Постанова 4874 № 924/825/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 січня 2021 року Справа № 924/825/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№2827/20 від 20.10.2020) та Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (вх. №2829/20 від 20.10.2020) на рішення господарського суду Хмельницької області, ухваленого 14.09.20р. суддею Субботіною Л.О. у м.Хмельницькому, повний текст складено 18.09.20р. у справі № 924/825/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" м. Хмельницький про стягнення 52 545,76грн., з яких 43 931,69 грн. пені та 8 614,07 грн. 3% річних Апеляційні скарги розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України. ВСТАНОВИВ: 13.07.2020 до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" про стягнення 52545,76грн, з яких 43931,69грн пені та 8614,07грн 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №1360/18-БО-34 постачання природного газу від 01.10.2018 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 20194327,44 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору. В зв`язку із вказаним позивач на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу пеню та 3% річних. Окремо позивач звертає увагу суду, що п. 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у справі №924/825/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" про стягнення 52 545,76грн, з яких 43 931,69 грн пені та 8 614,07 грн 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 21965,85грн (двадцять одну тисячу дев`ятсот шістдесят п`ять гривень 85 коп.) пені, 8614,07грн (вісім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 07 коп.) 3% річних, 2102,00грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору. У стягненні 21965,84 грн пені відмовлено. В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175 ГК України, докази наявні в матеріалах справи, умови договору постачання природного газу від 01.10.2018 № 1360/18-БО-34, вказав, що відповідач здійснив оплату за отриманий згідно з договором природний газ в повному обсязі, однак, з порушенням строків, встановлених договором. Крім того, суд з посиланням на ст.ст. 549, 551, 611, 625 ЦК України, ст. 230 ГК України, п. 8.2. договору постачання природного газу від 01.10.2018 № 1360/18-БО-34, перевіривши подані позивачем розрахунки, зазначив про правомірність нарахування пені та 3% річних, проте дійшов висновку про зменшення нарахованої пені на 50%, у зв`язку із чим частково задоволив позов. Не погодившись, з ухваленим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить поновити Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України строк на оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у справі №924/825/20. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у справі №924/825/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 21 965,84 грн, скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення неустойки у сумі 21 965,84 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. Судові витрати у справі покласти на відповідача. Так, з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, постанову ВГСУ від 08.04.2015 у справі №902/1568/14 вказує, що під час зменшення пені судом не було враховано інтереси позивача; не враховано те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором; судом не було з`ясовано чи були заподіяні збитки позивачу неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків, відповідно до ст.ст. 224, 226 ГК України; рішення суду не містить жодного покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача. Судом не враховано те, що важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Суд не надав належної оцінки ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, що призвело до порушення судами приписів статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України. Крім того, не погодившись, з ухваленим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просить поновити строк для апеляційного оскарження. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 по справі №924/825/20 за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Південно-Західні тепломережі про стягнення пені та 3% річних та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, відповідно до якого усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (ПАТ Державний ощадний банк України) та який фактично, усуває відповідача від процесу розподілу грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні уповноваженим банком зі спеціальних рахунків відповідача грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Вважає, що відповідач позбавлений будь-якої можливості впливати на алгоритм розподілу коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання, відтак, в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до відповідача юридичної відповідальності за порушення грошових зобов`язань. На підтвердження своєї позиції посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.04.2018 у справі №906/790/16 та позицію Об`єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18. Враховуючи наведене, на переконання скаржника, відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу. Крім того, зауважує, що додатковою угодою №1 від 22.10.2018 були змінені строки підписання актів приймання-передачі природного газу та подачі довідки із детальною розбивкою загальної кількості природного газу, а саме - до 06 листопада 2018 року. Аналогічні зміни строку виконання зобов`язань передбачені і іншими додатковими угодами, доданими до матеріалів справи. Вважає, що строки виконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору, змінилися, а тому протиправним є нарахування позивачем штрафних санкцій за період з 01.10.2018 по 26.10.2018. Для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених додатковими угодами. Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом України у справах №3- 101гс14, №3-102гс14, №3-105гс14 від 09.09.2014, №3-111гс від 16.09.2014 №3-119гс14 від 23.09.2014 №3-114гс14 від 30.09.2014, та Верховним Судом у справі №925/370/18 від 28.11.2018. Відзивів на апеляційні скарги не надійшло, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України). Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційних скарг АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у справі №924/825/20 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Розглянувши апеляційні скарги в межах вимог та доводів наведених в них, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла до наступного висновку. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Південно - Західні тепломережі" м. Хмельницький (споживач) укладено договір №1360/18-БО-34 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями (п.1.2 договору). Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100,0 тис. куб метрів. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу відповідно до п. 3.7 цього договору вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу (п. 2.4 договору). Згідно п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Відповідно до п. 3.7 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом прийому-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.10 договору). Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907 грн 20 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64 грн (п.5.2. договору). Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу. Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 6.3 договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; 5) оплата інших платежів, крім суми основної заборгованості здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. У пункті 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно з п. 10.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п`ять років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору). Договір підписано представниками та скріплено відтисками печаток сторін. 22.10.2018 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу від 01.10.2018, згідно якої, зокрема п. 2.1 договору викладено в новій редакції: Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 180,0 тис. куб метрів; викладено в новій редакції п. 12.1 договору: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 року по 26 жовтня 2018року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. 27.10.2018 сторони підписали додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу, у відповідності до якої виклали п. 2.1 договору в новій редакції за якою постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 250,0 тис. куб метрів. Викладено у новій редакції п. 12.1 договору таким чином, що строк дії договору в частині реалізації природного газу встановлено до 31.10.2018. Додатковою угодою від 31.10.2018 сторони доповнили п. 2.1 договору абзацом наступного змісту: Постачальник передає споживачу з 01.11.2018 по 30.11.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 400,0 тис. куб. метрів. Викладено з 01.11.2018 року п. 5.2 договору у наступній редакції: Ціна за 1000 куб.м. газу з 01.11.2018 становить 6235,51грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7482,61грн. Викладено підпункт 1 пункту 6.3 договору у такій редакції: споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання (п.1). Пункт 12.1 договору викладено в новій редакції таким чином, що строк дії договору в частині реалізації природного газу встановлено до 30.11.2018. 23.11.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу від 01.10.2018, за умовами якої вирішено викласти розділи 1-12 договору в наступній редакції, зокрема у п. 1.1 договору викладено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п. 2.1 договору у редакції додаткової угоди постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 3270,871 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 170,871, листопад 2018 - 400,0, грудень 2018 - 550,0, січень 2019 - 750,0, лютий 2019 - 600,0, березень 2019 - 600,0, квітень 2019 - 200,0. Відповідно до п. 3.8 договору в редакції додаткової угоди приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 7482,61грн (п.4.2. договору в редакції додаткової угоди). Відповідно до п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2 п. 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений у минулі періоди згідно з договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором; 5) оплата інших платежів, крім суми основної заборгованості здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. У пункті 7.2 договору в редакції додаткової угоди передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Згідно з п. 9.3 договору в редакції додаткової угоди строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п`ять років. Згідно з п. 11.1 договору в редакції додаткової угоди договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Додаткова угода підписана та скріплена відтисками печаток сторін. Додатковою угодою від 19.02.2019 сторони доповнили банківські реквізити споживача. У відповідності до додаткової угоди №6 від 14.03.2019 сторони зазначили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7 абзац п`ятий підп. 5) п.6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовується сторонами з 01 березня 2019 року. Додатковою угодою №7 від 20.03.2019 сторони виклали п. 2.1 договору у такій редакції: Постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 2649,252 тис. куб. м. в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 170,871, листопад 2018 - 358,164, грудень 2018 - 564,752, січень 2019 - 554,384, лютий 2019 - 416,081, березень 2019 - 385,0, квітень 2019 - 200,0. Згідно додаткової угоди №8 від 29.03.2019 сторони по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України " замінено словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Відповідно до додаткової угоди №9 від 24.04.2019 сторони передбачили, що постачальник передає споживачу у травні 2019 року природний газ в кількості 30,0 тис. куб. м. Крім того, п. 4.2 та п.11.1 договору викладено в новій редакції, зокрема передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу з 01 травня 2019 року становить 8621,76 грн з ПДВ, а договір діє в частині постачання природного газу до 31 травня 2019 року (включно). Додатковою угодою №10 від 16.05.2019 сторони передбачили, що постачальник передає споживачу у червні - вересні 2019 року природний газ в кількості 80,0 тис. куб. м. у тому числі по місяцях: у червні 2019 - 20,0 тис. куб. м., в липні 2019 - 20,0 тис. куб. м., в серпні 2019 - 20,0 тис. куб. м. та в вересні 2019 - 20,0 тис. куб. м. Пункт 4.2 договору викладено у такій редакції: Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить: «4.2.1. з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (включно) - 5 990,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість 7 188,00 грн. 4.2.2. з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 6 299,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього разом з податком на додану вартість - 7 558,80 грн. 4.3. До ціни газу, зазначеної в пункті 4.2 цього Договору, додасться тариф па послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 № 2001 - 157,19 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб. м на добу. 4.4. Споживач зобов`язується сплатити за цим Договором з урахуванням ціни на природний газ, зазначеної в пункті 4.2 цього Договору, та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, зазначеного в пункті 4.3 цього Договору: 4.4.1. з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (включно) - 6147,19 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7376,63 грн за 1000 куб. м на добу. 4.4.2. з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 6456,19 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7747,43 грн за 1000 куб. м на добу. 4.6 Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.» Сторони даною додатковою угодою змінили строк дії договору в частині постачання природного газу - до 30 вересня 2019 року. Додатковою угодою №11 від 30.05.2019 сторони визначили обсяг газу, що буде надаватися споживачу у травні 2019 року в кількості 17,0 тис. куб.м. 27.06.2019 сторони уклали додаткову угоду № 12, у відповідності до якої п. 4.2.2. виклали у такій редакції: «з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 5553,89 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, Усього разом з податком на додану вартість - 6664,67 грн. Пункт 4.4.2 - з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) - 5711,08 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6853,30 грн. за 1000 куб. м.» Додатковою угодою №13 від 27.06.2019 сторони визначили замовлений споживачем на червень обсяг газу у кількості - 8,0 тис. куб. м. Згідно додаткової угоди №14 від 22.07.2019 сторони доповнили пункт 4.2 підпунктом 4.2.3 наступного змісту з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (включно) - 4905,675 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5886,81 грн. Пункт 4.4 доповнено п. 4.4.3 - з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (включно) - 5062,865 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6075,44 грн за 1000 куб. м. Додатковою угодою №15 від 31.07.2019 сторони визначили замовлений споживачем на липень обсяг газу у кількості - 11,4 тис. куб. м. Згідно додаткової угоди №16 від 27.08.2019 сторони доповнили пункт 4.2 підпунктом 4.2.4 наступного змісту з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року (включно) - 4653,544 грн крім того ПДВ - 20%. Пункт 4.4 доповнено п. 4.4.4 - з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року (включно) - 4810,734 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%. Додатковою угодою №17 від 30.08.2019 сторони визначили замовлений споживачем на серпень обсяг газу у кількості - 12,0 тис. куб. м. Відповідно до додаткової угоди №18 від 12.09.2019 сторони доповнили п. 4.2 договору підпунктом 4.2.5 - з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року (включно) - 4493,6363 грн. крім того ПДВ - 20%., а також доповнено п. 4.4 договору підпунктом 4.4.5 - з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року (включно) - 4650,8263 грн, крім того ПДВ - 20%. Згідно додаткової угоди № 1/18 від 15.10.2019 договір доповнено банківськими реквізитами споживача. На виконання умов договору та додаткових угод, позивач поставив відповідачу природний газ згідно актів приймання - передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 1621333,40грн, від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 2680002,24грн, від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 4225820,09грн, від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 4148240,38грн, від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 3113372,69грн, від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 2774462,74грн, від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 1247186,81грн, від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 121470,94грн, від 30.06.2019 (за червень 2019 року) на суму 55696,73грн, від 31.07.2019 (за липень 2019 року) на суму 68070,06грн, від 31.08.2019 (за серпень 2019 року) на суму 67289,86грн, від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 71381,50грн. Акти приймання-передачі підписані представниками сторін без зауважень, а також скріплені відтисками їх печаток. Матеріали справи містять лист відповідача від 21.11.2019, у відповідності до якого останній просить позивача переплату по договору 1360/18 БО-34 в сумі 893917,29 грн зарахувати як оплату за природний газ по договору №3037/1920 БО-34. Згідно наявної в матеріалах справи виписки по операціях відповідача за період з 01.10.2018 по 29.02.2020 відповідач у повному обсязі розрахувався із позивачем за поставлений природний газ за договором №1360/18-БО-34 постачання природного газу від 01.10.2018 в сумі 20194327,44грн. При цьому, сплата частини коштів відбулась шляхом розподілу коштів за теплову енергію на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217. Позивач вказує, що відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача 43 931,69 грн пені та 8 614,07 грн 3% річних. Разом з тим, у відзиві на позов, відповідач просив зменшити розмір пені на 90%, та на підтвердження важкого фінансового стану подав у матеріали справи: довідку про фінансовий стан КП "Південно - Західні тепломережі" станом на 01.07.2020 від 30.07.2020, рівень розрахунків за газ перед НАК "Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМУ №867, обороти за рахунками з 01.06.2020 по 29.07.2020, звіт про фінансовий стан КП "Південно-Західні тепломережі" станом на 30.06.2020 та звіт про фінансові результати підприємства за 1 півріччя 2020. Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Аналізом обставин справи встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору постачання природного газу №1360/18-БО-34 від 01.10.2018. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно п. 6.1 договору в редакції, яка діяла до 01.12.2018, та п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, яка діяла з 01.12.2018, сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Як убачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 1621333,40грн, від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 2680002,24грн, від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 4225820,09грн, від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 4148240,38грн, від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 3113372,69грн, від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 2774462,74грн, від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 1247186,81грн, від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 121470,94грн, від 30.06.2019 (за червень 2019 року) на суму 55696,73грн, від 31.07.2019 (за липень 2019 року) на суму 68070,06грн, від 31.08.2019 (за серпень 2019 року) на суму 67289,86грн, від 30.09.2019 (за вересень 2019 року) на суму 71381,50грн. Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу 1621333,40 грн у строк до 25.11.2018 включно, 2680002,24 грн - до 25.12.2018 включно, 4225820,09грн - до 25.01.2019 включно, 4148240,38 грн - до 25.02.2019 включно, 3113372,69 грн - до 25.03.2019 включно, 2774462,74 грн - до 25.04.2019 включно, 1247186,81грн - до 25.05.2019 включно, 121470,94 грн - до 25.06.2019 включно, 55696,73 грн - до 25.07.2019 включно, 68070,06 грн - до 25.08.2019 включно, 67289,86 грн - до 25.09.2019 включно, 71381,50 грн - до 25.10.2019 включно. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України,ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач здійснив оплату за отриманий згідно з договором природний газ в повному обсязі, однак, з порушенням строків, встановлених договором, що підтверджується випискою по операціях по підприємству "Південно-Західні тепломережі КП" за період з 01.10.2018 по 29.02.2020. Отже, на переконання колегії суддів, відповідач порушив умови договору постачання природного газу від 01.10.2018 № 1360/18-БО-34. При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що оплата за отриманий природний газ здійснювалась за рахунок коштів, які перераховувались виключно з рахунку із спеціальним режимом використання відповідно до умов договору та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, а тому відповідач не міг самостійно впливати на порядок здійснення оплати за договором від 01.10.2018 № 1360/18-БО-34, не беруться судовою колегією до уваги, з огляду на наступне. Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення статті 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам. Так, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" перебачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником. Положеннями частини третьої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання. Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, частиною першою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій. Частиною четвертою, п`ятою статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу. Таким чином, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, на виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 №217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок №217). Пунктом 1 Порядку №217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Отже, в силу частин четвертої, п`ятої статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 18.06.2014 №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (пункти 3, 4, 5, 6 Порядку №217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (пункти 8, 9, 14 Порядку №217). Отже, положеннями Порядку №217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії. Разом з тим, Порядок №217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі. Аналіз приписів статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку №217, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 на виконання статті 19-1 цього Закону, дозволяє дійти висновку, що Порядком №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником. Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності. Визначений Порядком №217 (пункти 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу. Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2. договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями статей 78, 265 ГК України щодо здійснення відповідачем, як комунальним унітарним підприємством, господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу статті 42 ГК України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача). До аналогічного висновку дійшла і Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.10.20 у справі №903/918/19. Крім того, слід зазначити, що у п.п. 2 п. 6.3 договору в редакції, яка діяла до 01.12.2018, та п.п.2 п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, яка діяла з 01.12.2018, сторони передбачили, що в будь-якому випадку, відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до цього договору, в тому числі у разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу. Твердження апелянта щодо зміни додатковими угодами до договору строку виконання зобов`язань спростовуються змістом вказаних угод, згідно яких строк остаточного розрахунку (до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу) не змінювався. При цьому зміна дати підписання актів приймання-передачі газу жодним чином не впливає та не змінює строку оплати газу, оскільки наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити вартість фактично поставленого йому природного газу відповідно до умов договору (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №918/1395/15 від 17.04.2018). Також судом апеляційної інстанції не беруться до уваги посилання скаржника на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки для застосування вказаних правових висновків необхідно, щоб оплата за природний газ здійснювалась на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання або договорів про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, які у даній справі не укладались. Отже, як зазначалося вище, у зв`язку із здійсненням відповідачем оплати за переданий газ несвоєчасно та невиконанням зобов`язання у визначений договором строк позивач нарахував відповідачу 43 931,69 грн. пені та 8 614,07 грн. 3% річних. За приписами частини першої статті 230 ГК України, пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У п. 8.2 договору в редакції, яка діяла до 01.12.2018, та п. 7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018, яка діяла з 01.12.2018, сторони передбачили, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 (п. 5.1) цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 (п. 9.3) договору). Так, позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 43931,69 грн, з яких 8757,70 грн за період з 27.11.2018 по 20.12.2018 нарахована на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2018 року, 25704,68 грн за період з 27.12.2018 по 24.01.2019 на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2018 року та 9469,31 грн за період з 26.01.2019 по 04.02.2019 на заборгованість за газ, отриманий у грудні 2018 року. Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені, яка здійснена судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, пеня нарахована по кожному акту приймання-передачі природного газу, а також з урахуванням проведених відповідачем оплат за природний газ, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування пені у розмірі 43 931,69 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить стягнути з відповідача 8614,07 грн 3% річних, з яких 1717,21 грн за період з 27.11.2018 по 20.12.2018 нарахована на суму боргу за газ, отриманий у жовтні 2018 року, 5040,13 грн за період з 27.12.2018 по 24.01.2019 на суму боргу за газ, отриманий у листопаді 2018 року та 1856,73 грн за період з 26.01.2019 по 04.02.2019 на заборгованість за газ, отриманий у грудні 2018 року (згідно розрахунку). Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, який здійснений судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення 8614,07 грн 3% річних підлягає задоволенню. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % слід вказати таке. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач вказує на важке фінансове становище та звертає увагу, що він є підприємством теплоенергетики, що забезпечує теплопостачання в ряд стратегічно важливих об`єктів. На підтвердження важкого фінансового становища долучає копії наступних документів: довідки про фінансовий стан КП "Південно - Західні тепломережі" станом на 01.07.2020 від 30.07.2020, рівня розрахунків за газ перед НАК "Нафтогаз України" відповідно до Постанови КМУ №867, оборотів за рахунками з 01.06.2020 по 29.07.2020, звіту про фінансовий стан КП "Південно-Західні тепломережі" станом на 30.06.2020 та звіту про фінансові результати підприємства за 1 півріччя 2020. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, частини першої статті 78, частини першої статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18). Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи на 50% розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Зокрема, суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені взяв до уваги наступні обставини: відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, тому господарська діяльність відповідача є суспільно необхідною та відіграє особливу соціальну роль; газ, що був отриманий відповідачем за договором № 1360/18-БО-34 постачання природного газу від 01.10.2018, використовувався останнім виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; невиконання зобов`язань за договором було зумовлено тим, що джерелом для оплати за отриманий природний газ є кошти, отримані відповідачем в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку бюджетних установ, населення та госпрозрахункових підприємств; згідно балансу та звіту про фінансові результати за перше півріччя 2020 року, а також довідки про фінансовий стан № 896 від 30.07.2020 підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі; відповідач в повному обсязі виконав свої зобов`язання з оплати вартості отриманого природного газу, період прострочення виконання зобов`язання був незначним; позивач не зазнав суттєвих збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням основного зобов`язання, доказів на спростування вказаного в матеріали справи не подано; крім пені позивачем також нараховано 3% річних. З приводу доводів скаржника про те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував, також, майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки саме на 50%, а не на 90%, як просив відповідач, що, в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотнє. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.20 у справі 909/1240/19 (909/1076/19), від 30.09.20 у справі №922/3667/19. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 50%, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. Таким чином, суд першої інстанцій, у вирішенні питання про зменшення нарахованої до стягнення суми пені, перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, врахував їх майнові інтереси та установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру неустойки. Крім того, посилання скаржника в апеляційній скарзі на судову практику Вищого господарського суду України у справі №902/1568/14 від 08.04.2015, не береться колегією суддів до уваги, оскільки правова позиція, викладена в наведеній постанові, відповідно до процесуального закону не є обов`язковою при розгляді справ господарськими судами. Доводи скаржника на те, що місцевим господарським судом у розгляді справи порушені приписи статті 233 ГК України, статей 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України не знайшли свого підтвердження у розгляді апеляційної скарги останнього. За наведеного, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом про необхідність зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені до 21965,85 грн, в решті позовних вимог про стягнення пені слід відмовити. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову. Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на їхній власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування. Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржниками. Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства "Південно - Західні тепломережі" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у справі №924/825/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2020 у справі №924/825/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №924/825/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області. Повний текст постанови складений "11" січня 2021 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Дужич С.П. Суддя Коломис В.В.