Постанова 4803 № 235/101/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6031/23 Справа № 235/101/21 Головуючий у першій інстанції: Черкез Д.Л. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання батьківства та стягнення аліментів, - ВСТАНОВИЛА: Усною протокольною ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року повернуто ОСОБА_1 заяву про збільшення позовних вимог, що підтверджується протоколом судового засідання від 08 лютого 2023 року(а.с. 149 т.3). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу місцевого суду - без змін. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про народження №342, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька від 30 липня 2003 року, де зазначити батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ; стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 лютого 2011 року і до досягнення дитиною відповідного віку. 26 січня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати ОСОБА_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису про народження №342, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Будьоннівського районного управління юстиції м. Донецька від 30 липня 2003 року, де зазначити батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 замість ОСОБА_5 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 лютого 2011 року і до досягнення дитиною відповідного віку; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму після досягнення вісімнадцятиріччя та до досягнення двадцяти трьох років у зв`язку з навчанням доньки ОСОБА_4 (а.с. 102-125 т.3). Суд, повертаючи заяву усною протокольною ухвалою від 08.02.2023 року, виходив з того, що на підставі ч.5 ст. 49 ЦПК України не надані суду докази надсилання позивачем на адресу відповідача копії даної заяви про збільшення позовних вимог. Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є необгрунтованим, виходячи з наступного. Згідно з положеннями ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Даною статтею також встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява. Відповідно до положень частин 5, 6, 7 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Частиною 8 статті 43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через електронний кабінет. При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система. Згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у тексті Закону слова (назва) «Єдина судова інформаційна (автоматизована) система», «автоматизована система» у всіх відмінках (випадках) буде замінено словами «Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система» у відповідному відмінку. У пункті 15.15 частини 1 розділу VIIІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» № 229 (6984) 01 грудня 2018 року. У подальшому, у газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС) Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року). Разом з тим, наказом Державної судової адміністрації України № 628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах). Відповідно до пункту 2 цього наказу місцевим та апеляційним судам у ході тестового режиму експлуатації підсистеми «Електронний суд» слід керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми «Електронний суд» (далі - Положення № 30). Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема «Електронний суд»), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України. Згідно з пунктом 3 розділу ХІ Положення № 30 особи, за допомогою зареєстрованого електронного кабінету формують проекти (створюють шляхом заповнення відповідних форм, редагують, долучають), підписують та подають до суду і органів системи правосуддя електронні запити, скарги, пропозиції та інші непроцесуальні звернення, що стосуються діяльності таких органів, а також отримують відповідь на них. Із урахуванням зазначеного, з 22 грудня 2018 року отримані місцевими судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19. В подальшому згідно з листом Державної судової адміністрації України від 04 жовтня 2021 № 15-17888/21 «Про окремі питання, пов`язані з початком функціонування ЄСІТС» з урахуванням статті 253 Цивільного кодексу України підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 5 жовтня 2021 року. Якщо у суді запроваджено підсистему «Електронний суд», то суд повинен розглядати відповідні заяви та скарги. Сам факт прийняття позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд», є доказом отримання судом першої інстанції необхідної кількості копій поданого позову для учасників справи, а тому позивач звільнений від обов`язку надавати суду та/або надсилати іншим учасникам справи копію позовної заяви з додатками. Крім того, враховуючи функціонал вказаної підсистеми, виконати обов`язок надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів неможливо технічно, оскільки сам процесуальний документ, який подається до суду (наприклад, позовна заява, відзив, клопотання, тощо) створюється у самій системі та за її ж допомогою відправляється до суду, а у паперовому вигляді не існує взагалі. Отже, відсутні підстави вважати, що у суду існує необхідність направлення стороні копій позовної заяви та документів, доданих до неї, яка сформована і подана у вигляді електронного документу, оскільки електронний документ - позовна заява може бути направлена іншим учасникам справи у підсистемі «Електронний суд», або на офіційні електронні адреси відповідачів, що містяться в Єдиній базі електронних адрес суб`єктів владних повноважень, або працівники апарату суду за допомогою функції друку електронного документа мають можливість сформувати належну кількість копій позовної заяви, а відтворення копії позовної заяви потребує використання однієї й тієї ж функції друку документа. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі № 629/740/19. З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково вважав недоліком заяви про збільшення позовних вимог ненадання позивачем доказів надсилання іншим учасникам справи копії вказаної заяви та документів, доданих до неї, якщо він подає документи до суду в електронній формі, а отже й не мав належних процесуальних підстав для її повернення позивачеві. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог через систему Електронний суд, зареєструвавшись в Електронний кабінет, тобто звертаючись до суду нею виконано вимоги норм діючого законодавства. Також, третя особа - Святошинський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві має зареєстрований електронний кабінет, позивачем подано до суду першої інстанції докази про надсилання до Електронного кабінету третьої особи копії документів поданих до суду, що підтверджується квитанцію №73183 доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 25.01.2023 (а.с. 128 т.3). Проте, на вище викладене місцевий суд уваги не звернув, дійшов необгрунтованого висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог. За правилом статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Колегія суддів вважає, що повернення заяви порушує право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки ухвала постановлена із порушенням вимог процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 08 лютого 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складений 20 липня 2023 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова