Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/200/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/200/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочко Є.О., Федотова І.В., при секретарі - Поляновській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, скасування запису про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України яким, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. від 26 листопада 2019 року №1037-вк по Генеральній прокуратурі України, яким начальника відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та виключено із списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, з 04 грудня 2019 року; - поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді в органі прокуратури України (код 00034051) з 04 грудня 2019 року; - скасувати запис про звільнення з 04 грудня 2019 року у трудовій книжці ОСОБА_1 ; - стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 грудня 2019 року по дату ухвалення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 08 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального законодавства, неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач наголосив, що повноваженнями на підписання подання про звільнення з військової служби наділений лише керівник державного органу - Генеральному прокурору Рябошапці Р.Г. , судом першої інстанції не надано правової оцінки безпідставності не донарахування компенсації за 2 роки 6 місяців навчання у вищому навчальному закладі, та не виплати позивачу під час звільнення з військової служби компенсації за невикористану відпустку. Також позивач зазначив, що матеріали адміністративної справи не містять ухвали суду чи запису у протоколах судового засідання про прийняття судом рішення з розгляду заяви позивача від 22 січня 2021 року про збільшення позовних вимог. У межах встановленого судом строку, відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як убачається з копії трудової книжки від 13 вересня 2006 року серія НОМЕР_1 наказом від 16 квітня 2015 року №108-вк ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України за строковим трудовим договором, в порядку переведення з прокуратури Волинської області. 03 липня 2015 року між ОСОБА_1 та Міністром оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України терміном на 5 років. Наказом Генеральної прокуратури України від 03 липня 2015 року №207-вк ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 21 вересня 2015 року №408-вк ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 26 травня 2016 року №196-вк ОСОБА_1 призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 17 листопада 2017 року №760-вк ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Наказом Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2018 року №746-вк ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Позивачем подано Генеральному прокурора заяву від 15 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, якою останній просив письмово повідомити про рішення припинити з ним трудові відносини на посаді начальника відділу Генеральної прокуратури України та перевести на рівнозначну посаду в Офіс Генерального прокурора. Позивачем 04 листопада 2019 року Генеральному прокурору подано рапорт про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту «г», п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Листом від 06 листопада 2019 року №10/7-1021вих.19, за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором Чумаком В.В., до Міністерства оборони України надіслано подання про звільнення позивача з військової служби. Наказом Міністра оборони України від 11 листопада 2019 року № 631 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів, або проведенням організаційних заходів). Згідно з листом Генеральної прокуратури України від 15 листопада 2019 року № 1441-2560вих.19 остання повідомила позивача, що про надходження заяви щодо переведення до Офісу Генерального прокурора, поданої за невстановленою формою та змістом, повідомлено генерального прокурора, яким прийнято рішення про її відхилення. Наказом Генерального прокурора від 26 листопада 2019 № 1037-вк згідно зі ст. 9, 41 Закону України «Про прокуратуру», ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» начальника відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, на підставі наказу Міністра оборони України від 11 листопада 2019 року №631. Позивач, вважаючи, що наказ Генерального прокурора від 26 листопада 2019 року №1037-вк є протиправним та підлягає скасуванню звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов наступних висновків: - позивач проходив військову службу за контрактом, власноручно подав рапорт з проханням про звільнення відповідно до підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), не бажав у подальшому залишатись на військовій службі, - відповідно був звільнений та виключений зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та усіх видів забезпечення; - позивачем не вчинено дій визначених нормами чинного законодавства з метою проходження атестації та спрямованих на переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора; - відповідно до п.2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», позивача звільнено з військової служби у запас, відповідно подальше проходження позивачем служби на посадах в органах прокуратури України стало неможливим. Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі також - Закон України № 2232-XII). За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону України № 2232-ХІІ). Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України № 2232-ХІІ порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі-Положення). Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ та п. 5 Положення громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Зі змісту ч. 10 ст. 6 Закону України № 2232-ХІІ вбачається, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України. Аналогічні норми закріплені в п. 9 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Згідно з вимогами ч. 4 статті 27 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, військовими прокурорами призначалися громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення з ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі. Як встановлено судом, між ОСОБА_1 03 липня 2015 року та Міністром оборони України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України терміном на 5 років. Наказом Генеральної прокуратури України від 03 липня 2015 року №207-вк ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 № 1697-VII (далі - Закон України № 1697-VII). 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон № 113-IX), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Згідно з п. 21 розділу І Закону №113-ІХ у Законі України «Про прокуратуру» п. 4 ч. 1 ст. 7, яким передбачено військові прокуратури як складову системи прокуратури України, ч. 4 ст. 8, якою передбачено утворення у Генеральній прокуратурі України (на правах самостійного структурного підрозділу) Головної військової прокуратури, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор, виключено. Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. Згідно з п. 18, 21 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за контрактом, надається право достроково припинити контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Прокурорам та слідчим військових прокуратур, які є військовослужбовцями і проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, надається право достроково звільнитися з військової служби. Згідно з пунктом «г» ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі. Пунктом 226 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку зі скороченням штатів при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів. Відповідно до п. 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 153 Положення, за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України. Судом встановлено, що позивачем 04 листопада 2019 року Генеральному прокурору подано рапорт про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту «г», п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Відповідно до Аркушу бесіди, 05 листопада 2019 року з підполковником юстиції ОСОБА_1 проведено бесіду з приводу його звільнення у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у присутності заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора Чумака В.В. та прокурора відділу роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Сергійчука С.О., зі змісту якої вбачається, що позивач наполягає на звільненні з лав Збройних Сил України та не бажає проходити службу у військовому резерві. За результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором Чумаком В.В. до Міністерства оборони України 06 листопада 2019 року надіслано подання про звільнення позивача з військової служби. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що повноваження щодо підписання подання про звільнення належить лише керівнику державного органу - Генеральному прокурору Рябошапці Р.Г . Колегія суддів вважає висновки позивача помилковими, оскільки подання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України підписано Головним військовим прокурором Чумаком В.В. , як керівником Головної військової прокуратури. Як зазначено вище, наказом Міністра оборони України від 11 листопада 2019 року № 631 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів, або проведенням організаційних заходів). На підставі наказу Міністра оборони України від 11 листопада 2019 року № 631 наказом Генерального прокурора від 26 листопада 2019 № 1037-вк згідно зі ст. 9, 41 Закону України «Про прокуратуру», ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» начальника відділу роботи з оперативною інформацією управління забезпечення діяльності військових прокуратур Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів), виключено зі списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України,. виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби. Позивач не погоджується з правомірністю звільнення його саме з посади прокурора, щодо звільнення з військової служби (за наказом Міністра оборони України від 11 листопада 2019 року № 631) спору не виникало. Контракт про проходження військової служби з позивачем укладено у 2015 році, наказом Генеральної прокуратури України від 03 липня 2015 року №207-вк ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України тобто позивач військову службу (за контрактом) відряджений проходити до Генеральної прокуратури України (із залишенням на військовій службі), оскільки відповідно до ч. 4. статті 27 Закону № 1697-VII військовим прокурором міг бути громадянин з числа офіцерів, які проходять військову службу, отже військова служба була обов`язковою умовою для призначення і перебування на цій посаді (військового прокурора). В аспекті порушеного у вимірі спірних правовідносин питання щодо застосування положень пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ у поєднанні з ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII (тобто, чи звільнення з військової служби з ініціативи військовослужбовця може бути підставою для звільнення з посади прокурора (військової прокуратури) колегія суддів виходить із того, що у військовій прокуратурі позивач перебував на посаді прокурора, як військовослужбовець, з яким було укладено відповідний контракт про проходження військової служби. Отже у військовій прокуратурі позивач проходив саме військову службу (за контрактом) і це було визначальною (необхідною) умовою для його призначення на цю посаду. Якщо відносини щодо проходження військової служби припинилися, підстав для перебування/залишення на посаді прокурора військової прокуратури уже немає і така особа підлягає звільненню (з посади військового прокурора) (наприклад постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справа №420/5104/20). Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ст. 51 Закону № 1697-VII не зазначено такої підстави для звільнення з посади прокурора, як звільнення з військової служби, зокрема з підстави, встановленої пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ. Водночас слід звернути увагу на наступне. Позивач був військовослужбовцем, якого наказом відрядили до Генеральної прокуратури України (із залишенням на військовій службі) для призначення на відповідну посаду, на яку наказом Генеральної прокурори України від 03 липня 2015 року №207-вк зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та призначено на посаду слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Отже підстав для залишення позивача на посаді прокурора після звільнення з військової служби, за наведеного правового регулювання спірних відносин, не було. Також колегія суддів звертає увагу на помилковість доводів позивача, про те що його звільнення повинно було відбуватися виключно на підставах передбачених Законом України «Про прокуратуру» з додержанням процедури та гарантій передбачених КЗпП України, оскільки відносини з приводу проходження військової служби не є трудовими правовідносинами. Щодо доводів позивача про те що матеріали адміністративної справи не містять ухвали суду чи запису у протоколах судового засідання про прийняття судом рішення з розгляду заяви позивача від 22 січня 2021 року про збільшення позовних вимог та не надання правової оцінки безпідставності не донарахування компенсації за 2 роки 6 місяців навчання у вищому навчальному закладі, та не виплати позивачу під час звільнення з військової служби компенсації за невикористану відпустку то колегія суддів зазначає наступне. 22 січня 2021 року через систему «Електронний суд» від позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, виклавши їх в наступній редакції: - визнати недійсним та скасувати наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №1491ц; - визнати недійсним та скасувати наказ Генерального прокурора від 29 листопада 2019 №1037-вк; - поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді в органі прокуратури України (ідентифікаційний код 00034051) з 04 грудня 2019 року; - стягнути з Офісу Генерального прокурора, ЄДРПОУ 00034051 усі види матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в т.ч. компенсацію за невикористану відпустку тощо, які недоотримані внаслідок незаконного звільнення. Згідно з протоколами підготовчого засідання: від 27 січня 2021 року суд зобов`язав представника позивача надіслати відповідачу копію заяви з додатками про збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи; від 02 лютого 2021 судом оголошено про відкладення розгляду з урахуванням клопотання позивача про відкладення розгляду справи від 01 лютого 2021 року; 01 квітня 2021 року судом долучено до матеріалів справи відзив на адміністративний позов та оголошено у підготовчому судовому засіданні перерву. Відповідно до протоколу судового засідання від 13 квітня 2021 року судом протокольно прийнято рішення про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні. Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те що матеріали адміністративної справи не містять ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва чи запису у протоколах судового засідання про прийняття судом рішення з розгляду заяви позивача від 22 січня 2021 року про збільшення позовних вимог, водночас зазначені обставини не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Також колегія суддів звертає увагу, що предметом спору в даній справі є визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 26 листопада 2019 року №1037-вк, водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з окремим позовом у разі проведення відповідачем неналежного розрахунку у зв`язку з його звільненням чи неврахування навчання у вищому навчальному закладі. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов Повний текст постанови складений « 25» жовтня 2021 року.