Постанова 4820 № 686/21711/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/21711/21 Провадження № 22-ц/4820/382/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/21711/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року (суддя Заворотна О.Л.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Верховного Суду (Касаційний адміністративний суд) про відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 за період з 08 вересня 2021 року по 10 вересня 2021 року йому було спричинено сильні душевні та моральні страждання, які полягають у переживаннях, які він переніс під час очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки, розчарування в системі органів державної влади держави Україна. Зазначає, що постійне хвилювання і душевні страждання викликали у нього високий рівень емоційної напруги та змусило його витрачати свій дорогоцінний час задля поновлення своїх прав. Крім цього, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді, витрачати кошти на папір та електроенергію. Вважає, що неналежне виконання посадовими і службовими особами органів державної влади своїх повноважень призвело до порушення його прав. Звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з держави Україна на його користь п`ятдесят один мільярд гривень моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду в адміністративній справі № 2270/14181/11 за період з 08 вересня 2021 року по 10 вересня 2021 року. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, повне ігнорування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. У відзиві на апеляційну скаргу Верховний Суд просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивач не навів жодних фактичних обставин та не надав жодних доказів, які б свідчили про заподіяння йому Верховним Судом як представником Держави Україна моральної шкоди, розмір її не обґрунтував та не зазначив в чому полягала незаконність дій Верховного Суду, що не пов`язані із здійсненням правосуддя. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. У зв`язку з чим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.12.2011 у справі № 2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково та зобов`язано Хмельницький міський відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1 , який йому видати на руки. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Хмельницькій області Котом А.М. від 27.06.2012 було відкрито виконавче провадження ВП № 33223826 з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11.06.2012. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду № 2270/14181/11 від 19.09.2012 задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області № 3068 від 23.08.2012. Роз`яснено, що рішення по адміністративній справі № 2270/14181/12 повинно бути виконано боржником у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до резолютивної частини постанови і виконавчого листа № 2270/14181/11 шляхом вклеєння фотографії ОСОБА_1 у його паспорт громадянина України, який після цього йому повинен бути повернутий. 05.10.2012 ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду №2270/14181/11 задоволено заяву відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області № 3400 від 21.09.2012, про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено у виконавчому провадженні ВП № 33223826 з виконання рішення суду № 2270/14181/11, боржника - Хмельницький МВ УМВСУ в Хмельницькій області на боржника - Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області. Постановою Верховного Суду від 17.01.2019 залишено без задоволення касаційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, а ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 2270/14181/11 - без змін, якою відмовлено в задоволенні заяви Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області № 09/2197 від 13 лютого 2017 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження 33223826 з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження». Так, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України). В силу положень ч. 4 ст. 58 ЦПК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника. Під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Таким чином, законодавством, що регулює порядок та підстави стягнення шкоди, завданої фізичній особі органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду чітко встановлено суб`єктний склад учасників цих спірних правовідносин. З огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, що висловлені в постанові від 25 березня 2020 року по справі № 641/8857/17 держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Згідно із частиною четвертою статті 58 ЦПК України, держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. У свою чергу, під компетенцією розуміють сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц) зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Положеннями ст. 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ч. 1 ст. 1173 ЦК України). В силу положень ч. 1 ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Аналізуючи зазначені норми права, наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. При цьому, саме на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на викладене вище, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову. Посилання апелянта на те, що рішення суду у справі № 2270/14181/11 набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, оскільки ОСОБА_1 не зазначено, в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Верховного Суду (Касаційного адміністративного суду) (представника відповідача позивач визначив при подачі позову) при невиконанні рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 08 вересня 2021 року по 10 вересня 2021 року. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення позивачем норм права й обставин справи. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай