Постанова 4875 № 913/409/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" січня 2020 р. Справа № 913/409/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Сіверін В.І. , при секретарі судового засідання Стойки В.В., за участю представників сторін: від позивача: Єфременко О.О., адвокат за дов., від відповідача: Дядько Г.П. за статутом, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за вх. №3326 Л/1 на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.19 (суддя Тацій О.В.) у справі №913/409/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа", м. Лисичанськ, Луганська область, про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій у сумі 100 480 550, 49 грн. ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 100 480 550, 49 грн. Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 5038/1718-ТЕ-20 постачання природного газу від 06.09.2017 року, а саме: позивач поставив відповідачу (споживачу за договором) природний газ на загальну суму 89 805 102,82 грн. Відповідач в порушення п. 6.1 договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов`язання в частині внесення оплати за природний газ, внаслідок чого у позивача виникало право на стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн., а також на підставі умов п. 8.2 договору та положень ч. 2 ст. 625 ЦК України виникало право на звернення з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 7 232 379,25 грн., трьох відсотків річних з простроченої суми у розмірі 3 268 466,76 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 391 502,37 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 100 480 550,49 грн. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 30.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №913/409/19. Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження. Господарським судом Луганської області у справі № 913/409/19 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа» (ідентифікаційний код 13401321, 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Тепла, буд. 17) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6) заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн., суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі 3 268 466,76 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 2 391 502,37 грн., що разом складає 93 248 171,24 грн., і витрати зі сплати судового збору в сумі 623 955,66 грн. У позовних вимогах про стягнення пені відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції послався на приписи частини 2 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення по справі скасувати в частині відмови у стягнені пені. Вважає, що рішення по справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема посилається. що судом першої інстанції безпідставно до спірних правовідносин застосовано приписи частини 2 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 р. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.2019 р. у справі 913/409/19 21.12.2019 р. на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважають, що рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 р. розгляд справи призначено на 05.12.2019 р. В судовому засіданні, призначеному на 05.12.2019 р оголошувалася перерва до 08.01.2020 р. В судове засідання, призначене на 08.01.2020 р. з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення по справі залишити без змін. Стаття 269 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.( ст.270 ГПК України) Заслухавши доповідь головуючого по справі ( судді-доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку , що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи нижчевикладене. Судом першої інстанції встановлено: 06.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством «Лисичанськтепломережа» (надалі - Споживач) укладено договір №5038/1718-ТЕ-20 постачання природного газу, за яким постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. договору). Згідно умов п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (п. 1.3 договору). За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» на митну територію України) (п. 1.4 договору). В п. 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 року по 31.03.2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 25413,7 тис. куб. метрів. Згідно п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. У відповідності до п. 3.7.. договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Так, за п. 3.8 договору, споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - підписані споживачем два примірники акту приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. При цьому, постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріпленим печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту (п. 3.9 договору). Згідно п. 3.10 договору, споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці. Розділом 5 договору визначена ціна природного газу. Відповідно до п. 5.1 договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ, відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. метрів газу на дату укладання договору становить 4 942,00 гривні, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. Згідно з п. 5.4 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до пп. 6 п. 7.2 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Розділом 8 договору сторони передбачили особливості відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за ним. Пунктом 8.1 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати, згідно п. 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. В розділі 12 договору сторони зазначили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.03.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання вказаних умов договору протягом грудня 2017 року та січня - березня 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 89 805 102,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 року на суму 18 201 079,60 грн., від 31.01.2018 року на суму 26 056 392,55 грн, від 28.02.2018 року на суму 22 573 877,83 грн. та від 31.03.2018 року на суму 22 973 752,84 грн., підписаними представниками сторін, які скріплені їх печатками. При цьому, згідно довідки «Сальдо підприємства «Лисичанськтепломережа КП», з а період з 01.10.2017 року по 31.05.2019 року на кінець дебет підприємства склав 87 588 202,11 грн. Однак, як вбачається з довідки «Операції за договором « 5038/1718-ТЕ-20», підприємство «Лисичанськтепломережа КП», з 01.10.2017 по 31.05.2019», складеної заступником головного бухгалтера Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідач на відміну від позивача свої зобов`язання за договором в порушення п. 6.1 договору щодо повного та своєчасного внесення оплати за природний газ виконував неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами. Як зазначалося вище, позовні вимоги судом першої інстанції рішенням по справі задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість за основним боргом за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн., суми заборгованості з трьох відсотків річних у розмірі 3 268 466,76 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 2 391 502,37 грн., що разом складає 93 248 171,24 грн., і витрати зі сплати судового збору в сумі 623 955,66 грн. У позовних вимогах про стягнення пені відмовлено. Судова колегія погоджується з таким рішенням суду з огляду на наступне. Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим господарським кодексом України. Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір. Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами під час апеляційного провадження, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Статті. 525, 526 ЦК України встановлюють, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором №5038/1718-ТЕ-20 постачання природного газу від 06.09.2017 року підтверджений матеріалами справи, в тому числі актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 89 805 102,82 грн. Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 6.1 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач своєчасно та у повному обсязі оплату за поставлений природний газ не вносився. З огляду на наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 87 588 202,11 грн є такими, підлягають задоволенню. Як вбачається з тексту рішення по справі, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 232 379,25 грн, судом було відмовлено з посиланням на приписи статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси». Судова колегія погоджується з такими висновками суду враховуючи наступне Відповідно до приписів ст.2 вище зазначеного Закону, встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. З наданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 7 232 379,25 грн., з яких: - за заборгованість за поставлений у грудні 2017 року газ за період прострочення з 26.01.2018 року по 25.07.2018 року - 1 358 035,22 грн.; - за заборгованість за поставлений у січні 2018 року газ за період прострочення з 27.02.2018 року по 26.08.2018 року- 2 119 062,90 грн.; - за заборгованість за поставлений у лютому 2018 року газ за період прострочення з 27.03.2018 року по 26.09.2018 року- 1 866 272,16 грн.; - за заборгованість за поставлений у березні 2018 року газ за період прострочення з 26.04.2018 року по 25.10.2018 року - 1 889 008,97 грн. Посилання заявника апеляційної скарги на положення пункту 27 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», статтю 1 закону України «Про електроенергетику» та статтю 275 Господарського кодексу України не може бути взято судової колегією до уваги з огляду на наступне. Положення Закону України «Про електроенергетику» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, оскільки у статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», як спеціальної норми щодо встановленого мораторію вжито автономну категорію «Енергопостачальна компанія» по відношенню. До загальної статті 275 Господарського кодексу України. Віднесення суб`єкта до «енергопостачальної компанії» у розумінні статті 2 Закону для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеним у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення «Енергопостачальника», наведеного у статтю 275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у статті 2 Закону, є: здійснення поставок енергоресурсів; споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово комунальних послуг; надання виконавцями виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження, КП «Лисичасньктепломережа» має ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та здійснює ліцензовану діяльність на території міст Лисичанськ, Новодружеськ, Привілля та є виробником житлово-комунальних послуг. Судова колегія погоджується зі ствердженням відповідача, що заперечення позивача про необхідність застосування положень статті 714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру відносно до статті 275 Господарського кодексу України не може бути прийнято судом до уваги, оскільки предмет регулювання зазначеної статті Цивільного кодексу України щодо категорії «енергоресурси» не стосується змісту статті 275 Господарського кодексу України, в якій йдеться про поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять позивачем не наведено. Таким чином, оскільки Позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач - виконавцем/ виробником житлово-комунальних послуг на території, де у спірний період часу проводилася антитерористична операція, на спірні правовідносини, пов`язані зі стягненням пені поширюється дія мораторію, встановленому частиною 2 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст.276 ГПК України). В даному випадку, рішення по справі судом першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню, і рішення по справі залишається без змін. Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275 ,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, - ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення господарського суду Луганської області від 15.10.19 у справі №913/409/19 - залишити без задоволення. 2.Рішення господарського суду Луганської області від 15.10.19 у справі №913/409/19 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 13.01.2020 Головуючий суддя О.І. Склярук Суддя О.В. Ільїн Суддя В.І. Сіверін