Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/22444/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22444/19 Головуючий у І інстанції - Шулежко В.П. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього ведення ПАТ «Банк Михайлівський» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС щодо неподання для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення ПАТ «Банк Михайлівський» з відповідного бюджету суми податку на прибуток у розмірі 1 430 765,00 грн та зобов`язати Офіс великих платників податків ДПС підготувати та подати для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ПАТ «Банк Михайлівський» з відповідного бюджету суми податку на прибуток у розмірі 1 430 765, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ПАТ «Банк Михайлівський» наявна переплата з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, проте, у відповідь на лист про повернення надлишково сплаченої суми податку на прибуток відповідач протиправно відмовив в цьому через наявність податкового боргу, чим порушив права позивача, який наразі перебуває в процесі ліквідації, та діяльність якого підпадає під регулювання Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року у задоволені адміністративного позову відмолено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що перебування позивача у стадії ліквідації не може бути підставою для повернення помилково чи надмірно сплачених сум грошових зобов`язань за умови наявності у такого податкового боргу. Не погоджуючись з судовим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього ведення ПАТ «Банк Михайлівський» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, вказуючи на законність судового рішення та безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.05.2016 №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» у ПАТ «Банк Михайлівський» строком на один місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016 (включно) запроваджена тимчасова адміністрація у відповідності із нормами Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13.06.2016 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ «Банк Михайлівський» продовжено з 23.06.2016 по 22.07.2016 (включно). Згідно з рішенням Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2016 №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1758 від 21.06.2018 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора» строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та повноважень уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку продовжено на два роки з 13.07.2018 по 12.07.2020 включно. За інформацією позивача, станом на 01.10.2019 згідно даних наданих Банком Декларацій з податку на прибуток підприємств, та даних електронного кабінету платника податку в ДФС, у Банку наявна переплата з податку на прибуток банківських організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України (бюджетний платіж 851102060059) в сумі 1 430 765, 00 грн. В зв`язку з цим, 02.10.2019 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» звернулась до відповідача із листом вих. №02.10.19/04-вих щодо повернення надлишково сплаченої до бюджету суми податку на прибуток в сумі 1 430 765, 00 грн. 16.10.2019 листом №5149/10/28-10-43-01-11 відповідач з посиланням на ст. 43 Податкового кодексу України відмовив у поверненні надміру сплачених грошових зобов`язань, мотивуючи тим, що в інтегрованих картках ПАТ «Банк Михайлівський» обліковується податковий борг. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв правомірно, на підставі та в межах своїх повноважень, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Згідно з положеннями п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Відповідно до п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платникам податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені у ст. 43 ПК України. На підставі п. 43.1 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Пунктом 43.3 цієї ж статті передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Пунктом 43.4 статті 43 ПК України визначено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Згідно з п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені визначений Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі - Порядок №60). Пунктом 1 Розділу II Порядку №60 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються територіальним органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), поданої до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначено Порядком про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 № 1650/24182. Отже, з аналізу п. 43.4 ст. 43 ПК України та Порядку №60 випливає, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №1540/3759/18, від 18.06.2019 у справі №826/3490/18. Так, з матеріалів справи вбачається, що довідкою Офісу ВПП ДПС про стан заборгованості ПАТ «Банк Михайлівський» від 26.12.2019 вих. №15241/10/28-10-10-02-23, розрахунком заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, розрахунком заборгованості по податку на доходи фізичних осіб із доходу у вигляді процентів, розрахунком заборгованості по військовому збору, розрахунком заборгованості по прибутку іноземних юридичних осіб, розрахунком заборгованості по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, розрахунком заборгованості по єдиному внеску підтверджується наявність в Банку податкового боргу в сумі 51 073 068, 35 грн. Щодо доводів апелянта, що ПАТ «Банк Михайлівський» перебуває в процесі ліквідації, а відтак його діяльність регламентується виключно приписами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ст. 36 Закону № 4452-VI передбачено наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Згідно з ч. 5 ст. 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед кредиторами. Положеннями ч. 6 ст. 36 Закону № 4452-VI визначено зобов`язання банку, на які не поширюється обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті. Відповідно до п. 1.3 ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Разом із тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою щодо повернення надлишково сплаченої суми податку на прибуток саме в порядку, визначеному ст. 43 ПК України, про що позивачем самостійно зазначено у позовній заяві. Тобто, умови повернення надміру сплачених грошових коштів регулюються саме ст. 43 ПК України, а положення п. 1.3 ст. 1 ПК України щодо непоширення норм цього Кодексу на питання стягнення податкового боргу з банків, щодо яких застосовуються приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI, не стосуються спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №815/3066/15. Законодавством України не передбачено випадків, за наявності яких повернення надміру сплачених грошових зобов`язань може здійснюватися в інший спосіб, ніж установлено у ст. 43 ПК України. Разом з тим, ні ст. 43 Податкового кодексу України ні Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не встановлено порядку повернення коштів неплатоспроможному банку, які обліковуються як переплата, за умови наявності не погашеного податкового боргу. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього ведення ПАТ «Банк Михайлівський» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова