Постанова 4804 № 235/101/21

Єдиний унікальний номер 235/101/21 Номер провадження 22-ц/804/2413/21 Єдиний унікальний номер 235/101/21 Номер провадження 22-ц/804/2413/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого - судді: Халаджи О. В. суддів: Кішкіної І.В., Мірути О.А., секретар Кіпрік Х.В,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві про визнання батьківства, стягнення аліментів (суддя першої інстанції Величко О.В. повний текст судового рішення складено 16 липня 2021 року), В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві про визнання батьківства, стягнення аліментів. Просила суд визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внести зміни до актового запису про народження №342 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції м. Донецьк від 30 липня 2003 року де зазначити батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 замість ОСОБА_4 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 08.02.2021 року і до досягнення дитиною відповідного віку. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві про визнання батьківства, стягнення аліментів відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів скарги зазначила, що надані свідками пояснення у суді першої інстанції не заперечували відсутність сумісного проживання до народження дитини, але підтверджували факт спілкування відповідача з ОСОБА_3 , як батька та доньки. Спільне виховання та утримання дитини, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтверджується перебуванням сторін уу шлюбах з 02.10.2004 року по 28.09.2005 року та з 12.03.2009 року по 19.08.2011 року, оскільки в цей час проживали разом, виховували дітей та вели спільне господарство, надані свідками пояснення мають суттєве значення для встановлення обставин щодо визнання батьківства. Наголошує на тому, що ДНК-тест виконаний Медико-генетичним Центром «Мама папа», що був призначений ухвалою суду першої інстанції від 08.02.2021 року у справі, повністю відповідає практиці Європейського суду, та з вірогідністю 99,999999% ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 . ОСОБА_1 просила рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Від представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 , надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що висновок генотипоскопічного дослідження № 29850 не є висновком експерта у розумінні статті 104 ЦПК України та Закону України «Про судову експертизу». Відповідно до вимог ч.5 ст. 106 ЦПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Дослідження № 29850 не містить у собі значення про те, що особа, яка здійснювала відібрання матеріалу - повідомлена про кримінальну відповідальність. Це пояснюється тим, що Центр «мама папа» не є експертною установою, та не є експертним висновком. Таке дослідження не є допустимим та належним доказам. У даному випадку, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги дане дослідження при ухваленні оскаржуваного рішення та вірно надав оцінку даному документу. ОСОБА_5 , просила рішення Красноарміського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року залишити без змін. Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Святошинського відділу ДРАЦС у місті Києві надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони познайомились в травні 2002 року, зустрічались, проте однією сім`єю не проживали. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачці народилась донька ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якої відомості про батька зазначені зі слів позивачки. ( а. с. 9). Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 28.09.2005 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а. с. 6). В подальшому, 12.03.2009 року сторони вдруге уклали шлюб, який був розірваний рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19.08.2011 року ( а. с. 7-8). Від сумісного проживання з відповідачем мають сумісну дитину доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 10). Ухвалою суду від 08.02.2021 року за клопотанням позивачки дійсно була призначена судово-генетична експертиза, виконання якої було доручено Медико-генетичному Центру «Мама папа». Клопотання вирішувалось, виходячи з принципу змагальності сторін, в судовому засіданні в письмовому провадженні, та позивачкою не було надано доказів на підтвердження статусу Медичного Центру «Мама папа» та статусу спеціалістів, яким доручено провести експертизу. Відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження № 29850 від 05.04.2021 року ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі індивідуалізуючих маркерів Х-хромосомами, ймовірність того, що донор зразка Передбачувана сестра « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » і донор зразка Передбачувана сестра « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,99%, оскільки у них виявлено збіг алелів умовно батьківського походження по всіх 12 проаналізованих STR локусах. Ймовірність спорідненості в 422127000000 разів вища, ніж у випадкових людей загальної популяції( а. с. 122). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що наданий позивачем висновок генетипоскопічного дослідження від 05.04.2021 року не приймається судом як експертний висновок та не вважає його доказом про беззаперечне біологічне батьківство відповідача. Апеляційний суд з погоджується даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами визнання батьківства можуть буті: листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Таким чином, за змістом наведеної норми закону встановлення судом батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однією із зазначених обставин. Підстави для визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України, відрізняються від підстав його встановлення згідно зі статтею 53 КпШС України. Ця стаття не містить такої підстави встановлення батьківства, яка ґрунтується на проведеній медичній молекулярно-генетичній експертизі. Проте частина третя статті 53 КпШС України не обмежує коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство. Рішення щодо визнання, встановлення батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Тобто при вирішенні спору про встановлення батьківства мають враховуватися усі докази в сукупності. Враховуючи наведене, правильним та обґрунтованим є висновок про доведення факту батьківства відповідача на підставі показань свідків, фотографій, а також висновку експерта про беззаперечне біологічне батьківство відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Відповідно до ст. 9 Закону « Про судову експертизу» атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 21 Закону « Про судову експертизу» фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом. Для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і отримали кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх професійних знань. Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово - медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово - медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями « Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства ( материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України». Зокрема, у п. 1.4 правил проведення судово-медичних експертиз визначено, що проводити експертизу у відділенні можуть працівники бюро - судово-медичні експерти, які пройшли підготовку з судово-медичної імунології. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 08.02.2021 року за клопотанням позивачки дійсно була призначена судово-генетична експертиза, виконання якої було доручено Медико-генетичному Центру «Мама папа». Клопотання вирішувалось, виходячи з принципу змагальності сторін, в судовому засіданні в письмовому провадженні, та позивачкою не було надано доказів на підтвердження статусу Медичного Центру « Мама папа» та статусу спеціалістів, яким доручено провести експертизу. Відповідно до висновку генотипоскопічного дослідження № 29850 від 05.04.2021 року ґрунтуючись на результатах, отриманих при аналізі індивідуалізуючих маркерів Х-хромосомами, ймовірність того, що донор зразка Передбачувана сестра « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » і донор зразка Передбачувана сестра « ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,99%, оскільки у них виявлено збіг алелів умовно батьківського походження по всіх 12 проаналізованих STR локусах. Ймовірність спорідненості в 422127000000 разів вища, ніж у випадкових людей загальної популяції( а. с. 122). Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновок генотипоскопічного дослідження №29850 від 05.04.2021 року який був зроблений медико-генетичним центром «Мама Папа», не може бути прийнято як належний та допустимий доказу у справі, оскільки він не відповідає вимогам частинам шостій, сьомій статті 102 ЦПК України та проведений методом «сестра - сестра», без участі відповідача. З висновку вбачається, що формування висновку генотопоскопічного дослідження робила завідуюча клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «Мама Папа» Вихрева Марія Андріївна , яка має повну вищу освіту за спеціальністю «Генетика», диплом магістра з відзнакою НОМЕР_2 . З матеріалів справи вбачається, АКТ про відбирання зразків епітелію, в якому зазначено, що замовник несе особисту відповідальність за надані дослідження зразки біологічного матеріалу. (т.1 а.с.110), Також в даному висновку не зазначено, що особа яка проводила дослідження попереджена про кримінальну відповідальність. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц, провадження № 61-29614св18, Верховний Суд зазначив про те, що враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатись об`єктивним за відсутності висновку судово-медичної(молекулярно - генетичної) експертизи, навіть у випадку визнання позову про визнання батьківства відповідачем. Враховуючи викладене слід зазначити, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог дотримався норм матеріального та процесуального права, та дійшов вірного висновку, що даний висновок не може бути прийнятим в якості доказу, оскільки дане дослідження було проведено не судовим експертом та не експертною установою. У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи». З матеріалів справи вбачається, що в матеріалах справи відсутній висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. А наявний лише висновок генотопоскопічного дослідження, яке було проведено не експертною установою та не взагалі не самим експертом. Також слід зазначити, що позивачкою не заявлялось клопотання ні в суді першої інстанції ні в апеляційній інстанції про проведення судової експертизи шляхом відібрання біологічних зразків у ОСОБА_2 . Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Інших правових доводів апеляційна скарга не містить. У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява № 4241/03) від 28 жовтня 2010 року, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)». Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2021 року. Судді: О.В. Халаджи І.В. Кішкіна О.А. Мірута