Постанова 4872 № 916/3173/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3173/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Філінюка І.Г. суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. секретар судового засідання Чеголя Є.О. Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3173/20 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення 548591, 35 грн. суддя суду першої інстанції Бездоля Ю.С. час та місце ухвалення рішення 12:36 год, м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр-т Шевченка, 29 Повний текст рішення складено та підписано 26.02.2021 ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про стягнення 548591,35 грн., з яких: 450119,48 грн. основного боргу, 44167,24 грн. пені, 20693,67 грн. 3% річних, 15667,66 грн. інфляційних втрат та 17943,30 грн. збитків. Підставою звернення до суду з даним позовом позивач визначив неналежне виконання відповідачем умов договору №7003/18-РО-23 постачання природного газу від 30.10.2018. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 450119,48 грн. основного боргу, 22083,62 грн. пені, 20693,67 грн. 3% річних, 15667,66 грн. інфляційних втрат, 17943,30 грн. збитків та 8228,87 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений газ, водночас судом перевірено ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, з огляду на наявні обставини фінансового стану відповідача, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, зменшено розмір пені, на 50%, до 22083,62 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 у справі №916/3173/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 22 083,62 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення пені в сумі 22 083,62 грн., у стягненні якої було відмовлено, - задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги: Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення було невірно застосуванні норми матеріального права, а саме статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України. Зокрема, суд першої інстанції при зменшенні розміру пені мав врахувати майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Головною підставою зменшення розміру неустойки відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан. Натомість, відповідно до статті 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати взяті на себе зобов`язання. У зв`язку з чим, скаржник вважає, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599,625 Цивільного кодексу України. Узагальнена позиція Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ». 31.03.2021 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» в якому відповідач просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3173/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення. В обґрунтування відзиву, відповідач зазначає, що загальна сума штрафних та фінансових санкцій, стягнена оскаржуваним рішенням суду, складає 76 388,25 грн., з яких 22 083,62 грн. - розмір пені, що складає майже третину від загальної суми штрафних та фінансових санкцій, стягнених оскаржуваним рішенням. Тобто, сума стягненої пені є надмірно великою. Крім того, майновий стан АТ «Одеська ТЕЦ» дуже важкий, оскільки відповідач довгий час перебував в стані банкрутства, в свою чергу, припинення провадження у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ», відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» здійснювалось не з підстав покращення фінансового стану підприємства, АТ «Одеська ТЕЦ» фактично залишилося банкрутом, але тільки в силу Закону скасовується такий його статус. АТ «Одеська ТЕЦ» зазначає, що відповідачем зобов`язання було частково виконане, зважаючи на важке фінансове становище АТ «Одеська ТЕЦ», необхідності підтримання об`єкта теплопостачання міста Одеси, як одного з необхідних елементів безпеки людини, недопущення формування надвеликої кредиторської заборгованості, а також відсутності будь-яких доказів, наданих позивачем, які б свідчили про завдання збитків АТ «НАК «Нафтогаз України», у разі зменшення розміру пені, відповідно до ст.233 ГК України, вважає, що у суду першої інстанції були всі вагомі докази, доводи та підстави для зменшення розміру пені на 50%. Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції. 17.03.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3173/20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Богатир К.В., Поліщук Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2021. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 по справі №916/3173/20. Призначено справу № 916/3173/20 до розгляду на 27.04.2021 о 15:00 год. 23.04.2021 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю скаржника. Представники сторін в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином. Відповідно до частини дванадцятої статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті. 27.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин: 30.10.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» (споживач) укладений договір №7003/18-РО-23 постачання природного газу, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п.п. 1.2, 1.3 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності). Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно. У відповідності до п.1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України. За п.2.1 постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10 тис. куб.м. Відповідно до п.2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п.1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення. Згідно з п.3.1 договору постачальник передає споживачеві природний газ у загальному потоці у разі передачі: природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. За п.3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Відповідно до п.3.8 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: - завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією такого акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); - підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Виключно споживач несе відповідальність за достовірність розподілу обсягів газу, зазначених ним в довідці, та обсягів газу, зазначених в акті приймання-передачі природного газу. У відповідності до п.4.1 договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. Відповідно до п.5.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 0,5. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Згідно з п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 2471,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 2965,20 грн. з ПДВ. За п.5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається з сум вартості місячних поставок природного газу. У відповідності до п.6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п.6.2 договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальнику. За п.6.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу погашається основна сума заборгованості. У відповідності до п.6.5 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі. Відповідно до п.7.2 договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У відповідності до п.8.8 договору збитки, завдані одній із сторін договору внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством. Згідно з п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. За п.12.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 31.10.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. 05.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 30.10.2018 №7003/18-РО-23. 28.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу від 30.10.2018 №7003/18-РО-23. 14.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу від 30.10.2018 №7003/18-РО-23. 20.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 30.10.2018 №7003/18-РО-23, згідно з якою, зокрема, викладено п.2.1 договору в наступній редакції: Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 76793 куб. метрів, в тому числі по місяцях (розрахункові періоди): жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 10,040, грудень - 19,135, січень 2019 - 20,001, лютий 2019 - 17,617, березень 2019 - 10, квітень 2019 - 0. 26.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №5 до договору постачання природного газу від 30.10.2018 №7003/18-РО-23, згідно з якою, зокрема, по тексту договору слова «Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» замінено словами «Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відповідному відмінку. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, складених, підписаних уповноваженими представниками постачальника та споживача, скріплених печатками, відповідно до договору №7003/18-РО-23 від 30.10.2018 постачальником передано, а споживачем прийнято природний газ власного видобутку за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, виключно для виробництва теплової енергії для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх комерційно-виробничої діяльності на загальну суму 610498,84 грн., яка була сплачена відповідачем частково на суму 160379,36 грн., що підтверджується довідкою за період з 01.10.2018 по 31.07.2020 та випискою по операціям з 01.10.2018 по 31.07.2020. 20.05.2019 позивач надіслав на адресу відповідача акт-претензію на суму 17943,30 грн. збитків. Несплата відповідачем в повному обсязі вартості поставленого за договором №7003/18-РО-23 від 30.10.2018 природного газу стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом. Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором №7003/18-РО-23 постачання природного газу від 30.10.2018, внаслідок чого є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача 450119,48 грн. основного боргу. При цьому, у відзиві на позовну заяву за вх.№32312/20 від 02.12.2020 відповідач визнав основний борг у розмірі 450119,48 грн. Крім того, оскільки відповідачем порушено умови договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу, внаслідок чого позивачу завдано збитки, які заявлено позивачем до стягнення. Позиція Південно західного апеляційного господарського суду. Оскільки позивач не погоджується із оскаржуваними рішенням виключно у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 22 083,62 грн. пені, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги. На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Сплата пені передбачена п.п. 3.13, 5.7, 7.2 договору №7003/18-РО-23 постачання природного газу від 30.10.2018 (в редакції додаткових угод). Позивачем нарахована пеня в сумі 44167,24 грн. За приписами ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Враховуючи встановлення судом факту несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань, місцевий господарський суд перевіривши розрахунок пені, сума якої становить 44167,24 грн., зазначив, що розрахунок є вірним, зроблений відповідно до умов Договору на підставі погодженої сторонами процентної ставки, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими. При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України на 90%. При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, з огляду на наявні обставини фінансового стану відповідача, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини не надання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, місцевий господарський суд вважав за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача навпіл (на 50%), а саме до 22083,62 грн. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення нарахованої суми пені на 50% від розрахованої позивачем, та в цій частині відхиляє доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідно до наступного. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18. Водночас колегія суддів приймає до уваги: - АТ «Одеська ТЕЦ» довгий час перебувало в процедурі банкрутства, припинення провадження у справі про банкрутство АТ «Одеська ТЕЦ» відбулось відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», з моменту закриття справи про банкрутство, фінансовий стан залишається важким; Заборгованість АТ «Одеська ТЕЦ» перед основним кредитором - АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідно до Акту звіряння розрахунків, станом на 31.12.2020, складає 1 023 480 791,74 грн. - заборгованість єдиного споживача теплової енергії, яку виробляє АТ «Одеська ТЕЦ», - КП «Теплопостачанням Одеси» перед АТ «Одеська ТЕЦ», станом на вересень 2020 року, складає 623041920,19 грн. При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять, вимоги про стягнення збитків позивачем не заявлялись. Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує, що відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам; здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію; негативна ситуація, що існує в країні у сфері оплати з житлово-комунальних послуг, є загальновідомою обставиною; водночас відповідачу потрібні грошові кошти, зокрема, на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів. Колегія суддів відзначає що для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені на 50%, наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача, ним не доведено, а тому заперечення скаржника проти зменшення розміру пені колегією суддів відхиляється. Таким чином, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань з часткової оплати отриманого природного газу, встановивши обставини збиткової господарської діяльності відповідача, та зважаючи, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань, дотримуючись необхідного балансу інтересів сторін у справі, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 % та встановили, що до стягнення з відповідача належить 22083,62 грн. пені. Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2021 у справі № 916/3173/20 залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 28.04.221 Головуючий суддя І.Г. Філінюк Суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир