Постанова КЦС ВС № 686/25399/20

Постанова Іменем України 12 серпня 2021 року м. Київ справа № 686/25399/20 провадження № 61-7794св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої рішенням судді Волочиського районного суду Хмельницької області, за касаційною скаргою того ж заявника на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року, ухвалене суддею Стефанишиним С. Л., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до держави Україна і просив відшкодувати за її рахунок шкоду, заподіяну рішенням судді, яке викладено в ухвалі Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року у справі № 686/1525/20 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. В обґрунтування своїх позовних вимог заявник вказував про те, що згадана ухвала була скасована постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року у зв`язку з недотриманням судом першої інстанції вимог процесуального закону. Хоча справу апеляційний суд і направив для продовження розгляду до суду першої інстанції, йому було заподіяно моральну і матеріальну шкоду. При цьому заявник, мотивуючи свої вимоги про стягнення 3 млрд грн. на відшкодування моральної шкоди та 30 020 грн 60 коп. майнової шкоди, звертав увагу на те, що ним було витрачено дві години життя на проїзд до суду та у зворотному напрямку і придбано два квитки на проїзд вартістю по 5 грн кожний. До витрат, які підлягають відшкодуванню заявник відніс вартість паперу, фарбу картриджа принтера, електроенергії для друку документів, що разом становило 2 грн 60 коп. та інші аналогічні витрати. Представником держави Україна у своїх вимогах заявник обрав Вищу раду правосуддя (далі - ВРП). Короткий зміст та обґрунтування судових рішень Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції вказав, що у судове засідання ні позивач, ні його представник не з`явилися. ОСОБА_1 просив справу розглянути без його участі. Крім того, суд звернув увагу на відсутність у справі будь-яких доказів, що стосуються позовних вимог. Зважаючи на це, суд відмовив у задоволенні позову з підстав того, що позивач не довів належними й допустимими доказами заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, а також протиправності дій та наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями чи бездіяльністю відповідача. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що фактично вимоги ОСОБА_1 стосуються незгоди із судовим рішенням, що ухвалене суддею Волочиського районного суду Хмельницької області при розгляді цивільної справи № 686/1525/20. Апеляційний суд звернув увагу на те, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність (статті 126, 129 Конституції України). Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Разом із цим із цим представником держави Україна у своїх вимогах заявник обрав Вищу раду правосуддя. Вирішуючи такі вимоги, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 не зазначив, які дії відповідно до закону ВРП мала вчинити, проте не вчинила, чи яке рішення повинна була прийняти, але не прийняла, не навів конкретні норми закону, які, на його переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах, щодо яких виник спір. Короткий зміст вимог касаційної скарги У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року й ухвалити нове рішення у справі про задоволення його позову. Заявник посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Доводи інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу Вища рада правосуддя просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 15 липня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Обставини справи та висновки за результатами розгляду справи, зроблені судами Суди встановили, що ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2020 року у справі № 686/1525/20 позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у зв`язку з тим, що позивач, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, причин неявки не повідомив. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що в результаті постановлення Волочиським районним судом Хмельницької області ухвали від 14 травня 2020 року у справі № 686/1525/20, яка була скасована апеляційним судом, йому завдано моральної і матеріальної шкоди. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Серед підстав зобов`язання відшкодування матеріальної шкоди відповідно до вимог статті 1174 ЦК України, є наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є незаконними. Згідно з частиною п`ятою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. У той же час частиною шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Такі підстави, зокрема визначені у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». У статті 126 Конституції України закріплено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Для перевірки законності та обґрунтованості судових рішень у ЦПК України передбачено процедуру апеляційного, а у деяких випадках касаційного перегляду. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Отже, положеннями Конституції України та ЦПК України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом звернення до них з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рішення, з яким не погоджується учасник судового процесу. Намагання оспорити акти і дії (бездіяльність) суддів шляхом подання окремого позову є протиправним втручанням у здійснення правосуддя й посяганням на процесуальну незалежність. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної рішенням суду можуть бути задоволені лише у випадках вказаних вище. З огляду на зміст заявлених позивачем вимог та наведених на їх обґрунтування мотивів вони фактично стосуються незгоди з порушенням суддею Волочиського районного суду Хмельницької області процесуальних норм права при розгляді цивільної справи № 686/1525/20, що вплинуло на розумні строки розгляду справи. Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_1 також не зазначив, які дії відповідно до закону ВРП мала вчинити, проте не вчинила, чи яке рішення повинна була прийняти, але не прийняла, не навів конкретні норми закону, які, на його переконання, порушив орган державної влади у правовідносинах, щодо яких виник спір. Також він не зазначив, чому вважає, що у цій справі ВРП представляє державу Україну. Системний аналіз положень статті 131 Конституції України і статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», у яких визначено коло повноважень ВРП, а також статей 126, 129 Основного Закону України, якими унормовано гарантії незалежності суддів, дає підстави для висновку про те, що Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями здійснювати нагляд за діяльністю судді під час відправлення ним правосуддя, у тому числі контролювати дотримання ним строку розгляду справи чи певного процесуального питання та надавати вказівки із цього приводу. Вища рада правосуддя і її дисциплінарні органи мають право встановлювати наявність чи відсутність у діях судді дисциплінарного проступку виключно в межах визначеної законом процедури дисциплінарного провадження. В іншому випадку це мало б наслідком порушення передбаченої Конституцією України заборони будь-якого впливу на суддю під час відправлення правосуддя. Суди встановили, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт допущення ВРП протиправної бездіяльності та існування причинно-наслідкового зв`язку між такою бездіяльністю і порушеннями при розгляді цивільної справи № 686/1525/20. Вимоги позивача про стягнення з держави України, представником якої позивач обрав ВРП, шкоди за порушення вимог закону при розгляді цивільної справи не можуть бути вирішені поза зв`язком зі з`ясуванням конкретних обставин її розгляду та оцінкою дій судді у цьому процесі, що відноситься до виключної компетенції ВРП у межах відповідних дисциплінарних процедур. Аналогічного за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19 (провадження № 11-957заі19). Суди на підставі наведеного вище дійшли висновку про відсутність правових підстав вважати позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди обґрунтованим, а відтак і підстав для його задоволення. Такий висновок судів узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 686/11694/20 (провадження № 61-17743св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 686/18803/19 (провадження № 61-15876св20), від 27 серпня 2020 року у справі № 686/7214/19 (провадження № 61-549св20), від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18 (провадження № 61-43847св18).

Позиція Верховного Суду Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Посилання в касаційній скарзі на те, що висновки суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц, від 06 лютого 20219 року у справі № 199/6713/14ц, від 22 травня 20219 року у справі № 686/20012/18 є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. У цих справах застосовано інше нормативно-правове регулювання, ніж застосовано у справі яка переглядається з урахуванням встановлених у ній конкретних обставин. Так, у справах № 638/6944/16-ц та 686/20012/18 Верховний Суд встановив, що позови обґрунтовані діями та бездіяльністю правоохоронних органів у кримінальних провадженнях. У справі № 199/6713/14ц позов обґрунтовано неможливістю позивача потрапити на особистий прийом начальника Бабушкинського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України. Натомість у справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_1 позов обґрунтовує постановленням Волочиським районним судом Хмельницької області ухвали від 14 травня 2020 року про залишення його позову без розгляду. Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду. Крім того, слід звернути увагу заявника на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних помилок. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: О. С. Ткачук І. В. Литвиненко Є. В. Петров