Постанова 4855 № 320/6023/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2020 року Справа № 320/6023/19 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Кузьмишиної О.М., Степанюка А.Г., за участю секретаря Лісник Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» до Київської митниці Державної фіскальної служби України, старшого державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби України Вересенка Андрія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), старшого державного інспектора Київської митниці Державної фіскальної служби України Вересенка Андрія Івановича (далі - відповідач-2) про: - визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2019 № UА 125110/2019/110034/2; - визнання протиправною бездіяльності старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Вересенка А.І., яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між ТОВ «Віта-Текс» і Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.05.2019 № UА 125110/2019/110034/2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року позов було задоволено повністю. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом. Крім того, судом враховано, що перед винесенням спірного рішення про коригування митної вартості товару відповідачем не було проведено митної консультації з позивачем. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, що при перевірці поданих позивачем документів для здійснення митного оформлення товару контролюючим органом було встановлено наявність розбіжностей, які позивачем не усунуто. При цьому, апелянт зазначає, що Департаментом податкових та митних експертиз ДФС Одеського управління з питань експертиз та досліджень від 12.02.2019 № 142005703-0049 не встановлено, що імпортований позивачем товар є стоковим, що в документах, поданих позивачем під час митного оформлення товару, містяться реквізити інших документів, що в пункті 4.1 контракту передбачено оплату товару протягом 60-ти днів з дати його поставки, але пунктом 4.3 визначено можливість передоплати товару (авансу), але в комерційному інвойсі умови, порядок та терміни оплати товару не визначені, а банківські платіжні документи, що стосуються товару, відсутні. Також апелянт вказує, що у прайс-листі, який був наданий позивачем, визначено конкретні умови поставки, що на його переконання не відповідає загальноприйнятим вимогам до прайс-листів, а також, що позивачем не було надано сертифікату походження товару та копії експортної декларації продавця. Разом з наведеними доводами у цій же апеляційній скарзі митний орган стверджує, що в митній декларації країни відправлення, наданій позивачем, не вказано, що товар є стоковим, а також, що позивач не надав прайс-листа. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також зазначає, що всі наведені апелянтом доводи і сумніви у митній вартості товару спростовуються матеріалами справи і апелянтом правильності висновків суду апелянтом не спростовано. При цьому, у своєму відзиві позивач також наголошує на тому, що ані у спірному рішенні про коригування митної вартості, ані в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено, які ж саме складові заявленої ним митної вартості імпортованого товару не підтверджені, а також вказує, що ним надано всі необхідні докази на підтвердження тому, що товар є стоковим і що такі дані, крім іншого, засвідчено безпосередньо митним органом (Одеською митницею), що такі дані вказані й в експортній декларації країни відправлення, які безпідставно відповідачем фактично не досліджена та не врахована. У судове засідання сторони не з`явилися. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2020, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для її вирішення апеляційним судом, правові позиції та доводи обох сторін викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. При цьому, судом враховано, що сторонам заздалегідь було роз`яснено наявність у них права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку, передбаченому статтею 195 КАС України, але відповідних клопотань до суду не надходило. Разом з тим, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 по справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Згідно зі статтею 6 КАС України та статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі - ТОВ «Віта-Текс») зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 34483946) та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ). 01.10.2015 між позивачем (далі - покупець) і компанією Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd. (Республіка Пакистан) (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу № КРІ/786/0110/15, предметом якого є тканина. У пунктах 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 вказаного договору сторони погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є його невід`ємною частиною, якщо інше не передбачено договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору. Разом з тим, сторони також погодили, що: 1) морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, буде узгоджуватися сторонами окремо; 2) У ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка; 3) оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60-ти календарних днів з дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору. 28.09.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 4 до вищевказаного договору, якою, зокрема продовжено строк дії договору до 31.12.2022. Відповідно до пункту 2 вказаної додаткової угоди № 4 сторони внесли зміни до пункту 4.1 договору, згідно з якими оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом передоплати виставленого продавцем інвойсу на товар або сплати такого інвойсу протягом 60-ти календарних днів з дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. 04.12.2018 сторони уклали додаток № КРІ/786/065 до договору, відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар, а саме: а) тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76x68/30x30, завширшки 220 см, в кількості 27 275,75 кг, 102 924 погонні метри, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (надалі - «Товар 1»); б) тканина пофарбована полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 76x68/30x30, завширшки 220 см, в кількості 780 кг, 3 000 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (надалі - «Товар 2»). Відповідно до пунктів 2-3 додатку оплата за товар у загальному розмірі 98 195,13 доларів США відповідно до інвойсу № КРІ/786/8780/2018 буде здійснюватися позивачем відповідно до пункту 4.1 договору. Продавець зобов`язаний поставити товар позивачу морським транспортом на умовах CFR м. Одеса, Україна. Вантажовідправником товару є продавець. 05.12.2018 продавець на виконання пункту 2 додатку виставив позивачу до сплати інвойс № КРІ/786/8780/2018 на загальну суму 98 195,13 доларів США. 21.01.2019 позивач з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA 125000/2019/902735. 28.01.2019 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару, за результатами якого складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500030/2019/0359, яким зокрема підтверджено, що товар є стоковим. 23.04.2019 позивач подав до Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA 125110/2019/407480, в якій визначив митну вартість імпортованого товару за ціною договору в розмірі 98 195,13 доларів США, як це зазначено в пунктах 1-3 додатку та в інвойсі, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (що підтверджується, зокрема, пунктом 2 Додатку, у якому міститься посилання на Інвойс, й Інвойсом, у якому є посилання на Додаток та зазначені умови поставки Товару, а саме: CFR м. Одеса, Україна), тобто Продавець оплатив витрати і фрахт, необхідні для доставки Товару до місця ввезення на митну територію України (порту м. Одеси, Україна), а також забезпечив проходження митних процедур у країні експорту та виконав інші обов`язки відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010). При поданні вказаної митної декларації позивач надав контролюючому органу відповідні документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товару, зокрема договір з додатком та інвойс. За результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 23.04.2019 № UA125110/2019/407480 відповідач дійшов висновку, що вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: - в інвойсі від 05.12.2018 № КРІ/786/8780/2018 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. Інші документи в підтвердження того факту що товар є стоковим відсутні; - прайс-лист виробника складений на конкретних умовах поставка, а саме CFR Одеса, та за своєю суттю є комерційною пропозицією та не міст дати складання. Разом з тим, для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1 р. (далі -Угода) є вартість, по якій в час і в місті, визначеної законодавством країни імпортера, ідентичний або аналогічний товар продається або пропонується для продажу в умовах вільної конкуренції. Відповідає поняттю «дійсній вартості» відповідно до Примітки І до статті VII фактурна вартість товарів з доданням будь-якої знижки або іншого зниження звичайної конкурентної вартості. Додатково слід відмітити, що згідно офіційне сайту www.kausar.com є виробником та експортером текстильної продукції орієнтованої на продаж домашнього текстилю (простирадла, наволочки, штори, тощо); - згідно з п. 4.1 договору від 01.10.2015 №КРІ/786/0110/15 зі змінами внесеними Додатком від 04.12.2018 №КРІ/786/065, оплата за товар здійснює відповідно до умов, визначених у зовнішньоекономічному інвойсі. У той же час у наданому інвойсі від 05.12.2018 №КРІ/786/8780/2018 умови оплаті відсутні; - згідно з п. 5.2 договору разом з товаром продавець надає копію декларації країни відправлення, проте до митного оформлення вищевказаний документ не надано. 23.04.2019 відповідач-1 надіслав позивачу через спеціалізовану систему обміну електронними повідомленнями запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару за Митною декларацією. У вказаному запиті у позивача було витребувано наступні документи: 1) прайс-лист виробника товару; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) виписки з бухгалтерської документації; 5) копії митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. 02.05.2019 позивач у відповідь на вказаний запит листом № 0205/19-01 надав відповідачу-1 наступні документи та інформацію: 1) щодо прайс-листа виробника товару: позивач надав відповідачу-1 для ознайомлення на 2-х аркушах фотокопію листа продавця від 24.04.2019 № КР1/786/2404/19/01 та його перекладу з англійської на українську мову. При цьому, позивач зазначив, що в листі продавця є актуальний прайс-лист продавця станом на дату підписання додатку, а також міститься підтвердження продавця, що товар є стоковим, що окрім інвойсу, який є первинним документом бухгалтерського обліку, є достатнім для його ідентифікації; що прайс-лист видається не позивачем, а продавцем, який його формує відповідно до законодавства Ісламської Республіки Пакистан та своєї комерційної політики; 2) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару: позивач зазначив, що в нього були відсутні банківські платіжні документи, так як товар не був оплаченим станом на день підписання листа. При цьому, позивач звернув увагу Відповідача-1 на те, що відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № 4 стоноами погоджено здійснення оплати за товар, зокрема протягом 60-ти днів після його отримання на митній території України; 3) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: позивач надав Відповідачу-1 фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку: прибуткової накладної від 29.01.2019 № ВТ-0000009, видаткової накладної від 29.01.2019 № ВТ-0000010, податкової накладної від 29.01.2019 № 10; 4) щодо виписки з бухгалтерської документації: позивач надав Відповідачу-1 первинні документи його бухгалтерського обліку, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: иитної декларації від 29.01.2019 ІМ40ДТ № 11А 125110/2019/400826, інвойсу від 31.10.2018 № КР1/786/8732/2018, видаткової накладної від 22.12.2018 № ВТ-0000107, податкової накладної від 21.12.2018 № 107; 5) щодо копії митної декларації країни відправлення: позивач надав відповідачу-1 експортну декларацію від 05.12.2018 № НМВ-2018-0000141751 та її переклад з англійської на українську мову; 6) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини: позивач звернув увагу відповідача-1 на те, що у нього був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. При цьому, у прохальній частині вищевказаного листа позивач звернувся до відповідача-1, зокрема, з проханням у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ним та відповідачем-1 перед винесенням рішення про коригування митної вартості товарів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару та в ході такої консультації використати інформацію про митну вартість товару № 1 і товару № 2 за митною декларацією № 400826 при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості товару 1 та товару 2 відповідно - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 60 МК України. 02.05.2019 Київською митницею ДФС в особі старшого державного інспектора Вересенка А.І. позивачу направлено повідомлення № 928d34е40-5600-4d41-b4b0-90сс1а43628b. Цього ж дня, 02.05.2019 Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів № А125110/2019/110034/2, яким застосовано резервний метод для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №иА125110/2019/00172, якою відмовив Позивачу в митному оформленні (випуску) Товару за Митною декларацією 407480. Вважаючи протиправними зазначене рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови, а також протиправною бездіяльність старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Вересенка А.І. щодо не проведення процедури митних консультацій перед їх винесенням, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України. При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, а також без проведення процедури митних консультацій, згідно з вимогами ст. 55, 57 МК України, за наявності письмової вимоги позивача щодо їх проведення, здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом. Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження Київською митницею не доведено неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»), хоча з матеріалів справи вбачається, що апелянт мав відповідну інформацію про товар, зокрема такі дані були надані безпосередньо позивачем. У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15. Твердження апелянта про те, що позивачем документально не підтверджено, що імпортований ним товар є стоковим, спростовуються матеріалами цієї справи, з яких вбачається, що саме така ознака товару вказана в додатку від 04.12.2018 № КРІ/786/065 до договору, на підставі якого ввозився товар, в інвойсі від 05.12.2018 № КРІ/786/8780/2018, в листі продавця від 24.04.2019 № КРІ/786/2404/19/01 та в експортній митній декларації від 05.12.2018 № НМВ-2018-0000141751 (графа 42). Більш того, при імпортуванні даного товару його первинний огляд вже здійснювався органом митного контролю України, а саме Одеською митницею ДФС, за результатами якого складено акт від 28.01.2019, яким, окрім іншого, підтверджено опис товару, наведений позивачем у митній декларації, зокрема те, що він є саме стоковим. У контексті налізу наведених доводів апелянта колегія суддів також зазначає, що контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезені товари, на підставі наданих декларантом на її підтвердження документів, а також перевіряє правильність визначення імпортером коду товару за УКТ ЗЕД, оскільки від цього залежить ставка відповідних митних платежів, але при цьому, віднесення такого товару до певного виду (стокового або іншого) здійснюється виробником (продавцем), а не митницею, і саме по собі не впливає на його митну вартість. Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, в УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401, а також Митний кодекс України. Доводи апелянта про те, що позивачем не надано копії експортної декларації, спростовуються матеріалами справи та суперечать доводам самого ж апелянта, який далі по тексту своєї скарги наполягає на відсутності в експортній декларації, поданій позивачем, певних відомостей, зокрема про те, що імпортований товар є стоковим. Водночас, як відзначалося вище, ці доводи також спростовуються безпосередньо експортною декларацією, у графі 42 якої вказано, що товар є стоковим. Посилання апелянта недоліки прайс-листа, поданого позивача, зокрема на те, що в ньому визначено конкретні умови поставки, які на переконання митного органу, не відповідають загальноприйнятим вимогам до прайс-листів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачено форми, якій повинен відповідати прайс-лист і згідно з вимогами чинного митного законодавства, він є додатковим документом, який подається лише в разі наявності у декларанта. Твердження апелянта про те, що позивачем не було надано на його запит сертифікату походження товару, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в розумінні ст. 43 МК України надання такого документа обумовлено необхідністю встановлення країни походження товару і його альтернативою може бути відповідна декларація про походження товару, яка й була надана позивачем контролюючому органу. Доводи апелянта щодо відсутності в поданому позивачем інвойсі відомостей про умови оплати товару та щодо відсутності доказів її здійснення апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з обставин цієї справи, установлених вище, поставка товару здійснювалася відповідачем на умовах оплати впродовж 60-ти днів, що підтверджується документами (контрактом з додатком), наданими ним під час проходження процедури митних формальностей і додатково було ним письмово пояснено митному органу при наданні витребуваних документів. Тож, наведені твердження митного органу, що стали однією з підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару та викладені також в апеляції відповідача, є необґрунтованими та не підтверджують безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між визначенням товару як стокового або ні та ставкою митних платежів або його митною вартістю. З викладеного та доводів апелянта вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99). У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96). Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок. Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність. Отже, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом. При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16 Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 02.05.2019 № UА 125110/2019/110034/2, а також для визнання протиправною бездіяльності старшого державного інспектора Київської митниці ДФС Вересенка А.І., яка полягала в не проведенні в письмовому вигляді консультації між ТОВ «Віта-Текс» і Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 02.05.2019 № UА 125110/2019/110034/2. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці Державної митної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року - без змін. Розподіл судових витрат. Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 195, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 02 червня 2020 року. Головуючий суддя Судді: