Постанова 4824 № 369/5163/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м. Київ справа № 369/5163/20 провадження №22-ц/824/13121/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача Федоренко О.П., представник відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року /суддя Дубас Т.В./ у справі за позовом керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Київській області з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 182-189/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вказував на порушення судом норм матеріального права, зокрема, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави задоволення позовних вимог. Всупереч вказаному, суд першої інстанції не з`ясовував чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду, що прямо суперечить вимогам цивільного законодавства. Окрім того, вказував, що для правильного застосування правил про позовну давність, принципове значення має встановлення початку перебігу такого строку. Зокрема, строк позовної давності за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може починатись лише з одного моменту - обізнаності про наявність порушення права держави, та про особу порушника, уповноваженим органом державної влади, який реалізує відповідне цивільне право чи інтерес. Ймовірна ж обізнаність будь якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу строку позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу. Крім того, судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано правовий висновок, викладений у постанові від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14 Верховним Судом України, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц від 31.10.2018; аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 911/479/18 та від 19.05.2020 у справі № 303/5411/17, де зазначеною, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду, а тому відсутні підстави пов`язувати початок перебігу строку позовної давності з моментом обізнаності прокурора про наявність (можливу наявність) порушення прав та законних інтересів держави, так як вказане не відповідає вимогам ст. 256 Цивільного кодексу України. Судом першої інстанції зазначено про пропуск прокурором строку позовної давності, оскільки останньому з 2009 року було відомо про прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, оскільки прокуратурою району останнє опротестовувалось. Водночас, у оскаржуваному рішенні не зазначено моменту, з якого уповноважений орган державної влади - Головне управління Держгеокадастру у Київській області довідалось або мало можливість довідатись про встановлені порушення вимог земельного та містобудівного законодавства, а також цивільних прав держави щодо спірних земель загального користування. Вказував, що центральним органом виконавчої влади відповідно до Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 із змінами і доповненнями є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, тобто Головне управління Держгеокадастру у Київській області. В матеріалах цивільної справи відсутні докази, які б підтверджували обізнаність вищевказаного контролюючого органу про наявність порушення вимог земельного законодавства, що допущене відповідачем та сільською радою. Окремо наголошував на тому, що прокурор звернувся до суду з даним позовом у зв`язку з тим, що фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:010:0256, яка розташована на території АДРЕСА_1 не відповідають межам, визначеними «Технічною документацією із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (приватизація) ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 », виготовленої ТОВ «7-й Меридіан» в 2009 році, та накладаються на землі загального користування, площа накладання становить 0,0200 га, що встановлено судовим експертом під час проведення земельно-технічної експертизи, за результатами якої складено висновок від 12.11.2019 №21954/19-41. Докази вищеописаних порушень вимог земельного законодавства можливо встановити лише за допомогою спеціальних знань та приладів, що наявні у розпорядженні сертифікованих інженерів-геодезистів. У зв`язку з вищевикладеним, саме з часу отримання висновку земельно-технічної експертизи від 12.11.2019 № 21954/19-41 слід обраховувати час обізнаності прокурора про порушення вимог земельного законодавства відповідачем. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказував на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи вірно встановлено, що про порушення вимог земельного законодавства апелянту стало відомо 19.11.2009 року про що свідчить протест на рішення сесії Горенської сільської ради. Отже, обов`язок прокурора був звернутися з відповідним протестом або повідомленням і до Держгеокадастру, а тому, всі посилання апелянта про бездіяльність центрального державного органу а саме Держгеокадастру у Київській області безпосередньо стосуються дій прокуратури. Крім того, покладати обов`язок доведення про обізнаність Держгеокадастру на відповідача є некоректним та безпідставним. Щодо обізнаності Держгеокадастру про наявний спір, суду було надано судове рішення в якому даний орган приймав участь в якості співвідповідача, а тому останнім достеменно було відомо про спір відносно даної земельної ділянки. Окрім філії Держгеокадастру в цивільній справі приймав участь і ГУ Держкомзему у Києво-Святошинського району Київської області яке на той час безпосередньо було наділено повноваженнями щодо нагляду по дотриманню норм земельного законодавства. Вказував, що судом першої інстанції встановлювались факти чи були порушення земельного законодавства, матеріали справи були досліджені у повному обсязі. Щодо наявності доказів на підтвердження факту порушення земельного законодавства, вказував, що рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнятим на 28 сесії 5 скликання було вирішено передати ОСОБА_1 земельну ділянку безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,018 га в АДРЕСА_1 . Рішення прийнято на законних підставах, не суперечило діючому законодавству, а при виготовлені технічної документації із землеустрою, геодезичною організацією були отримані висновки щодо обмежень у користуванні земельної ділянки, які були відсутні. Наголошував, що висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 12.11.2019 року, виконаний не в рамках даної цивільної справи, а на підставі постанови старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції Стеценко К.В. в рамках кримінального провадження № 42016111200000764 від 19.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Позивач по справі прокурор Ю. Дмитрунь не надав суду докази на підтвердження того факту, що він являється процесуальним керівником в рамках даного кримінального провадження, що надає йому право на ознайомлення з висновками експертиз які проводилися в рамках кримінального провадження, не надано доказів отримання дозволу на розголошення тайни слідства від старшого слідчого Стеценко К.В., а тому прокурор в незаконний спосіб використав даний висновок. Недопустимими доказами, оскільки не підтверджено їх походження, є також листи на адресу голови Горенської сільської ради про отримання копій рішення сільської ради, документів на підставі яких приймалося рішення, копія генерального плану та інше в рамках кримінального провадження № 42016111200000799 від 27.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, та відповідна відповідь та копії вищезазначених документів від голови сільської ради і листи до Держгеокадастру та відповідно отримана на підставі цих листів інформація та документи. Щодо самого висновку експерта, наголошував, що у висновку відсутні дані про те, що експерту була надана землевпорядна документація селища Горенка станом на 08.09.2009 року на час прийняття рішення сесії та передачу відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки у приватну власність шляхом приватизації. По суті вимог позову, вказував, що підставою для звернення позивача до суду як вбачається з тексту позовної заяви були виявленні порушення вимог земельного законодавства в частині виявлення накладення спірної земельної ділянки на землі загального користування у розмірі 0, 0200 га та 0,0180 га а тому, вимога про скасування рішення сільської ради та вилучення земельної ділянки в повному обсязі є безпідставною та незаконною, оскільки порушує право ОСОБА_1 на вільне володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою, яка не накладається на землі загального користування. Крім того відсутнє обґрунтування вимог позову з позиції матеріального права та не вказано в чому саме вбачається порушення прав ГУ Держгеокадастру в інтересах якого звернувся прокурор з позовом до суду, у прийнятих оскаржуваних рішеннях та державного акту, та в чому полягає відновлення цих прав шляхом звернення з позовом до суду. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 сесії 5 скликання від 08.10.2009 року ОСОБА_1 безоплатно передано земельну ділянку у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,018 га в АДРЕСА_1 ; доручено земельно-кадастровій організації виконати інвентаризацію та виготовити державний акт на право власності. 11.12.2009 року ОСОБА_1 отримала державний акт (серія ЯЖ №939515)на право власності на земельну ділянку площею 0,018 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №010994703448, кадастровий номер земельної ділянки - 3222482401:01:010:0256. За результатами проведення земельно-технічної експертизи, проведеної на підставі постанови старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП України в Київській області капітана поліції Стеценко К.В. від 01.08.2019 року, складено висновок експерта №21954/19-41 від 12.11.2019 року, яким встановлено, що фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:010:0256, що розташована по АДРЕСА_1 не відповідають межам, визначеним технічною документацією із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (приватизація) ОСОБА_1 , виготовленої ТОВ «7-й Меридіан» в 2009 році та накладаються на землі загального користування, площа накладення становить 0,0200 га, а також, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:010:0256, що розташована по АДРЕСА_1 , визначені технічною документацією із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (приватизація) ОСОБА_1 , виготовленої ТОВ «7-й Меридіан» в 2009 році накладаються на землі загального користування, площа накладення становить 0,0180 га. Також встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2010 року по справі №2-1416/10 частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області, Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах про скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку визнано незаконним та скасовано рішення Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 сесії 5 скликання від 08.10.2009 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку безоплатну у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,018 га в АДРЕСА_1 ; визнано недійсним та скасовано державний акт (серія ЯЖ №939515) на право власності на земельну ділянку площею 0,018 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №010994703448, кадастровий номер земельної ділянки - 3222482401:01:010:0256 та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,018 га в АДРЕСА_1 . Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.10.2010 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.10.2010 року по справі №2-1416/10 скасовано. Як вбачається, під час розгляду даної справи предметом дослідження судів при розгляді справи №2-1416/10 була законність передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 , яка є предметом розгляду у даній справі. Під час розгляду справи №2-1416/10 року судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 03.12.2009 року на 30 сесії Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області розглядався протест прокурора Києво-Святошинського району Київської області, яким встановлено, що ОСОБА_1 отримала земельну ділянку площею 0,18 га з порушенням ст. 118 ЗК України. Під час розгляду протесту депутати обговорили питання, поставлене в протесті прокурора та відмовили у його задоволенні, підтвердивши, що приватизація земельної ділянки відбулась законно. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивачу ще в 2009 році було відомо про наявність підстав, які на його думку могли би свідчити про порушення законодавства під час виділення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , однак позивач з 2009 року не звертався до суду ані з позовом про оскарження рішення про надання земельної ділянки у приватну власність, ані щодо оскарження рішення про відмову у задоволенні протесту прокурора прокурора Києво-Святошинського району Київської області. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався ст. 256 ЦК України про те, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальною позовною давністю, встановленою тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України); частиною першою та п`ятою ст. 261 ЦК України якою визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» якою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для правильного застосування частини 1 статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15). Таким чином, прокурору саме з моменту оголошення протесту стало відомо про наявність підстав для звернення до суду, однак своїм правом позивач не скористався. Більше того, позивач, звертаючись до суду, діє в інтересах Головного Управління Держгеокадастру у Київській області, при цьому судом встановлено, що Київська обласна філія державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», яка виконувала функції, покладені на даний час на Головне Управління Держгеокадастру в Київській області приймала участь у розгляді справи №21416/10 року у якості відповідача та була ознайомлена про наявність спірного питання відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3000482401:01:010:0256. Тобто, прокуратура, починаючи з 2009 року, як єдина централізована система контролю, могла шляхом здійснення нагляду та перевірок отримати інформацію про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, державного акту та вилучення такої ділянки. При цьому, позивачем не наведено жодної поважної причини, яка б перешкоджала або унеможливлювала здійснити таку перевірку, провести земельно-технічну експертизу та звернутись до суду без пропуску строку позовної давності. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 по справі №6-152цс14 та від 27.05.2014 у справі №3-23гс14 та у постановах ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №922/2958/15, від 24.02.2016 у справі №922/3289/15. За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, обґрунтовано вважав доведеними факт про те, що позивачу було відомо про наявність можливих порушень при прийнятті оскаржуваного рішення та факт об`єктивної його спроможності отримати докази таких порушень раніше, а не через 10 років з моменту ухвалення оскаржуваного рішення. За ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Відповідачем зазначалось про застосування наслідків спливу строку позовної давності у відзиві на позовну заяву. Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області пред`явив позов в інтересах держави в квітні 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. А отже, позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 сесії 5 скликання б/н від 08.10.2009 року не підлягають до задоволення, з підстав спливу трьохрічного строку позовної давності. Таким чином, доводи апеляційної скарги були детальним предметом розгляду судом першої інстанції, перевірені апеляційної інстанцією та висновків суду не спростовують. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зауважити фактично на двох предметах позову - спірна земельна ділянка площею 0, 0180 га, що виділена за рішенням сільської ради від 08.10.2009 р. та встановлені обставини невідповідності її фактичних меж, з площею накладання 0, 0200 га. Установлено, що на підставі рішення Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 28 сесії 5 скликання б/н від 08.10.2009 року «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_2 » ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності серія ЯЖ № 939515 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,0180 га, з кадастровим номером 3222482401:01:010:0256, що розташована АДРЕСА_1 . Водночас, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що за результатом проведення земельно-технічної експертизи складено висновок експерта від 12.11.2019 № 21954/19-41, під час дослідження установлено, що «площа фактичного користування земельною ділянкою становить 0,0200 га, що на 0,0020 га (або 20 кв.м) більше ніж площа, що вказана в Державному акті та в документації із землеустрою.» Тобто, фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01 .010:0256, яка розташована на території АДРЕСА_1 не відповідають межам, визначеними «Технічною Документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (приватизація) ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 », виготовленої ТОВ «7-й Меридіан» в 2009 році, та накладаються на землі загального користування, площа накладання становить 0,0200 га. Про вказане порушення прокурору стало відомо з моменту проведення експертизи, а отже за питань, визначених експертизою щодо накладення ділянки та фактичне користування понад виділений розмір, строк звернення до суду не пропущено. Однак, заявлені позовні вимоги як визнання недійсним державного акта серія ЯЖ № 939515 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 0,0180 га, з кадастровим номером 3222482401:01:010:0256, що розташована АДРЕСА_1 та витребування її у ОСОБА_1 на користь територіальної громади села Горенка Києво-Святошинського району Київська області в особі Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не відповідають в даному випадку способу захисту щодо встановлених обставин справи. Ставити питання про вилучення земель, та скасування рішення сільської ради прокурор може лише в частині передачі земель які накладаються на землі загального користування у розмірі та місці розташування та усувати перешкоди щодо фактичного користування відповідачем земельною ділянкою, яка виходить за межі ділянки, що їй була виділена. Крім того, звертаючись до суду з позовною вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, прокурор помилково обирає суб`єкт, в інтересах якого він здійснює захист - ГУ Держгеокадастр у Київській області. Питання щодо витребування майна з чужого незаконного володіння регулюються главою 29 та 31 Цивільного кодексу України. Отже, з даною вимогою може звертатися до суду безпосередньо власник майна, яке у нього було незаконно вилучено та яким незаконно володіє особа. Орган який безпосередньо має право звернутися до суду з позовом щодо витребування з чужого володіння земельної ділянки та повернення її до складу комунальної власності територіальної громади є Горенська сільська рада, яка в даному випадку є відповідачем у справі. Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року - відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 червня 2021 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: