Постанова 4872 № 915/727/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/727/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Діброви Г.І. суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І. секретар судового засідання: Іванов І.В. за участю представників учасників справи: від Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ Піун С.П., на підставі довіреності від 22.12.2020 року №14-336; від Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року, м. Миколаїв, суддя Смородінова О.Г., повний текст рішення складено та підписано 03.09.2021 року у справі № 915/727/21 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до відповідача Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв про стягнення коштів у сумі 59 643 910 грн. 62 коп.,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції. В червні 2021 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв, в якій просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ 59 643 910 грн. 62 коп., в тому числі: основного боргу у сумі 52 425 898 грн. 41 коп., пені у сумі 939 216 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 1 683 910 грн. 25 коп., інфляційних втрат у сумі 4 594 885 грн. 60 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 794 500 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, всупереч умовам укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 27.09.2019 року № 9105/1920 ЕЕ 22, відповідачем не виконано обов`язку зі своєчасної оплати за отриманий природний газ у встановлені строки, у зв`язку з чим позивачем нараховано суму основної заборгованості, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі №915/727/21 (суддя Смородінова О.Г.) позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», м. Миколаїв на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, основний борг у сумі 52 425 898 грн. 41 коп., пеню в сумі 469608 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 1 683 910 грн. 25 коп., інфляційні втрати в сумі 4 594 885 грн. 60 коп., а також 397 250 грн. судового збору; в частині стягнення з відповідача пені в сумі 469608 грн. 18 коп. відмовлено; повернуто Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ з Державного бюджету України 50 % судового збору у розмірі 397 250 грн., який перераховано згідно з платіжним дорученням № 0000018392 від 26.05.2021 року на суму 794 500 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, в зв`язку з чим вимоги позивача є правомірними щодо нарахування для стягнення суми основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, та зменшення загальної суми заявленої до стягнення пені на 50 % з 939 216 грн. 36 коп. до 469 608 грн. 18 коп., оскільки відповідач є підприємством, що здійснює свою діяльність у сфері надання комунальних послуг та в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов спірного договору. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі №915/727/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 469 608 грн. 18 коп. скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ про стягнення пені у сумі 469 608 грн. 18 коп., у стягненні яких було відмовлено, задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи, а тому, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню зазначеній вище частині. Так, скаржник наголошує, що укладаючи з позивачем договір постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі, визначеному цим договором, отже, як наслідок, за прострочення виконання умов договору настає відповідальність, визначена умовами договору (п.7.2) договору, зокрема, сплата неустойки. Також, із посиланням на норми права, скаржник зазначає, що суд фактично без підстав звільнив відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен врахувати інтереси обох сторін, дослідити належні докази в обґрунтування наведеного відповідачем згідно ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, позивач зазначив, що відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати взяті на себе зобов`язання. Разом з тим, як стверджує скаржник, зменшуючи розмір пені на 50 %, суд таким чином нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі №915/727/21, справу призначено до судового розгляду. 20.10.2021 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив (вх. №3714/21/Д3) у якому Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв просило суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі №915/727/21 без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи. Зокрема, відзив відповідача обґрунтовано тим, що на його думку судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення правильно застосовано норми процесуального права, досліджено всі докази. Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв, посилаючись у відзиві на обставини, викладені раніше у відзиві на позовну заяву, звернуло увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на наявність скрутного матеріального становища у зв`язку із заборгованістю перед ним ДП «Енергоринок», а також споживачів теплової енергії. При цьому, відповідач зазначив, що зменшення розміру стягуваної пені має для Товариства важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких останнє зможе не лише функціонувати, а й забезпечити якісне теплопостачання споживачам м. Миколаєва. Крім того, відповідач у відзиві вказав, що з метою погашення заборгованості, ним посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення та контрагентів по господарським договорам. В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції представник позивача підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, 19.10.2021 року подав до суду апеляційної інстанції заяву про перегляд справи №915/727/21 в апеляційному порядку без участі Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв, у зв`язку із підвищеним ризиком поширення епідеміологічної ситуації, пов`язаної із короновірусом. Розглянувши вказане вище клопотання представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення та вважає за можливе розглянути справу №915/727/21 за відсутності Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає що апеляційна скарга Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі № 916/727/21 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини. За умовами договору № 9105/1920-ЕЕ-22 постачання природного газу від 27.09.2019 року, який було укладено між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв (споживач), постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах договору (п. 1.1 договору). З п. 1.2 договору вбачається, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії. Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 16852 тис. куб. метрів в тому числі по місяцях: жовтень 2019 року 339 тис. куб. метрів; листопад 2019 року 2714 тис. куб. метрів; січень 2020 року 3779 тис. куб. метрів; лютий 2020 року 3106 тис. куб. метрів; березень 2020 року 2854 тис. куб. метрів; квітень 2020 року - 176 тис. куб. метрів. З вимог п. 3.1 договору вбачається, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 0000, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством «Національна акціонерка компанія «Нафтогаз України») - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору) (п. 3.8 договору). За умовами п. 3.11 договору, споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору). Пунктом п. 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору). Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору). Крім того, 27.09.2019 року до вказаного вище договору між сторонами укладено додаткові угоди №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, за умовами яких сторони вносили зміни до п. 4.2. розділу 4 договору «Ціна природного газу», до п. 7.2. розділу 7 «Відповідальність сторін», яким погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6. договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Вказані вище договір поставки та додаткові угоди до нього підписано належним чином та скріплено печатками сторін. На виконання умов договору позивач в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 52425898 грн. 41 коп., на підтвердження чого між сторонами у справі було складено акти приймання-передачі природного газу: від 30.11.2019 року за листопад 2019 року (спожитий обсяг газу 370,62282 м.куб.) на суму 2248727 грн. 28 коп.; від 31.12.2019 року за грудень 2019 року (спожитий обсяг газу 2428,16949 м.куб.) на суму 12919471 грн. 46 коп.; від 31.01.2020 року за січень 2020 року (спожитий обсяг газу 2813,32538 м.куб.) на суму 16117518 грн. 60 коп.; від 29.02.2020 року за лютий 2020 року (спожитий обсяг газу 2484,29275 м.куб.) на суму 12139725 грн. 08 коп.; від 31.03.2020 року за березень 2020 року (спожитий обсяг газу 1780,93787 м.куб.) на суму 7523023 грн. 51 коп.; від 30.04.2020 року за квітень 2020 року (спожитий обсяг газу 407,52351 м.куб.) на суму 1477432 грн. 48 коп. Вказані вище акти підписано сторонами без застережень та зауважень та скріплено печатками останніх. З балансової виписки по дебіторській заборгованості, наданої Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до позовної заяви вбачається, що заборгованість Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв складає 52425898 грн. 41 коп. Доказів оплати відповідачем боргу за спожитий природний газ матеріали справи не містять. У зв`язку із відсутністю оплати у повному обсязі з боку споживача за спожитий природний газ за зазначений вище період, постачальником здійснено нарахування загальної суми заборгованості за договором, яка складає 52425898 грн. 41 коп., а також нараховано пеню у розмірі 939216 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 1683910 грн. 25 коп., інфляційні втрати 4594885 грн. 60 коп., що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом. Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Скаржником рішення суду першої інстанції фактично оскаржується лише в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені та відмови у її стягненні на суму 469608 грн. 18 коп., з огляду на що рішення суду переглядається в апеляційному порядку частково в межах зазначених доводів та вимог, а обставини правомірності стягнення з відповідача суми основної заборгованості, нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не переглядаються, з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Так, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено та сторонами не оспорюється, що на виконання умов договору № 9105/1920-ЕЕ-22 постачання природного газу від 27.09.2019 року позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму з листопада 2019 року по квітень 2020 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 52425898 грн. 41 коп., при цьому, відповідач за отриманий протягом листопада 2019 року - квітня 2020 року природний газ не розрахувався взагалі, чим порушував умови господарського зобов`язання, та у зв`язку з чим, позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом, в якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ 59 643 910 грн. 62 коп., в тому числі: основного боргу у сумі 52 425 898 грн. 41 коп., пені у сумі 939 216 грн. 36 коп., 3% річних у сумі 1 683 910 грн. 25 коп., інфляційних втрат у сумі 4 594 885 грн. 60 коп. Згідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). У розумінні ст. 230 Господарського кодексу України пеня є господарською санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання. Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Водночас, у відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені та встановлено, що позивачем пеня була нарахована вірно, із урахуванням кінцевого терміну оплати, визначеного договором, встановленої договором ставки пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також відповідає приписам ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексів України, а також не містить арифметичних помилок, в зв`язку з чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про його вірність. Що стосується часткового задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача та зменшення нарахованої позивачем до стягнення пені до 50 % від розрахованої позивачем, а саме, до 469608 грн. 18 коп., судова колегія зазначає наступне. Судовою колегією перевірено, що відповідач, на підставі норм ст. 233 Господарського кодексу України, звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням, яке було викладено у відзиві на позовну заяву (вх. №9666/21), про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені на 90%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на такі обставини: - Вагомою причиною накопичення боргів перед позивачем стала заборгованість ДП «Енергоринок», яка станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року та 01.06.2021 року складає 34 665 418 грн. 51 коп. - Відповідач не має змоги сплатити вказану суму заборгованості в порядку досудового врегулювання спору, оскільки розпорядження коштами, що накопичуються на поточному рахунку із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок», здійснюйся виключно Національною комісією, що здійснює державне регулювань у сферах енергетики та комунальник послуг в межах своїх повноважень шляхом затвердження постанов, якими встановлюється алгоритм розподілу коштів. - Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва, особливо в зимовий період, оскільки забезпечує теплом житлові будинки та квартири, школи, дошкільні заклади, лікарні, установи і організації, що фінансуються з державного бюджету, а також інші об`єкти. - При цьому, основною метою та предметом діяльності відповідача - є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва. Іншої мети та предмету діяльності Товариство не має та здійснює лише зазначений вище вид діяльності. - Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв перебуває у скрутному фінансовому становищі, щороку, з квітня по листопад всі працівники підприємства переводяться на 4-х денний робочий тиждень. - Левова частка коштів, які надходять від споживачів як плата за спожиту теплову енергію, вповноваженим банком відразу ж перераховується до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як плата за природний газ, а відповідачу перераховується лише залишок від зазначених коштів, за рахунок яких останнє має змогу гасити борги. - При цьому, станом на 31.12.2019 року заборгованість споживачів теплової енергії перед Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль, м.Миколаїв складала 102151406 грн., 50 коп.; населення 91579879 грн. 03 коп.; ЖБК та ОСББ 6136399 грн. 35 коп.; релігійних організацій, інших споживачів та бюджетних організацій 6080382 грн. 04 коп. та 619542 грн. 15 коп. відповідно. - відповідач відзначив, що у випадку сплати суми пені в повному обсязі зачіпаються не лише майнові інтереси Товариства, а й інші інтереси, зокрема, ставить під загрозу можливість здійснення ремонтної компанії теплових мереж, необхідної для належного постачання теплової енергії до житлових будинків та квартир, шкіл, дошкільних закладів, лікарень в опалювальному сезоні 2020 - 2021 років. - Порушення зобов`язання Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв за спірним договором не потягло значних збитків для АТ « НАК «Нафтогаз України», оскільки у грудні 2019 року уряд компенсував витрати позивачу на постачання газу у 2015-2019 роках в рамках ПСО. Сума компенсації становила 26,4 млрд. грн. після оподаткування, що вбачається з офіційного сайту позивача. - При цьому, нормалізований прибуток позивача за 2020 рік, за винятком резервів сумнівних боргів та інших надзвичайних витрат, становив 3,2 млрд. грн. - Отже, на думку відповідача, зменшення розміру стягуваної суми пені має для останнього важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких товариство зможе не лише функціонувати, а й забезпечити якісне теплопостачання споживачам м. Миколаєва. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було надано до суду копії листів щодо проблемних питань в результаті проходження ОЗП 2019/2020 від 07.07.2020 року за вих. №02/02-986, адресованого Міністерству енергетики України; від 07.07.2020 року за вих. №02/02-988, адресованого Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради; від 07.07.2020 року за вих. №02/02-987, адресованого Управлінню житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації; від 07.07.2020 року за вих. №02/02-984, адресованого Фонду державного майна України; від 07.07.2020 року за вих. №02/02-989, адресованого Кабінету Міністрів України; від 07.07.2020 року за вих. №02/02-990, адресованого Верховній Раді України; від 07.07.2020 року за вих. №02/02-985, адресованого Асоціації «УкрТЕЦ». Також, 10.08.2020 року за вих. №02-02/1140, №02-02/1138 відповідач повідомляв начальника управління житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації Гладкова Є.Л. про наявність проблемних питань у вирішенні підготовки теплоелектроцентралі, яка забезпечує теплопостачання 40% населення м. Миколаїв. 20.07.2020 року листом за вих. № 02/02-1041 Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв про наявність вказаних вище проблем також повідомило Фонд державного майна України. Крім того, про скрутне матеріальне становище відповідач свідчить виписка заборгованості за електричну енергію вироблену Приватним акціонерним товариством Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв за період з січня 2012 року по березень 2019 року, у відповідності до якої борг ДП «Енергоринок» становить 34665418 грн. 51 коп., а також фінансові звіти Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль, м. Миколаїв за 2019 рік, перший квартал 2021 року, довідка по заборгованості фізичних та юридичних осіб споживачів теплової енергії станом на 31.12.2019 року, на 31.12.2020 року, на 31.03.2021 року. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. При цьому, право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013. Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є суб`єктивним правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 року у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 року у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 року у справі № 904/3546/19). Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 року у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі № 902/855/18. Таким чином, суд, досліджуючи питання щодо зменшення пені, повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін, а не лише відповідача. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити і з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову. Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суду у постанові від 27.01.2020 року у справі № 916/469/19. Так, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 50%, а саме у розмірі 469608 грн. 18 коп., а не на 90%, як того просив останній, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є підприємством, що здійснює свою діяльність у сфері надання комунальних послуг; в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов спірного договору; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору; стягнення ж відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції. Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, доказів завдання збитків позивачу з боку відповідача внаслідок невиконання останнім зобов`язань за договором постачання природного газу та інших негативних наслідків матеріали господарської справи не містять. Проаналізувавши обставини та мотиви, якими керувався суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість такого зменшення судом першої інстанції, враховуючи ще й те, що позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами. При цьому судова колегія зазначає, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки судом у вирішенні цього питання було досліджено наявні матеріали справи щодо зобов`язань боржника, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу. Посилання позивача на те, що суд першої інстанції нібито в порушення ст. 233 Господарського кодексу України, при вирішенні питання щодо зменшення пені, не надав оцінки ступеню виконання зобов`язання боржником, майновому стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні та співвідношенню розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження зазначених скаржником в апеляційній скарзі обставин та факту існування понесених позивачем збитків через несвоєчасність сплати відповідачем коштів за поставлений природний газ. З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що наявні правові підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача. Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені є суб`єктивним правом суду при оцінці наданих доказів, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів, і з урахуванням наявності у матеріалах справи доказів на підтвердження обставин, якими таке клопотання обґрунтоване, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, доводи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ викладені в апеляційній скарзі не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні. За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі № 915/727/21 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ на рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі № 915/727/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 року у справі № 915/727/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.10.2021 року. Повний текст постанови складено 27 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош