Постанова 4857 № 460/6622/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6622/20 пров. № А/857/6035/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Хобор Р.Б., Шинкар Т.І., з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 460/6622/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування рішення,- суддя в 1-й інстанції Зозуля Д.П., час ухвалення рішення 03.02.2021 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 09.02.2021 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 22.06.2020 №UA204000/2020/000122/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2020/00164. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору (контракту) щодо транспортного засобу, який імпортується (основний метод). Проте, відповідачем протиправно, в порушення норм митного законодавства та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий декларантом перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. З огляду на викладене, висновки відповідача, покладені в основу оспорюваних рішень, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Просив позов задовольнити повністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 460/6622/20 позовні вимоги задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначеною за ціною договору, оскільки декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів та митниця володіє інформацією, згідно з якою рівень вартості колісного транспортного засобу становить 4425 USD. Тому, відповідно до вимог митного законодавства, посадовою особою відповідача було проведено усні консультації, під час яких запропоновано надати додаткові документи з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Враховуючи те, що заявлені числові значення складових митної вартості не були підтверджені документально та не піддаються обчисленню, відповідачем для обчислення митної вартості заявлених до декларування транспортних засобів використано наступні джерела: стаття 31 Митного кодексу України; наказ Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 Про забезпечення Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України; наказ Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів; інформація, яка міститься на сайті відкрито мережі інтернет www.nadaguides.com. Оскільки декларантом надано лише банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.06.2020 № SW24K326O32080 та не було надано інших додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, наявної цінової інформації щодо подібних, аналогічних товарів у офіційних джерелах, відповідачем було прийнято оскаржувані рішення. Таким чином, оспорювані рішення прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Крім того, продавець вказаний у інвойсі від 25.03.2020 № 4058-4 не збігається із продавцем згідно витягу із сайту autoastat.com від 25.03.2020 та покупець зазначений у свідоцтві про право власності на транспортний засіб не кореспондується із продавцем згідно вказаного інвойсу. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 460/6622/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Суд першої інстанції встановив, що у всіх документах поданих до митного оформлення немає жодних розбіжностей щодо ціни товару (3048 доларів США). Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що уповноважена особа ОСОБА_1 була зареєстрована на сайті COPART з метою участі на аукціоні, як покупець та їй присвоєно індивідуальний номер 816054. На вказаному сайті 25.03.2020 уповноважена особа позивача виграла аукціон щодо придбання у фірми COPART автомобіля марки FORD модель ESCAPE SE 2013 року випуску VIN НОМЕР_1 , який перебував у місті Denver США та вартість якого із послугами продавця складала 3048,00 USD. На підтвердження придбання вказаного автомобіля позивачем за допомогою валютного карткового рахунку у ПАТ КБ Приватбанк 26.03.2020 було перераховано продавцю 3048,00 USD. Для експорту зазначеного вище автомобіля, фірмою COPART для позивача було виписано рахунок-фактуру (інвойс) № 4058-4 від 25.03.2020 на суму 3048,00 доларів США та надіслано технічний паспорт на автомобіль № НОМЕР_2 від 05.03.2020. 17 червня 2020 року особа, що уповноважена позивачем на здійснення декларування, звернулася до Поліської митниці Держмитслужби в інтересах декларанта, ОСОБА_1 , для здійснення митного оформлення транспортного засобу, легкового автомобіля (бувший у використанні) марки FORD модель ESCAPE SE 2013 року випуску VIN НОМЕР_1 , фактурна вартість якого згідно з рахунком-фактурою (інвойсом), наданим до митного оформлення, від 25.03.2020 № 4058-4 становить 3048,00 доларів США. Для проведення митного оформлення ввезення транспортного засобу на територію України, Поліській митниці Держмитслужби було подано електронну митну декларацію №UA204020/2020/220714, до якої додано наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; витяг з autoastat.com від 25.03.2020; договір доручення; договір про надання послуг митного брокера; платіжне доручення про оплату митних платежів; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за ціною договору продажу автомобіля, який імпортуються (основний метод). За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання наступних документів, які підтверджують інформацію щодо митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією: 1) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 2) касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу та наданих транспортних послуг; 3) документи про вартість перевезення оцінюваного товару відповідно до частини другої статті 53 МКУ, з урахуванням положень передбачених графою 20 Розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 з урахуванням усіх складових витрат, виходячи з поданих документів; 4) копію експортної митної декларації країни відправлення; 5) транспортні документи (коносамент). Враховуючи викладене, митним органом під час усних консультацій запропоновано позивачу надати зазначені додаткові документи. На вказану пропозицію декларантом листом від 22.06.2020 надіслано банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.06.2020 № SW24K326O32080 та повідомлено, що позивач надав усі документи які є на момент митного оформлення та просив прийняти рішення з врахуванням термінів передбачених ч. 3 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). З огляду на ненадання таких документів митним органом, за результатом опрацювання наявних документів, було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього інформації із застосуванням другорядного (резервного) методу. За наслідками чого прийнято рішення від 22.06.2020 №UA204000/2020/000122/1 про коригування митної вартості транспортних засобів із суми 3548,00 доларів США до суми 4925,00 доларів США. Разом з тим, сформовано картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00164. Не погоджуючись з таким рішенням та карткою митного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1). Відповідно до ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з ч. 1 ст. 51, ч. 1 ст. 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; за явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. За змістом ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина друга статті 57 МК України). Відповідно до ч. 3, 4 статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Положеннями ч. 5, 6 ст. 57 МК України закріплено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України). Згідно з ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Як згадувалось вище та підтверджується матеріалами справи, що з метою митного оформлення транспортного засобу декларантом подано для митного оформлення митну декларацію №UA204020/2020/220714. Митна вартість товару - легкового автомобіля (бувший у використанні) марки FORD модель ESCAPE SE 2013 року випуску VIN НОМЕР_1 , була заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору продажу, укладеного на підставі аукціону, що був проведений підприємством COPART (Продавець) та ОСОБА_2 (Учасник). Укладання якого підтверджено результатами аукціону від 25.03.2020 щодо купівлі лоту № 29336790, а саме легкового автомобіля (бувшого у використанні) марки FORD модель ESCAPE SE 2013 року випуску VIN НОМЕР_1 , а також банківським платіжним документом, що стосується товару від 17.06.2020 № SW24K326O320808, що підтверджує сплату позивачем за придбаний автомобіль 26.03.2020 3048,00 доларів США та рахунком-фактурою (інвойсом) від 25.03.2020 № 4058-4 на суму 3048,00 доларів США. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, а саме : - інвойс від 25.03.2020 № 4058-4, у якому крім іншого зазначено, що автомобіль марки FORD модель ESCAPE SE 2013 року випуску VIN 1 НОМЕР_3 було продано 25.03.2020 через COPART учаснику 816054 ОСОБА_3 за ціною 3048,00 доларів США; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 16.06.2020 №UA205060/2020/001731, у якому вказані пошкодження автомобіля, а також технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації; - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.03.2020, відповідно до якого технічні характеристики та комплектування транспортного засобу відповідають зазначеним позивачем у митній декларації; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару з США до п/п Доманове-Мокрани від 17.06.2020 б/н на суму 500 доларів США; - висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 200615/006 від 15.06.2020; - витяг з autoastat.com від 25.03.2020. На виконання положень частини другої статті 53 МКУ, уповноваженим представником позивача подано банківський платіжний документ, що стосується товару від 17.06.2020 № SW24K326O320808, який підтверджує сплату позивачем за придбаний автомобіль 26.03.2020 3048,00 доларів США. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: -якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; -не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; -не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. З матеріалів справи вбачається, а саме з відзиву на позовну заяву та з апеляційної скарги, що підставою для витребування додаткових документів слугувало те, що документи надані позивачем містять розбіжності. Однак доводи апелянта про те, що продавець вказаний у інвойсі від 25.03.2020 № 4058-4 не збігається із продавцем згідно витягу із сайту autoastat.com від 25.03.2020 та покупець зазначений у свідоцтві про право власності на транспортний засіб не кореспондується із продавцем згідно вказаного інвойсу, спростовуються тим, що вказаний автомобіль було реалізовано через аукціон COPART учаснику 816054 ОСОБА_3 , продавцем на якому була уповноважена власником автомобіля (фірма Frames Insurance Exchange) компанія Jimex USA, INC. А тому, на думку суду зазначені обставини не можуть свідчити на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Так за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Частина 1 ст.55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відтак, правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості є: 1) невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості; 5) виявлення, що за явлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, є безпідставними, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, декларантом, було подано для митного оформлення перелік документів для визначення митної вартості. Колегія суддів встановила, що подані для митного оформлення перелік документів для визначення митної вартості містять всі реквізити, що необхідні для ідентифікації придбаного позивачем транспортного засобу. Відтак на переконання суду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки декларантом у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за методом обраним позивачем. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 460/6622/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Р. Б. Хобор Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 13.05.2021 року