Постанова 4854 № 420/892/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/892/21 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення 26.03.2021р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого - судді : Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210038/2 від 19.12.2020 р., та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00874 від 19.12.2020 р.; Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на повне з`ясування судом обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало ненадання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, згідно переліку та відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 МК України, які б підтверджували ціну товару, у зв`язку з чим вважає, що прийняті ним рішення є законним та обґрунтованими. У зв`язку з цим, Галицька митниця Держмитслужби просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ". Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.10.2020 р. між ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" (Покупець) та «FEJER RUDOLF CSABA INTREPRINDERE INDIVIDUALA» (Продавець) укладено контракт №08/20, предметом якого є поставка товару (картоплі), в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті. Оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 100% передплати (п. 3.1 Контракту) Поставка товару здійснюється на умовах FCA - товар буде завантажений постачальником в обумовленому сторонами місці на транспорт перевізника, що обраний покупцем за для постачання в місце призначення відповідно (п.4.2 Контракту). Для здійснення митного оформлення товару (картопля, у сітках 860шт, врожай 2020р., за ціною 2516,8 ЕUR), 19.12.2020 року Товариство направило до митного органу декларацію №UA209000/2020/210038/2, відповідно до якої митна вартість товару визначена за ціною контракту. Разом із митною декларацією позивачем до митного оформлення були подані: декларація відповідності від 15.12.2020 р., інвойс №0013 від 15.12.2020 р., транспортна накладна №А345224 від 15.12.2020 р., прас-лист від 23.10.2020 р., платіжні доручення №121120/1204814N та №201120/1209036; рахунок фактура №001 від 18.12.2020 р., висновок експерта №20-82/12-2020 від 18.12.2020 р., лист калькуляція від 15.12.2020 р., контракт купівлі-продажу №08/20 від 23.10.2020 р.; договір пов`язаний з транспортним експедируванням внутрішніх (в межах території України) вантажів та їх митним оформленням №11/06-20 від 11.06.2020 р.; договір №2/19 від 01.03.2019 р. та інші. При здійсненні перевірки вказаної митної декларації, сформовано перелік попереджень щодо декларанта та обов`язкових митних процедур, які полягали у ретельному опрацюванні поданих документів для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України. У зв`язку з цим, відповідачем, на підставі ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, запропоновано ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньо економічний договір (контракт) або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення заповнену у звичайному порядку, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ. Декларанта також повідомлено, що згідно п.6 ст.53 Митного кодексу України, він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" додатково були надані наступні документи: платіжне доручення №121120/1204814N від 12.11.2020р., висновок експерта від 18/12/2020р. №20-822/12-2020. 19.02.2020 року Галицькою митницею Держмитслужби за митною декларацією прийнято рішення №UA209000/2020/210038/2, згідно якого митна вартість товару відкоригована за другорядним методом визначення митної вартості товару, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00874. В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що при вивчені поданих до митного оформлення документів була встановлена інформація, що призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості: У CMR гр.4 місце та дата завантаження та гр.5 документи, які подаються незаповнені, що суперечать вимогам Конвеції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів; у пункті 1,2 контракту №08/20 від 23.10.2020р., вказано, що поставка товару відбувається партіями, які формуються на основі замовлення покупця, яке до митного органу не надавалось; у пункті 2.4 контракту №08/20 від 23.10.2020р. інша валюта контракту доповнень до контракту на рахунок зміни валюти не надавалась; у пункті 3.4 контракту №08/20 від 23.10.2020р., вказано, що діє попередня оплата, платіжних документів до митного оформлення не надавалось; у CMR та рахунку на перевезення різні перевізники. Додаткове надане декларантом платіжне доручення не стосується даної поставки, висновок експерта носить інформаційний характер. За результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Не погоджуючись з правомірністю вказаних вище рішень ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" звернулась до суду з відповідним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, дійшов висновку, що позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі - МК України). Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України. Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України). Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу. Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності. Зокрема, підставами для такого висновку, стало ненадання декларантом або уповноваженою особою документів згідно переліком, зокрема замовлення покупця, здійснення розрахунків в іншій валюті, ні це передбачено у контракті, ненадання платіжних документів, що 100% передплату за товар, не заповнення граф CMR та наявності розбіжностей з даними що перевізника товару. На вказані обставини посилається апелянт і в обґрунтування вимог апеляційної скарги. З приводу неподання декларантом до митного оформлення замовлення покупця, як підстави для прийняття оскаржуваних рішень, судова колегія вважає її безпідставною, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції, вказаний документ не входить до переліку документів (п. 2 ст. 53 МК України), що підтверджують митну вартість придбаного товару. Щодо здійснення позивачем розрахунків з продавцем товару в іншій валюті, ніж це передбачено у Контрактом, судова колегія зазначає, що п. 2.3 Контракту передбачає, що ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній партії товару. Згідно наявного у справі інвойсу №0013 вбачається, що ціна товару вказана у Євро, яку позивач сплатив у повному обсязі, внаслідок чого виконав свої зобов`язання за контрактом, а отже встановлена митним органом розбіжність не вплинула на розраховану декларантом митну вартість товару. Відносно документів, що підтверджують оплату придбаного позивачем товару, які на думку контролюючого органу декларантом не надавалися, судова колегія зазначає, що наявні у справі матеріали свідчать, що декларант надавав до митного органу платіжні доручення №121120/1204814N та №201120/1209036, що підтверджують передплату позивачем придбаного товару, а отже доводи апелянта про відсутність таких документів не відповідають фактичним обставинним справи. З приводу розбіжностей встановлених митним органом з даними CMR та рахунком фактурою щодо перевізника товару, судова колегія зазначає, що згідно укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору перевезення №2/19 від 01.03.2019 р., ФОП ОСОБА_1 приймає на себе зобов`язання по доставці вантажу, а позивач приймає зобов`язання по оплаті вартості перевезення вантажу. Пунктом 6.2.15 вказаного вище договору передбачено, що ФОП ОСОБА_1 має право укладати договори з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе обов`язків. Таким чином, виявлена митним органом розбіжність щодо перевізника товару, спростовується залученням ФОП ОСОБА_1 до виконання свого обов`язку з перевезення іншого контрагента - P.E/ VASH V V, який власне і здійснив перевезення товару, що підтверджується CMR. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Так само й інших юридичних фактів, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено. Варто зазначити, що пункт 33 рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору у даній справі, не містить інформації, який саме товар було використано в якості джерела інформації, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Крім того, у рішенні №UA209000/2020/210038/2 від 19.12.2020 р. відсутня вказівка на товар, інформація щодо митної вартості за яким взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів позивача. Колегія суддів зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Натомість, митним органом не доведено правомірності оскаржуваного рішення, не спростовано дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об`єктивність зазначених відомостей, не доведено наявності підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а також застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не дотримано передбаченого ст. 57 МК України порядку визначення митної вартості товару. Отже, позовні вимоги ТОВ "ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ" про визнання протиправним та скасування рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/210038/2 від 19.12.2020 р., та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2020/00874 від 19.12.2020 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Галицької митниці Держмитслужби та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що дана справа, у відповідності до п.6 ч.6 ст.12 КАС України, є справою незначної складності, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Судді: А.Г. Федусик О.А. Шевчук