Постанова 4855 № 640/29044/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/29044/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в місті Києві, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 300 000 грн на підставі заяви від 20 квітня 2021 року; - зобов`язати відповідача сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві висновок про повернення позивачу надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 300 000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючий орган безпідставно відмовив у поверненні коштів, які позивачем було помилково сплачені з поточного рахунку в банку на бюджетний рахунок в якості податку на додану вартість. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві щодо відмови у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 300 000 грн на підставі заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 20 квітня 2021 року; Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у м. Києві сформувати і подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надміру сплачений податок на додану вартість у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок згідно заяви від 20 квітня 2021 року. В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями у хронологічному порядку, та погашення поточних зобов`язань здійснюється за рахунок існуючої переплати в хронологічному порядку її виникнення. На думку апелянта, оскільки позивач має податкову заборгованість з іншого податку, вказане виключає можливість повернення помилково або надміру сплачених коштів. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до платіжного доручення від 14 жовтня 2020 року № 72 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перерахував з власного рахунку, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, на бюджетний рахунок суму у розмірі 300 000 грн з призначенням платежу «ПДВ за вересень 2020 року». У подальшому, позивач виявив помилку та звернувся до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві з заявою про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 20 квітня 2021 року. За результатом розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 26 квітня 2021 року № 43647/6/26-15-24-04-13 відмовив у перерахуванні сплачених коштів з податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням невідповідності вимогам статті 43 Податкового кодексу України. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не надано до суду обґрунтованих пояснень про причин невиконання покладеного на нього обов`язку щодо підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його до Державної казначейської служби України у порядку, встановленому законом, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платникам податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені визначені у ст. 43 ПК України. Згідно з п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Так, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п.43.2 ст. 43 ПК України). Водночас, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПК України). Відповідно до п. 43.5 ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше, ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність наступних обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви вимогам пункту 43.4 Податкового кодексу України. За наслідками подання відповідної заяви орган ДФС у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету з пропозицію проведення звірення стану рахунків (у разі відсутності в інформаційних базах даних ДФС відомостей щодо розміру заявленої до повернення суми). Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року (справа №1540/3759/18), від 18 червня 2019 року (справа №826/3490/18), від 13 червня 2019 року (справа №812/1017/16), від 11 червня 2019 року (справа №826/8802/16), від 5 березня 2019 року (справа 814/3233/15), від 28 лютого 2019 року (справа №805/1218/16-а), від 5 лютого 2019 року (справа №826/7672/17). Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з заявою до податкового органу про повернення на його поточний рахунок коштів, помилково сплачених на рахунок для сплати податку на додану вартість, у розмірі 300 000,00 грн згідно платіжного доручення від 14 жовтня 2020 року №

72. При цьому, згідно з інтегрованою карткою платника податків з податку на додану вартість станом на день надання контролюючим органом відповіді на заяву позивача про повернення помилково сплачених коштів за позивачем обліковувалась переплата у розмірі 702299 грн. Однак, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві позивачу відмовлено у поверненні суми переплати, оскільки у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Пунктом 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України встановлено, що за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу. Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку. На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника. Згідно із пунктом 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати контролюючому органу у складі податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок платника податку, реквізити якого зазначаються в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку, або до бюджету в рахунок сплати податкового боргу з податку, що виник починаючи з 1 липня 2015 року. При цьому, перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися за відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих в Реєстрі, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих в податковій звітності з податку у цьому звітному періоді. У відповідності до пункту 1 розділу ІІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60 (далі - Порядок № 60) повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу (далі - податкова декларація)), поданої до територіального органу ДПС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 60 передбачено, що у заяві платник зазначає назву помилково та/або надміру сплаченого податку, збору, платежу, його суму, дату сплати і реквізити з платіжного документа, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок), та визначає напрям перерахування помилково та/або надміру сплачених коштів, що повертаються: на поточний рахунок платника податку в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, незалежно від виду бюджету; у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Додатково до заяви платник може подати копію платіжного документа, на виконання якого помилково та/або надміру сплачений платіж перераховано до бюджету. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством визначено порядок повернення помилково сплачених коштів на поточний рахунок платника податків, а висновки відповідача про можливість повернення переплати з податку на додану вартість позивача виключно на електронний рахунок платника є помилковими, оскільки в даному випадку, норми пункту 200-1.5 статті 200 Податкового кодексу України не застосовуються, про що зазначено вище. При цьому, посилання контролюючого органу на застосування в даному випадку пункту 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу України, а не загальних правил, визначених пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки помилкову сплату позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість здійснено з поточного рахунку платника та переплата з ПДВ обліковувалася не на електронному рахунку, а в інтегрованій картці платника податків. Твердження апелянта на наявність податкового боргу у платника податків колегія суддів не приймає до уваги, оскільки податковий борг, про який зазначає контролюючий орган, виник вже після надання відповіді на заяву про повернення коштів. Крім того, така обставина не була також зазначена відповідачем в якості підстави для відмови у поверненні коштів. Відповідачем, у свою чергу, не надано суду обґрунтованих пояснень про причин невиконання покладеного на нього обов`язку щодо підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його до Державної казначейської служби України у порядку, встановленому законом. Отже, з метою відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати відповідача підготувати висновок про повернення на поточний рахунок позивача помилково сплачених коштів з податку на додану вартість та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук