Постанова 4820 № 686/15146/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/15146/21 Провадження № 22-ц/4820/1597/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Купельського А.В. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання: Шевчук Ю.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року (суддя Павловська А.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України, в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в : В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України, в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду про відшкодування моральної шкоди, завданої йому невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 17.06.2021 по 22.06.2021 винесенням Хмельницьким окружним адміністративним судом очевидно незаконних рішень, відмовою у поданні звіту про виконання судового рішення у справі 2270/14181/11, відмовою у здійсненні правосуддя. На обґрунтування своїх вимог вказав, що моральна шкода, завдана йому, полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки. Крім цього, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді, що він сприймає, як зверхнє ставлення до нього як до людини, а підтримання стану хронічного стресу призвело до його передчасного старіння. Внаслідок невиконання рішення судів порушено його наступні права: конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади Україна в частині правомірності та добросовісності; право приватної власності на паспортну книжечку, яка є його власністю, право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені ним на відновлення порушених прав, право на справедливий суд, право на судовий захист. Просить стягнути з відповідача на його користь три мільярди гривень моральної шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна (представник: Сьомий апеляційний адміністративний суд) про відшкодування шкоди відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що внаслідок неправомірних дій Держави України, в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду йому завдано моральної шкоди. Вказує, що суд зробив неправильні висновки з установлених обставин, не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. У відзиві на апеляційну скаргу Сьомий апеляційний адміністративний суд просить рішення суду залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що справа №2270/14181/11, у зв`язку з невиконанням рішення у якій, як вважає позивач, йому завдано моральну шкоду, до Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходила та у провадженні не перебувала. Вказує, що Сьомий апеляційний адміністративний суд не є учасником спірних правовідносин та не є стороною виконавчого провадження щодо виконання рішення суду у справі №2270/14181/11, а отже не наділений повноваженнями представляти Державу України у спірних правовідносинах. В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином. У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснювалось. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзиву на неї, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. У статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 2 частини 2 статті 1167 цього ж Кодексу передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Згідно ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до ч.1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду відшкодовується на загальних підставах. Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 05.10.2020 у справі № 686/8422/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, представник - Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили, встановлено такі обставини. 14.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького міського відділу УМВС в Хмельницькій області, управління державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.11.2011 року у справі №2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 року, адміністративний позов було задоволено частково та зобов`язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій областіневідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який видати йому на руки та відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року встановлено, що паспорт повинен був знаходитись на момент винесення рішення по справі у відповідача, оскільки останнього було зобов`язано видати позивачу паспорт, виданий Хмельницьким УМВС України в Хмельницькій області 27.07.1999 року, а не новий. 28.12.2018 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Котом А.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. У вказаній постанові зазначено, що в ході примусового виконання державний виконавець звертався до суду про зміну способу та порядку виконання рішення. Судом відмовлено в задоволенні клопотання про зміну способу та порядку виконання рішення. Рішення боржником в добровільному прядку не виконувалось. За невиконання рішення суду відповідно до статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника двічі 11.08.2017 року та 31.08.2017 року накладено штрафи в сумі 5100 гривень та 10200 гривень. Штрафи стягнуто та перераховано до бюджету. Виконати вказане рішення суду без участі боржника неможливо, так як рішення суду є зобов`язального характеру та виконується в порядку визначеному ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». 03.10.2017 року до Хмельницького відділу поліції ГУНПА у Хмельницькій області направлено подання по факту умисного невиконання службовими особами Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області рішення №2270/14181/11, виданого 11.06.2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом. З матеріалів справи №2270/14181/11, вбачається, що вона містить численні клопотання позивача, адресовані Хмельницькому окружному адміністративному суду, про встановлення судового контролю у справі, а також відповідні ухвали зазначеного суду щодо вирішення цих клопотань, якими судового контролю встановлено не було, оскільки адміністративний суд посилається на фактичне, на його думку, виконання рішення про повернення паспорта позивачеві. Відмовляючи в задоволенні позову суд в оскаржуваному рішенні виходив з того, що в разі незгоди з тими чи іншими судовими рішеннями позивач має право на їх оскарження в апеляційному і касаційному порядку, а не на стягнення за них моральної шкоди. З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд. Посилання ОСОБА_1 на незаконність дій та відмову Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконання рішення суду не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи зміст вищевказаних норм ЦК України, позивачу слід довести, як наявність шкоди так і її заподіяння, причинний зв`язок внаслідок протиправного рішення дії або бездіяльності конкретно визначеної посадової особи. Належних та допустимих доказів щодо іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення державного органу позивачем не надано, судом не встановлено. Зважаючи на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є правильним. Сам по собі факт прийняття адміністративним судом процесуального рішення щодо залишення заяви заявника без розгляду, чи без задоволення, не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав про її відшкодування. Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд ухвалив незаконне рішення, є помилковими. Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, на які ОСОБА_1 вказує в апеляційній скарзі. Крім того, відповідно до ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти цивільного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1 ст.170 ЦК України). За змістом ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок ухвалення судом незаконного рішення відшкодовується державою в повному обсязі. Згідно зі ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Із положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України слідує, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої у процесі здійснення правосуддя може бути лише держава. У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. Відповідно до положень розділу VІІІ «Правосуддя» Конституції України та Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд не наділений повноваженнями представляти державу у суді за позовами про відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, в тому числі внаслідок ухвалення неправильного судового рішення. За таких обставин ОСОБА_1 безпідставно відніс Суд до учасників справи як представника відповідача Держави України. Обґрунтовуючи судове рішення, апеляційний суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Повне судове рішення складено 22 жовтня 2021 року. Судді А.В. Купельський Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк