Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/2623/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2022 року м. Хмельницький Справа № 688/2623/21 Провадження № 22-ц/4820/547/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О., секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №688/2623/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року (суддя Стаднічук Н.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення запису про нього як про батька з актового запису про народження дитини. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду позивач зазначав, що з 28.08.1999 до 01.10.2020 перебував у шлюбі із відповідачкою, під час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . ОСОБА_1 посилається на те, що на момент народження дитини йому не було відомо про те, що він не являється її біологічним батьком, адже лише в червні 2021 року під час однієї із сварок відповідачка повідомила, що батьком дитини є ОСОБА_4 . Позивач вказував, що протягом 2015 року він перебував на заробітках за кордоном і дуже рідко приїжджав додому, до нього доходили чутки, що відповідачка зустрічається з іншим чоловіком. Крім того, після розлучення сторін відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , тому у позивача є підстави вважати, що він дійсно не являється біологічним батьком сина ОСОБА_3 . Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд виключити запис про нього, як батька дитини ОСОБА_3 з актового запису про народження №2 від 23.02.2016, вчиненого Виконавчим комітетом Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2021 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачкою. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідачка відмовилася разом із дитиною від проведення судово-генетичної експертизи та відбору порівняльних зразків крові для проведення експертизи і враховуючи визнання ОСОБА_2 позову, тому наявні підстави для його задоволення. Також, ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 не довела наявність поважних підстав, що б перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Апелянт вважає, що такі дії та бездіяльність відповідачки, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали б суду можливість визнати факт відсутності кровної спорідненості та задовольнити позовні вимоги позивача. Однак, судом першої інстанції не було надано належної оцінки категоричній відмові відповідачки від проведення експертизи та небажання отримати точних висновків про походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове яким задовольнити позов. Відзив від учасників справи не надходив. Учасники справи до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача та відповідачки надійшли заяви про слухання справи без їх участі. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам. Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 23.02.2016 Виконавчим комітетом Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, актовий запис № 2, ОСОБА_1 записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.10.2020 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що був зареєстрований 28.08.1999 Городнявською сільською радою Шепетівського району Хмельницької області, актовий запис № 7, розірвано (а.с.12). Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 25.05.2021 Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_2 (а.с.9). Відмовляючи в позові ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог щодо відсутності кровного споріднення між ним та малолітнім ОСОБА_3 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Статтею 51 Конституції України, частинами другою-третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). В силу положень частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі Хант проти України, заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року). Згідно частини 1 статті 122 СК України дитини, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Згідно зі частинами 1, 2, статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору щодо оспорення батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, оспорення батьківства на підставі частини 1 статті 136 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які спростовують походження дитини від певної особи. Відповідно до частин 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для встановлення батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі Калачова проти росії від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05). Зазначений правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 201/6094/18, від 09 вересня 2020 року в справі № 277/836/16-ц та належним чином врахований судом першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову через недоведеність позовних вимог, а саме не надання позивачем доказів відсутності кровного споріднення між ним та дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як беззаперечним, належним доказом по справі такої категорії є висновок молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої стало неможливо через відсутність клопотання про призначення такої експертизи. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам закону, судова колегія вважає їх голослівними, адже при ухвалення рішення суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 122, 136 СК України, що регулюють спірні правовідносини та рішеннями ЄСПЛ, що є джерелом права (частини 1, 2, 4 статті 10 ЦПК України). Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідачка відмовилася від проведення судово-генетичної експертизи, а отже й відбору порівняльних зразків крові для проведення експертизи є неспроможними. Адже з матеріалів справи вбачається, що клопотань про призначення експертизи позивачем заявлено не було. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів неможливості отримати відповідні висновки експертів щодо біологічного походження дитини у позасудовому порядку або, що відповідна його пропозиція до відповідачки була нею проігнорована, чи вона відмовилася від її проходження. Також, в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду інших доказів, що могли б спростувати його батьківство відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , народженого сторонами у зареєстрованому шлюбі. І твердження апелянта про незаконність судового рішення через відмову відповідачки у проведенні експертизи та визнанні нею позовних вимог, що є підставою для задоволення позову, є такими, що не заслуговують на увагу. Усі доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, а зводяться до власного тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 березня 2022 року. Судді А.П. Корніюк О.І. Талалай Т.О. Янчук