Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/1005/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/1005/21 пров. № А/857/21083/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Затолочного В.С., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання Єршової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби (правонаступник Рівненська митниця Державної митної служби України) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року (суддя Недашківська К.М., м. Рівне, повне судове рішення складено 20 вересня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ Груп Україна» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «АВМ Груп Україна» у лютому 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення товару митному органу надано митну декларацію та відповідні документи. Однак декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів, оскільки подані до митного оформлення документи містили розбіжності та неточності. Разом з тим, на переконання позивача, жодних підстав для витребування додаткових документів у відповідача не було, тому що митному органу з митною декларацією були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2, яким здійснено коригування митної вартості товару за другорядним резервним методом визнання митної вартості товару, є протиправним та підлягає скасуванню. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №460/1005/21 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що декларантом подані до митного оформлення за митною декларацією документи, які містили розбіжності та неточності, а саме: в електронній базі митного органу містяться дві копії зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.04.2018 №17/04/2018, в яких п. 3.1 суперечать один одному в частині пункту поставки (EXW-Konya - EXW-Стамбул); до митного оформлення надано декларацію країни експорту від 25.12.2020 №MRN20060500ЕХ017696, в якій ідеться посилання на рахунки-фактури, які до митного оформлення не надано. При цьому декларант не надав витребувані митним органом додаткові документи на підтвердження належного визначення митної вартості товару, а тому митна вартість товару підлягала коригуванню. З огляду на вказане, рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2 є правомірним, а висновки суду першої інстанції щодо його протиправності помилковими. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 01.02.2022 представник позивача адвокат Андріяш Н.В. подала клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване зайнятістю представника в інших судових засіданнях. Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки зайнятість представника в іншому судовому засіданні не є поважною причиною для відкладення розгляду справи. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що клопотання про відкладення розгляду справи представник позивача подала в день апеляційного розгляду справи, хоча про участь в інших судових засіданнях представник повинна була знати завчасно. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що між ТОВ «АВМ Груп Україна» (Покупець) та нерезидентом Gemma Otomotiv Petrol Urunteri Ins. San. Ve Tic. LTD. STI. (Продавець) укладено Контракт №17/04/2018 від 17.04.2018 (далі Контракт №17/04/2018 від 17.04.2018), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує гідроциліндри і запасні частини (Товар), найменування, асортимент та ціна якого перераховані у відповідній Специфікації до цього Контракту; Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах, зазначених у Контракті, відповідно до «EXWORKS KONYA» (а.с. 18). Відповідно до Контракту №17/04/2018 від 17.04.2018 позивач придбав у нерезидента Товар телескопічні циліндри за ціною 34711,50 доларів США, про що оформлений Інвойс від 17.11.2020; Специфікація від 25.12.2020 на суму 34711,50 доларів США (а.с. 32). Оплата за поставлений Товар здійснена відповідно до платіжного доручення від 04.12.2020 на загальну суму 70373,50 доларів США (а.с. 38). Даним платіжним дорученням здійснено оплату за товар по Контракту №17/04/2018 від 17.04.2018 на підставі Інвойсу від 17.11.2020 на суму 34711,50 доларів США та щодо іншого Інвойсу від 18.11.2020 (а.с. 28). Факт оплати Товару відповідачем не заперечується. З метою митного оформлення товару декларантом подана МД №UA204020/2020/038252 із зазначенням митної вартості товару за основним методом визначення вартості товару ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) 34711,50 доларів США (графа 22) (графа 43) (а.с. 12). На підтвердження митної вартості товару декларант надав митному органу документи, опис яких міститься у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі Картка відмови) (а.с. 42): Пакувальний лист від 25.12.2020; Рахунок проформа від 17.11.2020; Рахунок фактура від 25.12.2020; Автотранспортна накладна від 25.12.2020; Сертифікат про походження товару форми А; Банківський платіжний документ від 04.12.2020; Рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.12.2020; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару; Прайс-лист виробника товару від 10.10.2020; Розрахунок ціни (калькуляція) від 10.10.2020; Доповнення №1 до Контракту; Контракт №17/04/2018 від 17.04.2018; Договір про надання послуг митного брокера; Договір про перевезення від 22.12.2020; Копія митної декларації країни відправлення від 25.12.2020. За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2 (далі Рішення №UA204020/2020/000240/2), яким скориговано митну вартість товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів (а.с. 10). Вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару, а відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2 є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з частиною першої статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 (далі МК України), законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України). Відповідно до частини першої, другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина перша, друга статті 52 МК України). Згідно з частиною восьмою статті 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Пунктом 1 частини першої статті 57 МК України передбачено, що при поданні до митного органу митної декларації, декларантом заявлено митну вартість товару за ціною договору (Контракту) на рівні 34711,50 доларів США і обраний метод її визначення основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи. Тобто, стаття 53 МК України містить опис двох підстав, за яких митний орган може зобов`язати декларанта надати додаткові документи: (1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (2) у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. У першому випадку вимагається надання документів згідно переліку: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У другому випадку: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Як видно з матеріалів справи, оскаржуване рішення №UA204020/2020/000240/2 містить опис підстав, за яких відбулося коригування митної вартості товару: в електронній базі митного органу міститься дві копії зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.04.2018 №17/04/2018, в яких п. 3.1 суперечать один одному в частині пункту поставки (EXW-Konya - EXW-Стамбул); до митного оформлення надано декларацію країни експорту від 25.12.2020 №MRN20060500ЕХ017696, в якій ідеться посилання на рахунки-фактури, які до митного оформлення не надано. Вказані обставини були підставою для витребування у декларанта додаткових документів. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Згідно з частиною першою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. На підставі системного аналізу наведених вище приписів МК України можна дійти висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, апеляційний суд звертає увагу на те, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України. Щодо такої підстави для витребування у декларанта додаткових документів, як «в електронній базі митного органу міститься дві копії зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.04.2018 №17/04/2018, в яких п. 3.1 суперечать один одному в частині пункту поставки (EXW-Konya - EXW-Стамбул)», то апеляційний суд зазначає, що наявність двох контрактів від 17.04.2018 №17/04/2018, укладених між тими самими сторонами правочину, з відмінними умовами щодо пункту поставки (EXW-Konya - EXW-Стамбул) не є та не може бути підставою для виникнення сумнівів щодо визначення митної вартості товару, оскільки до митного оформлення наданий конкретний Контракт №17/04/2018 від 17.04.2018 з визначеними умовами поставки «EXWORKS KONYA»; щодо такого правочину надані відповідні документи щодо транспортування товару з доказами визначення вартості транспортування саме з умовами «EXWORKS KONYA». Щодо такої підстави для витребування у декларанта додаткових документів, як «до митного оформлення надано декларацію країни експорту від 25.12.2020 №MRN20060500ЕХ017696, в якій є посилання на рахунки-фактури, які до митного оформлення не надано», то апеляційний суд зазначає, що такий документ, як декларація країни експорту не є обов`язковим для подання до митного оформлення відповідно до статті 53 МК України. Надання такого документа є правом декларанта, а не обов`язком. Водночас, судом установлено, що ТОВ «АВМ Груп Україна» подало до митного органу усі належні документи, що стосуються товару в частині визначення та підтвердження митної вартості товару, які у повній мірі підтверджували числові значення складових митної вартості. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що митний орган повинен (за наявності підстав) витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком статті 53 МК України. Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими та чому з наданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого числового показника. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у митного органу були відсутні будь-які правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів, а оскаржуване рішення №UA204020/2020/000240/2 не відображає того, у чому саме полягала наявність розбіжностей чи неточностей у поданих декларантом документах. Відповідно до частини першої статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно з частиною другою статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 МК України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України). Частиною п`ятою статті 57 МК України передбачено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України). Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що оскаржуване рішення №UA204020/2020/000240/2 не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання. Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України). При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). В ході судового розгляду справи встановлено, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару. Водночас митним органом жодним чином не обґрунтовано наявність сумніву у заявленій митній вартості товару. Приписи статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару. Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що містяться у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України. Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами МК України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару, а відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товару, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2020 №UA204020/2020/000240/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби (правонаступник Рівненська митниця Державної митної служби України) залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року у справі №460/1005/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 02 лютого 2022 року