Постанова 4820 № 686/25399/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/25399/20 Провадження № 22-ц/4820/569/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Філіпчук О. В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/25399/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року (суддя Стефанишин С. Л.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя про відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року у справі № 686/1525/20 залишено без розгляду його позов до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року ухвала суду першої інстанції скасована, а справа направлена до суду для продовження розгляду. Постановленням незаконної ухвали йому заподіяна майнова шкода, так як поніс витрати, і моральна шкода, оскільки зазнав душевних страждань. Раптове хвилювання і душевні страждання викликали високий рівень емоційної напруги, а відчуття образи і приниженої гідності змусили докладати зусиль для поновлення своїх прав. Внаслідок ухвалення незаконного судового рішення порушено його право на правомірну, добросовісну і кваліфіковану діяльність працівників суду, судді, право на честь і гідність, доступ до правосуддя і справедливий суд, право на розумні строки розгляду справи. З урахуванням затраченого часу, витрат на проїзд, виготовлення копій документів майнова шкода складає 30020,60 грн. Тому, ОСОБА_1 просив стягнути з Держави Україна на свою користь 3000000000 грн моральної шкоди і 30020,60 грн майнової шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року у позові відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що спір розглянуто неповноважним і несправедливим судом, оскільки право представляти відповідача має виключно керівник державного органу. Вважає, що підстав для відмови у позові не було, оскільки відповідач не довів відсутність своєї вини у заподіянні шкоди. При ухваленні рішення суд не врахував практику Європейського суду з прав людини та постанови Верховного Суду в інших справах з тотожних правовідносин. У відзиві Вища рада правосуддя просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів, оскільки позивач не довів неправомірність дій Вищої ради правосуддя, заподіяння шкоди і її розмір. У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди залишена без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена. Ухвала Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач посилається на те, що внаслідок постановлення незаконної ухвали йому заподіяна майнова шкода, так як поніс витрати, і моральна шкода, оскільки зазнав душевних страждань, приниження гідності. Порушено його право на доступ до правосуддя і справедливий суд, на розумні строки розгляду справи. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову у позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених процесуальним законодавством. Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано Законами України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя». Чинним законодавством надано можливість громадянинові повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126, 129 Конституції України). У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Наведені роз`яснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Отже, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом. Разом з тим, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частинами другою, п`ятою і шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Аналогічний порядок відшкодування шкоди визначений Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Застосування положення частини 6 статті 1176 ЦК України можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність, зокрема, суду (судді), які не пов`язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади. За положеннями частин 1 і 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). У силу частин 1 і 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не довів факт заподіяння йому майнової і моральної шкоди діями судді Волочиського районного суду Хмельницької області, що не пов`язані із здійсненням правосуддя, яке має на меті прийняття акту органом судової влади, приниження його гідності внаслідок порушення вимог закону, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями судді та наслідками, зазначеними ним у позові. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 пред`явив позов до Держави Україна в особі Вищої ради правосуддя. Передбачене статтею 170 ЦК України правило про те, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, означає й те, що юридичну оцінку оспорюваним рішенням, діям та/або бездіяльності суд може надати виключно з урахуванням меж повноважень, визначних державою для цього органу. З огляду на зміст заявлених позивачем вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів вони фактично стосуються незгоди з порушенням суддею Волочиського районного суду Хмельницької області процесуальних норм права при розгляді цивільної справи № 686/1525/20, що вплинуло на розумні строки розгляду справи. Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 не зазначив які дії відповідно до закону Вища рада правосуддя мала вчинити, проте не вчинила, чи яке рішення повинна була прийняти, але не прийняла, не навів конкретні норми закону, які, на його переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах, щодо яких виник спір. Системний аналіз положень статті 131 Конституції України і статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у яких визначено коло повноважень ВРП, а також статей 126, 129 Основного Закону України, якими унормовано гарантії незалежності суддів, дає підстави для висновку про те, що Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями здійснювати нагляд за діяльністю судді під час відправлення ним правосуддя, у тому числі контролювати дотримання ним строку розгляду справи чи певного процесуального питання та надавати вказівки із цього приводу. В іншому випадку це мало б наслідком порушення передбаченої Конституцією України заборони будь-якого впливу на суддю під час відправлення правосуддя. Вища рада правосуддя і її дисциплінарні органи мають право встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах визначеної законом процедури дисциплінарного провадження. Поза цією процедурою закон не допускає можливості здійснення ВРП оцінки дій судді при відправленні правосуддя. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт допущення Вищою радою правосуддя протиправної бездіяльності та існування причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю і порушеннями при розгляді цивільної справи № 686/1525/20. Вимоги позивача про стягнення з Держави України в особі ВРП шкоди за порушення вимог закону при розгляді цивільної справи не можуть бути вирішені поза зв`язком зі з`ясуванням конкретних обставин її розгляду та оцінкою дій судді у цьому процесі, що відноситься до виключної компетенції Вищої ради правосуддя у межах відповідних дисциплінарних процедур. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про доведеність позовних вимог і наявність підставі для стягнення матеріальної і моральної шкоди. Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі. Не ґрунтується на законі посилання позивача на те, що справу розглянуто неповноважним і несправедливим судом. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо вирішення спору. Інші доводи апеляційної скарги правильний висновок суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року). Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 квітня 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта