Постанова 4873 № 911/2426/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" березня 2021 р. Справа№ 911/2426/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Кравчука Г.А. суддів: Козир Т.П. Чорногуза М.Г. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергія", Київська область, м. Обухів на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2020 (повний текст складено 03.12.2020) у справі №911/2426/20 (суддя Шевчук Н.Г.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Енергія", Київська область, м. Обухів про стягнення 8 901,86 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Енергія" (далі - відповідач, ПрАТ "Енергія") про стягнення пені та 3 % річних у загальному розмірі 8 901,86 грн за договором постачання природного газу № 2272/1718-КП-17 від 10.10.2017. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов даного договору в частині оплати за природний газ, поставлений у період листопад - грудень 2017 року та лютий 2018 року, у визначений договором строк, що стало підставою для нарахування позивачем пені у розмірі 8122,74 грн та 3% річних у розмірі 779,12 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2020 у справі №911/2426/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Енергія" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти у загальній сумі 8 446,88 грн з яких 7 710,42 грн пеня, 736,46 грн 3% річних та 2 102 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з простроченням відповідачем свого зобов`язання з своєчасної оплати поставленого газу. Однак, при перевірці правильності розрахунку позивачем заявлених до стягнення 3% річних та пені за зобов`язаннями листопад 2017 року місцевим господарським судом було встановлено, що останній день строку плати (25.12.2017) припав на святковий день (відповідно до Закону України від 16.11.2017 № 2211-VIII "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" 25 грудня - Різдво Христове), який переноситься на перший за ним робочий день 26.12.2017, відповідно прострочення виконання зобов`язання за розрахунком місцевого господарського суду повинно починатися з наступного дня - з 27.12.2017. Встановивши неправильність розрахунку позивача місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок, згідно якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня у розмірі 7 710,42 грн та 3% річних - 736,46 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Енергія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2020 в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити нове в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 8 446,88 грн з яких 7 710,42 грн пеня, 736,46 грн 3% річних залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на підставі Закону України "Про теплопостачання", а також з урахуванням постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення у даній справі. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2426/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А.(доповідач у справі), суддів Козир Т.П. та Чорногуза М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2020 поновлено ПрАТ "Енергія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2020 у справі №911/2426/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Енергія" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2020 у справі №911/2426/20, вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Позиції учасників справи. 27.01.2021 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін. В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що відповідачем умови договору щодо строків проведення розрахунків були порушені та не було надано місцевому господарському суду належних та допустимих доказів, щодо спростування наданого позивачем суду розрахунку штрафних санкцій та 3 % річних. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ПрАТ "Енергія" (споживач) 10.10.2017 укладено договір постачання природного газу № 2272/1718-КП-17 (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) природний газ обсягом до 1 200 000 тис. куб. м. У відповідності з пунктом 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Пунктом 5.2 Договору визначено, що ціна за 1000 куб. м газу за цим договором на дату його укладання становить 9 488,64 грн (в тому числі ПДВ 20%). Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу. Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Пунктом 10.3 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору). До вказаного договору між сторонами також було укладено додаткові угоди № 1 від 04.04.2018, № 2 від 06.06.2018, № 3 від 03.08.2018 та № 4 від 04.09.2018, відповідно до умов яких сторонами було погоджено та внесено зміни в пункт 2.1 Договору постачання природного газу №2272/1718-КП-17 від 10.10.2017 щодо зміни обсягів передачі природного газу у відповідні періоди та зміни в розділ 12 щодо строку дії даного Договору, дію якого відповідно до додаткової угоди № 4 від 04.09.2018 продовжено до 30.09.2018 (включно). Колегіє суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року поставив, а відповідач - прийняв природний газ на суму 7 809 900,34 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 111 026,58 грн; від 30.11.2017 на суму 518 952,70 грн; від 31.12.2017 на суму 1 136 568,28 грн; від 31.01.2018 на суму 1 499 679,55 грн; від 28.02.2018 на суму 3 096 494,32 грн; від 31.03.2018 на суму 1 222 905,41 грн; від 30.04.2018 на суму 208 759,57 грн, від 31.05.2018 на суму 14 270,92 грн, від 30.06.2018 на суму 1 138,63 грн, від 30.09.2018 на суму 104,38 грн. Копії містяться в матеріалах справи. Відповідач станом на 30.09.2018 повністю розрахувався за природний газ, поставлений у відповідний період. Відповідний факт підтверджується виписками з рахунку позивача та відповідні операції відображено в бухгалтерському обліку позивача. При цьому, позивач вказує, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений у відповідному періоді природний газ, що послугувало для нарахування пені та 3% річних, зокрема: - за зобов`язаннями листопада 2017 року, строк оплати якого настав 26.12.2017 та фактично був погашений 04.01.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 3 710,87 грн, 3% річних - 383,88 грн за період з 26.12.2017 по 03.01.2018; - за зобов`язаннями грудня 2017 року, строк оплати якого настав 26.01.2018 та фактично був погашений 01.02.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 1 079,50 грн, 3% річних - 101,20 грн за період з 26.01.2018 по 31.01.2018; - за зобов`язаннями лютого 2018 року, строк оплати якого настав 27.03.2018 (з урахуванням вихідних) та фактично був погашений 05.04.2018, позивачем нараховано пеню у розмірі 3 332,37 грн, 3% річних - 294,03 грн за період з 27.03.2018 по 04.04.2018. Спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з порушенням споживачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод). Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" до обов`язків споживачів природного газу віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 ст. 13 цього Закону). Отже, постачання природного газу споживачам є різновидом господарської діяльності, що здійснюється на підставі договору постачання, який укладається між постачальником та покупцем (споживачем) із визначенням взаємних прав та обов`язків сторін такого господарського договору. Законодавцем до обов`язків споживача віднесено забезпечення своєчасної та повної оплати вартості придбаного (спожитого) природного газу, невиконання чи неналежне виконання якого тягне за собою наслідки у вигляді відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Господарську діяльність з виробництва теплової енергії здійснюють теплогенеруючі організації, а постачання споживачам теплової енергії, як продукту виробництва, належить до видів господарської діяльності теплопостачальної організації. Водночас, законодавець не забороняє здійснення зазначених видів господарської діяльності (як виробництва, так і постачання теплової енергії) одним суб`єктом господарювання. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Отже, правовідносини гарантованого постачальника природного газу, яким є позивач, та теплопостачальної організації, яка використовує природний газ у цілях виробництва теплової енергії яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) опосередковуються шляхом укладення договорів постачання природного газу на засадах строковості, оплатності та цільового використання поставленого ресурсу. Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання". Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення ст. 19-1 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб`єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам. Так, ч. 1 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки теплопостачальної організації, відкриті в уповноваженому банку і призначені для зарахування коштів, що вносяться споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником. Положеннями ч. 3 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії, зазначення про оплату споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання. Отже, законодавцем передбачено спеціальну процедуру розрахунку за спожиту теплову енергію, вироблену із природного газу як ресурсу, поставленого гарантованим постачальником, шляхом зарахування коштів споживачів та теплопостачальних організацій, які купують теплову енергію у теплогенеруючих організацій для її подальшого постачання споживачам, на рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними організаціями (для зарахування коштів споживачів теплової енергії) та теплогенеруючими організаціями (для зарахування коштів теплопостачальних організацій за придбану теплову енергію як товар) в уповноваженому банку. Водночас, ч. 1 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" імперативно визначено, що оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Зазначена норма поширюється на споживачів, які сплачують за поставлену їм теплову енергію теплопостачальними організаціями, а також на теплопостачальні організації під час розрахунків за придбану теплову енергію у теплогенеруючих організацій. Частиною 4, 5 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що кошти, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу. Отже, стаття 19-1 Закону України "Про теплопостачання" не визначає порядку здійснення розрахунків теплогенеруючих та теплопостачальних організацій з гарантованим постачальником за обсяг спожитого ними природного газу, не містить норм щодо обмеження принципу свободи договору при встановлені сторонами у договорі постачання порядку та умов проведення розрахунків за поставлений природний газ. Водночас, у частинах четвертій та п`ятій статті 19-1 цього Закону міститься відсильна норма до порядку розподілу коштів, які надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, на виконання вимог ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки" (далі - Порядок № 217). Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Отже, в силу ч. 4, 5 ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання", Порядок №217 є спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом, що визначає правовідносини між уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які відкрито відповідно до цієї постанови, постачальником природного газу для цілей виробництва теплової енергії, теплогенеруючими і теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, а саме передбачає обов`язковим відкриття теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання гарячої води, з подальшим інформуванням уповноваженим банком НКРЕКП про переліки спеціальних рахунків таких організацій для розрахунків із гарантованим постачальником природного газу (п. 3, 4, 5, 6 Порядку № 217); визначає порядок внесення споживачами, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, вартості спожитих послуг на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів, а також процедуру перерахування уповноваженим банком грошових коштів споживачів згідно з реєстром нормативів, затверджених НКРЕКП, у частині вартості природного газу на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками (п. 8, 9, 14 Порядку № 217). Положеннями Порядку № 217 визначено алгоритм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки теплогенеруючих та теплопостачальних організацій зі спеціальним режимом використання для проведення уповноваженим банком розрахунків відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів з гарантованим постачальником природного газу як ресурсу для виробництва теплової енергії. Разом з тим, Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19. Аналіз приписів ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в сукупності з положеннями Порядку № 217, дозволяє дійти висновку, що Порядком № 217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, який усуває теплопостачальні організації від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожиту теплову енергію, вироблену із ресурсу (природного газу), поставленого гарантованим постачальником. Водночас, положення Порядку № 217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов`язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності. Визначений Порядком № 217 (п. 8, 9, 13, 14) алгоритм розподілу уповноваженим банком коштів споживачів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання як оплата вартості теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, не ставить повноту та своєчасність виконання теплопостачальними організаціями договірних обов`язків з оплати отриманого природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення на користь гарантованого постачальника у залежність від оплати теплової енергії безпосередніми споживачами; не скасовує та не обмежує відповідальність теплопостачальної організації перед постачальником природного газу за невиконання чи неналежне виконання обов`язків з оплати за спожитий газ та не змінює строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між теплопостачальними організаціями та гарантованими постачальниками природного газу. Отже, положення Порядку № 217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача - споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (п. 8.2. договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Такий порядок застосування відповідальності за порушення договірних зобов`язань до теплопостачальної організації, як суб`єкта господарювання у сфері теплопостачання, узгоджується з положеннями ст. 78, 265 Господарського кодексу України щодо здійснення відповідачем господарської діяльності з виробництва теплової енергії із залученням на підставі договору поставки, укладеного з позивачем, як гарантованим постачальником, природного газу як енергоресурсу, з якого виготовляється теплова енергія, із зобов`язаннями щодо оплати вартості поставленого товару (газу), яке має бути виконано у строки, погоджені сторонами у договорі поставки природного газу, незалежно від обставин несвоєчасного виконання кінцевими споживачами зобов`язань щодо оплати вартості спожитої теплової енергії, поставленої відповідачем на підставі договорів постачання теплової енергії. Відповідач у силу ст. 42 Господарського кодексу України під час здійснення господарської діяльності несе підприємницький ризик, у тому числі щодо несвоєчасності розрахунків із ним його контрагентами (споживачами теплової енергії, виробленої з ресурсу позивача). Аналогічна позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Порядок № 217 не стосується договірних зобов`язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі, а тому висновки суду першої інстанції, що відповідач не позбавлений можливості впливати на повноту та своєчасність розрахунків є обґрунтованим. Вказані вище обставини спростовують твердження апелянта, що відповідач фактично усунений від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд. Також колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє твердження апелянта, що останній, як теплопостачальне підприємство, забезпечує житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання безпосередньо населення, бюджетні установи та організації м. Обухів Київської області, оскільки вказані обставини належними доказами не підтверджено, тоді як матеріали справи вказують на використання природного газу споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2 Договору постачання природного газу № 2272/1718-КП-17 від 10.10.2017). Як убачається з матеріалів справи на виконання умов Договору постачальником було поставлено споживачу природний газ у період з жовтня 2017 року по вересень 2018 року загальну суму 7 809 900,34 грн грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 111 026,58 грн; від 30.11.2017 на суму 518 952,70 грн; від 31.12.2017 на суму 1 136 568,28 грн; від 31.01.2018 на суму 1 499 679,55 грн; від 28.02.2018 на суму 3 096 494,32 грн; від 31.03.2018 на суму 1 222 905,41 грн; від 30.04.2018 на суму 208 759,57 грн, від 31.05.2018 на суму 14 270,92 грн, від 30.06.2018 на суму 1 138,63 грн, від 30.09.2018 на суму 104,38 грн. Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що відповідачем несвоєчасно було оплачено поставлений АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ, у зв`язку із чим відповідач порушив п. 6.1 Договору, а відтак, зобов`язаний сплатити позивачу пеню та 3% річних. Стосовно нарахування пені та 3% річних колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити наступне. Частиною 1 ст. ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Як вже зазначалось, пунктами 8.1 та 8.2 Договору передбачено відповідальність у разі прострочення споживачем оплати за природний газ. Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону. Крім того відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначених норм наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки зобов`язання з оплати природного газу поставленого в листопаді-грудні 2017 року та лютому 2018 року з простроченням строків, визначених умовами договору, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 122,74 грн та 3% річних у розмірі 779,12 грн нарахованих за зобов`язаннями листопада 2017 року за період 26.12.2017 по 03.01.2018; грудня 2017 року за період з 26.01.2018 по 31.01.2018; лютого 2018 року за період з 27.03.2018 по 04.04.2018. Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду прострочення оплати за зобов`язаннями листопада 2017 року; позивачем визначено період прострочення з 26.12.2017 по 03.01.2018, однак позивачем не враховано, що останній день строку оплати 25.12.2017 припав на святковий день (відповідно до Закону України від 16.11.2017 р. № 2211-VIII "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" 25 грудня - Різдво Христове), який переноситься на перший за ним робочий день 26.12.2017, відповідно прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня - з 27.12.2017. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з частиною п`ятою ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак судом першої інстанції обґрунтовано здійснено перерахунок пені та 3% річних за зобов`язаннями листопада 2017 року, а саме: - сума боргу 518952,70 грн- період прострочення (27.12.2017 - 03.01.2018) - розмір пені (0.079452055 %) - сума пені 3298,55 грн; - сума боргу 518952,70 грн- період прострочення (27.12.2017 - 03.01.2018) - розмір відсотків (3 %) - сума 341,23 грн. В іншій частині розрахунок пені та 3% річних, виконаний позивачем, є арифметично правильним та нормативно обґрунтованим. Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського про часткове задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 7 710,42 грн та 3% річних у розмірі 736,46 грн. У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення з викладених в апеляційній скарзі обставинах в розумінні ст. 277 ГПК України відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на ПрАТ "Енергія". Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергія" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2020 у справі № 911/2426/20 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2020 у справі № 911/2426/20 залишити без змін.

4. Матеріали справи №911/2426/20 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя Г.А. Кравчук Судді Т.П. Козир М.Г. Чорногуз