Постанова 4857 № 300/1919/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1919/21 пров. № А/857/13575/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання Петрунів В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 07 травня 2021 року у справі № 300/1919/21 за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними, скасування рішення та наказів, - суддя (судді) в суді першої інстанції - Шумей М.В. заява розглянута в порядку письмового провадження, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, В С Т А Н О В И В: 28 квітня 2021 року Приватнй нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05.04.2021 №2 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю», визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 №1358 від 14.04.2021р.», визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) за №85/4 від 15.04.2021 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ». 06 травня 2021 року позивач подав заяву, у якій просив забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05.04.2021 №2 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 №1358 від 14.04.2021р.»; зупинення дії наказу Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) за №85/4 від 15.04.2021 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ». Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року заяву приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05.04.2021 за №2 "Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю". Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » за №1358 від 14.04.2021. Зупинено дію наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) за №85/4 від 15.04.2021 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ». Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8832 від 13.08.2012 є приватним нотаріусом. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05.04.2021 за №2 анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 . 14.04.2021 року Міністерство юстиції України своїм наказом на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 05.04.2021 за №2 анулювало свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 » за №1358. Наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) № 85/4 від 15 квітня 2021 року зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 . Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у своїй заяві про забезпечення позову посилався на те, що вищенаведені накази та рішення є очевидно протиправними, існує загроза порушення даними індивідуально-правовими актами його прав і невжиття заявлених заходів забезпечення позову щодо зупинення дії оскаржуваних рішення та наказів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких заявник звернувся до суду. Вищевказані накази позбавляють заявника можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. Відтак, оскаржувані накази порушують гарантоване Конституцією України право заявника на працю. Зважаючи на зміст заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наведені обставини вказують на небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявнику до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Міжрегіональним управлінням юстиції було внесено до Комісії подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством 13.08.2012 за № 8832 на ім`я ОСОБА_1 . Підставою для порушення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 стали численні звернення/скарги від фізичних і юридичних осіб на його дії при вчиненні ним виконавчих написів на кредитних договорах, а також набрання законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій, які встановлені з рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 05 квітня 2021 року №2. Так, до Міжрегіонального управління надійшло 43 скарги на дії приватного нотаріуса ОСОБА_1 щодо питань правомірності вчинення Позивачем виконавчих написів на кредитних договорах. Крім того, відповідно до статистичної звітності за 2019 - 2021 роки приватним нотаріусом ОСОБА_1 було вчинено 6704 - виконавчих написів, зокрема, на кредитних договорах у простій письмовій формі. Водночас, за результатами розгляду подання та доданих до подання матеріалів і наявних чисельних судових рішень, якими виконавчі написи, вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_1 , були визнані такими, що не підлягають виконанню, Комісія встановила наявність заподіяної шкоди фізичним та юридичним особам, спричинення якої полягає у матеріальному та нематеріальному вираженні, а саме: - затрати на правничу допомогу адвокатів, судові витрати, необхідність витрачання часу на довготривалий захист своїх порушених прав; - наявність встановлених інших обмежень у зв`язку із відкриттям виконавчих проваджень, зокрема, неможливість розпоряджатися заробітною платою, як єдиним джерелом доходу для утримання сім`ї; - моральна шкода у вигляді тиску виконавців, хвилювання та страждання тощо; - інші грошові втрати, з огляду на подання для виконання виконавчих написів про стягнення грошових сум, які є спірними з огляду на те, що нараховані безпідставно або повторно, або неналежним чином; - інші збитки. У рішенні Комісії (додається) наголошувалось, що вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією, яка має особливі наслідки для особи, щодо якої вона вчиняється, як боржника. Так, державний або приватний виконавець, приймаючи до виконання виконавчий напис, вчинений нотаріусом (уповноваженою державою особою), серед іншого арештовує рахунки боржника та розпочинає процедуру стягнення боргу. Зупинити процедуру стягнення боргу фізичні чи юридичні особи можуть виключно звернувшись до суду для визнання у судовому порядку виконавчого напису незаконним або таким, що не підлягає виконанню, що вимагає значних матеріальних затрат та часу. При цьому, допоки триває судова процедура захисту порушених прав, громадяни залишаються без засобів до існування, витримують тиск виконавців, змушені постійно надавати пояснення, винаймати адвокатів, частково або повністю сплачувати спірний борг, який, ймовірно може бути не відшкодований. У зв`язку з цим критично важливим є обов`язкове дотримання нотаріусом вимог законодавства при вчиненні виконавчих написів, адже порушення тієї чи іншої норми законодавства у процедурі призводить до відсутності безспірності нотаріальної дії, а також спричиняє можливість вчинення виконавчих написів на документах, які не підтверджують безспірної заборгованості. Зокрема в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості про 37 рішень суду, ухвалених судами України у цивільних справах за участю нотаріуса ОСОБА_1 в період з 01.01.2020, з яких у 10 справах рішення ухвалено у 2021 році. Більшість цих судових справ стосувалося визнання виконавчих написів, вчинених нотаріусом ОСОБА_1 через неодноразові порушення ним законодавства такими, що не підлягають виконанню. Колегія суддів зазначає, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №813/944/18. Колегія суддів вважає, що рішенням Комісії від 05.04.2021, наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2021, наказом Південно-Західного міжрегіонального управління від 15.04.2021 застосовано до позивача захід впливу на незаконні дії приватного нотаріуса в межах наданих повноважень, оскільки його дії можуть і в подальшому завдавати шкоди і мати негативні наслідки для населення. Разом з тим, суд першої інстанції фактично погодився із збереженням стану триваючих порушень вимог законодавства під час вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_1 виконавчих написів. Застосовуючи заходи забезпечення позову таким чином суд першої інстанції фактично надав можливість позивачу продовжувати здійснення своїх повноважень, не зважаючи на встановлені численні порушення ОСОБА_1 вимог законодавства. Задоволення даної заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії правових актів індивідуальної дії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення такої діяльності є фактично продовженням виконання заявником своїх службових обов`язків. Проте ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 640/19167/20 та від 18.02.2021 у справі № ЗД/380/35/20. Колегія суддів зазначає, що заявником не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, заявником не наведено ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень, що виключає можливість застосування заходів забезпечення позову в межах спірних правовідносин. Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС). Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Ці підстави є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року (справа №826/9263/17). Згідно пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити . Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 07 травня 2021 року у справі № 300/1919/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 26.10.2021 року