Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/11088/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11088/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Капушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №100-РС від 18.11.2022 в частині звільнення позивача з військової служби у запас за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; - визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №308 від 08.12.2022 в частині виключення позивача з 08.12.2022 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та усіх видів забезпечення; - поновити позивача на військовій службі на посаді кулеметника другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу четвертої стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 з 09.12.2022; - стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2022 по день звернення до суду у сумі 239501,68 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України. Згідно запису у військовому квитку серії НОМЕР_3 , позивач призваний до Збройних Сил України 19.03.2022 та проходив військову службу у складі ВЧ НОМЕР_2 , що перебуває у складі НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони - ВЧ НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про хворобу №6733, виданого 30.09.2022 гарнізонною ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.11.2022 №100-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 , кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 , звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.12.2022 №308 позивача з 08.12.2022 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення з 09.12.2022. Позивачу ВЧ НОМЕР_2 видано припис від 10.12.2022 №137, яким пропонується 09.12.2022 вибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 до 12.12.2022. Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.01.2023 №ВОБ/317 позивача повідомлено про відмову у взятті на військовий облік у зв`язку з незаконністю звільнення його з військової служби та направлено позивача до ВЧ НОМЕР_2 . Зазначено, що заявлене у наданому до ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтві про хворобу від 30.09.2022 №6733 формулювання не дає права на звільнення з військової служби. Рапортом від 23.02.2023 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 про розгляд питання щодо належного формулювання підстав для звільнення його з військової служби з проханням надіслати відповідь. Листом ВЧ НОМЕР_2 на рапорт позивача від 23.02.2023 повідомлено про його звільнення наказом від 18.11.2022 №100-РС за станом здоров`я та виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення наказом від 08.12.2022 №308. Запропоновано відповідно до припису №137 від 10.12.2022 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначено про право на судове оскарження. Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказів, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої - третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закону № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною п`ятою статті 1 Закону №2232 визначено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Згідно частини дев`ятої, десятої статті 1 Закону №2232 військовий обов`язок громадяни України поділяється на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини. Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частина сьома статті 26 Закону № 2232). Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Згідно пунктом 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Пунктом 3 Положення передбачено, що громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Відповідно до пунктів 5 - 7 Положення громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Пунктом 12 Положення передбачено, що, зокрема, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин. Відповідно до пункту 240 Положення військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров`я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров`я. Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров`я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно. Розділом XII означеного Положення визначається порядок звільнення з військової служби. Так, згідно з пунктом 242 розділу ХІІ Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Пунктом 260 Положення передбачено, що під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону (абзац 1). Військовослужбовці, які перебувають на військовій службі та визнані військово-лікарською комісією непридатними до неї з виключенням з військового обліку, підлягають звільненню у відставку за станом здоров`я, а визнані тимчасово непридатними до військової служби з повторним медичним обстеженням через 6 або 12 місяців - звільненню в запас за станом здоров`я із зазначенням у наказі про звільнення, що ці особи підлягають повторному медичному обстеженню після закінчення відповідного строку (абзац 9). Громадяни, звільнені з військової служби, у п`ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов`язані прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття їх на військовий облік (абзац 10). Положеннями підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232 визначено таку підставу для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, з військової служби під час воєнного стану, як за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, як Закон № 2232, так і Положення передбачають наявність такої обов`язкової передумови для звільнення військовослужбовця у відставку за станом здоров`я як висновок (постанова) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас, як вже зазначалося судом, відповідно до свідоцтва про хворобу №6733, виданого 30.09.2022 гарнізонною ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, позивача визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців без зазначення про виключення його з військового обліку, що свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача у відставку за станом здоров`я. Суд вважає за доцільне зауважити, що у прохальній частині позовних вимог позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.11.2022 №100-РС в частині звільнення позивача з військової служби у запас, у той час як спірним наказом позивача звільнено у відставку. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 18.11.2022 №100-РС про звільнення позивача з військової служби в відставку (за станом здоров`я) на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування означеного наказу. Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.12.2022 №308 про виключення позивача із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 08.12.2022, а з котлового забезпечення з 09.12.2022. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Пунктом 232 Положення передбачено, що у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця. Згідно з пунктом 12.5 розділу ХІІ Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі по тексту також Інструкція № 170), у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби в наказі командира військової частини, в якій поновлюється на військовій службі незаконно звільнений військовослужбовець, зазначається про виплату йому матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, які він недоотримав унаслідок незаконного звільнення. Період вимушеного прогулу зараховується військовослужбовцю до вислуги років, до строку вислуги у військовому званні та строку Контракту про проходження військової служби. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. При цьому у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Правова позиція з цього приводу є усталеною у судовій практиці, зокрема в постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14, постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/5361/15, 16.05.2019 у справі № 820/10744/15 та 11.06.2020 у справі № 816/1895/18. Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення. Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення вважається останній день роботи. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що молодший сержант ОСОБА_1 підлягає поновленню на військовій службі на посаді кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_2 з 09.12.2022. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 зазначила, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Пленум Верховного Суду України у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначив, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року № 348). Згідно з підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок №100), цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу. Відповідно до положень пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Отже, справляння і сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд повинен визначати зазначену суму без утримання цього податку та збору, про що вказує в резолютивній частині рішення. Враховуючи, що позивача було звільнено зі служби 08.12.2022, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати його заробітну плату жовтень та листопад 2022 року (два місяці, що передують звільненню). Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено до суду довідку про доходи від 15.06.2024 №1661/9839, згідно з якою середньоденне грошове забезпечення позивача, обчислене, виходячи з двох місяців перед звільненням (жовтень та листопад 2022 року), дорівнює 518,33 грн. Період вимушеного прогулу позивача з 09.12.2022 (наступний день після звільнення) по 31.07.2024 (день постановлення рішення) становить 601 календарний день. За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09.12.2022 по 31.07.2024 у розмірі 311 516,33 грн (518,33 грн х 601 день). Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя О.В.Епель суддя О.В.Карпушова