Постанова 4857 № 300/774/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/774/21 пров. № А/857/7204/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року (прийняту у м. Івано-Франківську суддею Шумеєм М.В.; дата складення ухвали в повному обсязі не вказана) про забезпечення адміністративного позову в справі № 300/774/21 за позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу і визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : 03 березня 2021 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1., до пред`явлення позову, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу і визнання дій протиправними, шляхом зупинення дії наказу Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) № 39/4 від 26.02.2021 «Про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » (далі також - оскаржуваний наказ). Заяву обґрунтовував тим, що має намір звернутися до суду з адміністративним позовом з такими вимогами: - визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) «Про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » № 39/4 від 26.02.2021; - визнати протиправними дії Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) щодо направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 26.02.2021 № 7-24/588-21. Вказав, що оскаржуваний наказ прийнятий з грубим порушенням статті 29-1 Закону України «Про нотаріат». Такий наказ прийнято на підставі Довідки про результати проведеної позапланової комплексної перевірки його діяльності, проте жодних порушень, які б неможливо було усунути після проведення перевірки, комплексною перевіркою не встановлено. Незважаючи на усунення ним цих порушень, відповідачем було прийнято оскаржуваний наказ, яким бестроково зупинено його діяльність та позбавлено засобів для існування, позаяк іншою оплачуваною роботою він займатись не може, тобто застосований захід є неспівмірним та очевидно протиправним і призведено до непоправних наслідків, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 02 травня 2018 року в справі № 826/15847/17. А невжиття заявлених заходів забезпечення позову в частині зупинення дії оскаржуваного наказу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких той має намір звернутися до суду. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року заяву приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 03.03.2021 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом зупинення дії наказу Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) «Про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » № 39/4 від 26.02.2021. Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило Південно-Західне Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), яке вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята без урахування фактичних обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Тому просило скасувати вказану ухвалу суду та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуваний наказ є законним, обгрунтованим та прийнятим на основі вимог Закону України «Про нотаріат», а сама лише незгода позивача з таким наказом не може бути підставою для забезпечення позову. Суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Забезпечивши позов шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, суд фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, за відсутності в тому числі відповідних доказів, які б свідчили про очевидну протиправність рішення відповідача, оскільки завчасно надав оцінку правомірності та законності спірного наказу, які є предметом спору, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18 «рішення суду за аналогічними позовами не потребують виконання. Іх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому, у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують». Оскільки оскаржуваним наказом зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , то задоволення заяви про забезпечення адміністративного позову фактично вказує на вирішення позовних вимог по суті, з огляду на тимчасовий характер цього наказу. Позивач не довів обставини, які б вказували: на протиправність дій Міжрегіонального управління; що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Також суд першої інстанції не навів мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, позаяк він повинен був вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними. Тому в суду першої інстанції були підстави для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання чере те, що з 12 березня на усій території України установлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що таке не може бути задоволене, оскільки лише покликання на існування карантину (через поширення коронавірусу «covid-19») не може вважатися безумовною і достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи; запровадження карантинних заходів не перешкоджає явці сторін до суду, а жодного обґрунтування неможливості явки заявника до суду не наведено, як і не вказано, до якого часу необхідно відкласти справу. Також, рекомендації Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020) не вказують на припинення судами розгляду справ, а встановлюють особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. На період установлених на території України карантинних заходів Восьмий апеляційний адміністративний суд здійснює розгляд справ у звичному режимі (але з певними обмеженнями); забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в т.ч. письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами поштового та електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду. Окрім того, заявник міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. При цьому колегія суддів апеляційного суду також враховує й те, що явка заявника не визнана судом обов`язковою, крім того, останній не вжив жодних заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявив клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції, не скерував додаткових доказів, пояснень тощо. Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також одним із принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, та в розумні строки. Клопотання про продовження терміну розгляду справи від заявника не надходило, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду цієї справи за власною ініціативою. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що з урахуванням приписів частини п`ятої статті 44 КАС України вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. А відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріали адміністративної справи чітко відображають правову позицію заявника, його доводи і обґрунтування є у матеріалах справи, а тому є достатніми для вирішення питання про правильність застосування заходів забезпечення позову та обгрунтованого судового рішення. Тобто, є можливим апеляційний розгляд справи у відсутності заявника. А відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів встановила таке. Відповідно до статті 2-1 Закону України «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов`язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами. Частинами першої, четвертої статті 33 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів. У разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядку вчинення нотаріальних дій або неодноразових порушень правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, його територіальний орган, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса визначені статтею 29-1 цього Закону. Відповідно до пункту 8 частини першої вказаної статті нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин, зокрема, у разі направлення територіальним органом до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю - до вирішення питання по суті, але не більш як на шість місяців. Як встановлено судом, наказом Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) від 26.02.2021 № 39/4 «Про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » на підставі пункту 8 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» зупинено нотаріальну діяльність приватному нотаріусу Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 26.02.2021 до вирішення по суті питання щодо розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України направленого Південно-Західним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Подання від 26.02.2021 № 7-24/588-21 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 8832, виданого Міністерства юстиції України від 13.08.2012 ОСОБА_1 . Пунктом 2 цього наказу зобов`язано Центральний відділ з питань нотаріату Управління нотаріату Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України направити повідомлення Івано-Франківській регіональній філії ДП «Національні інформаційні системи» та ДП «Національні інформаційні системи про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_1 . Приймаючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував її тим, що шляхом видачі оскаржуваного наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності, при тому, що в нього є зобов`язання перед державою сплачувати податки, не зважаючи на фактичне зупинення діяльності. Враховуючи викладене та те, що предметом судового розгляду в разі подання адміністративного позову приватним нотаріусом буде вирішення питання щодо законності прийняття наказу Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) «Про зупинення діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 » № 39/4 від 26.02.2021, суд дійшов висновку, що наразі існує очевидна небезпека заподіянню правам та законним інтересам позивача, а також зважаючи на те, що невжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду, є правові підстави для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті справи. Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав. Так, відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Згідно із частиною шостою статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Таким чином суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. Необхідно зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Враховуючи наведене, судове рішення у цій справі наведеним вище вимогам не відповідає. Висновки суду першої інстанції про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є хибними з огляду на таке. Так, позивачем не наведено жодних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову надалі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася. Так само не наведено: очевидних ознак протиправності спірного рішення, позаяк позивач фактично визнає навність порушень, проте вказує, що такі порушення є незначними та були усунуті після проведення перевірки; в чому саме полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. А зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 150 КАС України, при тому, що позивачем не надано до суду жодних підтверджень відсутності у нього чи членів його сім`ї інших джерел доходу, що свідчило б про скрутне матеріальне становище, яке б склалося внаслідок виконання оскаржуваного наказу. Також, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу може вважатися вирішенням спору без з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не довів необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. про забезпечення адміністративного позову необхідно відмовити. Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення адміністративного позову, через що ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року про забезпечення адміністративного позову в справі № 300/774/21 скасувати. У задоволенні заяви приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу і визнання дій протиправними скасувати відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 11 травня 2021 року.