07 листопада 1966 року працював на підприємстві РУ ім. Рози Люксембург, шахті «Гвардійська» правонаступником якого є відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», отримав професійне захворювання, та у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності був звільнений з підприємства. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. Відповідно до Акту посмертного освідування встановлений причинний зв`язок смерті батька з професійним захворюванням. Внаслідок смерті батька позивачу завдана моральна шкода, оскільки вона втратила близьку людину, його смерть стала для позивача великим стресом. Тому позивач просила суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 400 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок професійного захворювання 200 000 грн. без урахування податку на доходи фізичних осіб. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 2 000 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, так як судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у даній справі є Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області. АТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 1167 ЦК України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди чоловікові, батькам, дітям, а також особам які проживали однією родиною, однак позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона проживала однією сім`єю з батьком. На думку відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Звертає увагу на те, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, який набрав чинності з 23.05.2020 року та яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Кривбасзалізрудком» - Колісніченко І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 13 липня 1961 (а.с. 23). ОСОБА_2 з 1953 року по 1966 року працював люковим в РУ ім.. Рози Люксембург тресту Ленінруда, правонаступником якого є АТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 18-21). Відповідно до Повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 03 листопада 2001 року, потерпілому ОСОБА_2 встановлена професійне захворювання, а саме вібраційна хвороба першого ступеня в червні 1966 року, при цьому найменування підприємства зазначено - м. Кривий Ріг, РУ ім. Р. Люксембург, ш. «Гвардійська» (а.с.22). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції (а.с. 25). Відповідно до Акту КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 18 червня 2004 встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з встановленим йому за життя професійним захворюванням. Підставою для проведення експертизи вказано: направлення адміністрації Криворізького залізорудного комбінату №53-25/75 від 24 травня 2004 (а.с.13-17). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до АТ «Кривбасзалізрудком» про стягнення моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України позивач має право для відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька внаслідок отриманого ним професійного захворювання з відповідача. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди та із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з матеріалів справи, Повідомленням про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 03 листопада 2001 року та Актом КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 18 червня 2004 року, встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів на підприємстві відповідача, що потягло за собою в подальшому смерть ОСОБА_2 , що передбачає право членів сім`ї померлого на відшкодування їм моральної шкоди. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата батька завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у даній справі є Управління виконавчої дирекції фонду в Дніпропетровській області, оскільки спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 23, 297 ЦК України, тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_2 , сталася внаслідок професійного захворювання, у зв`язку із чим обґрунтовано поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю потерпілого на АТ «Кривбасзалізрудком» . Відповідно до ст. 42 ч. 6,7,8 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року у разі смерті потерпілого члени його сім`ї мають право на отримання від Фонду страхових виплат, тобто одноразової допомоги, пенсії у зв`язку з втратою годувальника та послуг пов`язаних з похованням померлого. Таким чином, ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV від 23 вересня 1999 року передбачав виключний перелік страхових виплат, які повинні здійснюватись Фондом членам сім`ї померлого потерпілого, виплата сум відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна членам сім`ї застрахованого смертю останнього, законом не передбачена. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги АТ «Кривбасзалізрудком» про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 1167 ЦК України, якою передбачено відшкодування моральної шкоди чоловікові, батькам, дітям, а також особам які проживали однією родиною, однак позивачем ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона проживала однією сім`єю з батьком, оскільки право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ст.ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Крім того, право на відшкодування моральної шкоди мають подружжя, батьки, діти та факт не проживання однією сім`єю на момент нещасного випадку закон не позбавляє права на відшкодування шкоди позивачу. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції при винесенні рішення суду не було врахованоположення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», внесено зміни до п.п.164.2.14а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, який набрав чинності з 23.05.2020 року та яким передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, яка втратила підтримку близької людини, оскільки втрата батька є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть батька призвела до того, що позивач зазнала сильного нервового потрясіння, адже вона втратила близьку для неї людину, якого дуже любила. У зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з вищенаведених підстав. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: