LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд640/23624/20

від 15.04.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23624/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2018 №0122981311, зобов`язати вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17 вересня 2020 року №0458043320; - зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві у встановленні законодавством строки підготувати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 17410,31 грн та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. В обґрунтування позову зазначив, що позивач має право на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 17 вересня 2020 року №0458043320. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві у встановлені законодавством строки підготувати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб з Державного бюджету України в розмірі 15884,81 грн на користь позивача та подати такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, також не були з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду першої інстанції докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Судом встановлено, що співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік №71285 від 06 липня 2020 року, поданої ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 13 серпня 2020 року № 4433/26-15-13-20-21 (далі -акт перевірки). Згідно акту перевірки, при заповненні податкової декларації платником податку порушено: - пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом; - пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 Податкового кодексу України, згідно з яким до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання); - пп. 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу. - п. 175.1 ст. 175 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Згідно висновків акту перевірки, за результатами камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи поданої за 2019 рік встановлено, що у громадянина ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за частиною суми процентів по іпотечному житловому кредиту, оскільки в наданих платіжних (розрахункових) документах не визначено суми сплачених процентів за користування іпотечним кредитом, оскільки в паспорті платника податку реєстрація місця проживання визначена за адресою: АДРЕСА_1 , яка відмінна від реєстрації місцезнаходження житлового будинку ( квартира, кімната), щодо якого оформлено іпотечний кредит. На підставі вказаного акту перевірки від 13 серпня 2020 року № 4433/26-15-13-20-21, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 вересня 2020 року № 0458043320, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 15884,81 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом. Підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК України визначено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Нормами підпункту 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України визначено підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. Згідно підпункту 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Пунктом 166.3 статті 166 ПК України визначено перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки. Платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень п. 164.6 ст. 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу (підпункт 166.3.1). Відповідно до п. 175.1 ст. 175 ПК України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів. Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (як позичальником) та публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" 01.07.2015 року укладено Договір про іпотечний кредит № 1020/1, за умовами якого Банк надає позичальнику кредит у розмірі 900000 гривень для придбання квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На забезпечення виконання кредитного договору від 01.07.2015, між позивачем (як іпотекодавцем) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" укладено Іпотечний договір від 01.07.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., реєстровий номер 1151, відповідно до якого, цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають із договору про іпотечний кредит № 1020/1. Предметом іпотеки є квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 подано декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік, а також докази на підтвердження права на отримання податкової знижки на частину суми процентів, сплачених в 2019 році за користування іпотечним житловим кредитом в розмірі 17410,31 грн. В акті перевірки контролюючим органом встановлено, що у позивача відсутні підстави для включення до податкової знижки суми процентів, сплачених в 2019 році за користування іпотечним житловим кредитом в розмірі 17410,31 грн. з огляду на те, що відповідно до позначки в паспорті, на момент подання податкової декларації за 2019 рік позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 , яка відмінна від місцезнаходження квартири, щодо якої оформлено іпотечний житловий кредит. Так, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб (далі Закон № 1706-VII). Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 2 статті 4 вказаної статті). Частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. В редакції статті 5 Закону № 1706-VII (що діяла до 13.01.2016) містилась частина 2, відповідно до якої територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), проставляє у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відмітку про реєстрацію місця проживання, в якій зазначається: 1) адреса фактичного проживання, за якою внутрішньо переміщеній особі може бути вручено офіційну кореспонденцію (місце фактичного проживання); або 2) адреса структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту населення; або 3) адреса територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції). При цьому відмітка про реєстрацію місця проживання внутрішньо переміщеної особи не вноситься до її паспортного документа. Внесені в подальшому зміни, до вказаної правової норми, також не передбачали внесення до паспорту внутрішньо переміщеної особи відмітки про реєстрацію місця проживання. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.08.2015 за №3004011993, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державною адміністрацією, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до зазначеної довідки фактичним місцем проживання/перебування позивача є АДРЕСА_2 . Крім того, з аналізу ч. 3 п. 175.1 ст.175 ПК України не вбачається, що місце проживання платника податків за адресою іпотечного житла повинно підтверджуватись виключно відміткою в паспортному документі. Пунктом 175.1 статті 175 ПК України встановлено, що саме платник податку має право визначати іпотечне житло як основне його місце проживання, що зроблено позивачем при поданні податкової декларації. Отже, законодавцем не встановлено необхідності підтвердження місця проживання виключно відміткою в паспортному документі, а лише зазначено один зі способів підтвердження місця проживання. Таким чином, місцем постійного проживання/перебування є квартира, придбана позивачем за рахунок іпотечного житлового кредиту. Крім того, вказані обставини, були досліджені і встановлені в рішеннях Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі №826/6484/18 від 17 червня 2020 року № 640/22997/20, що набрали законної сили згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 та від 01 жовтня 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2018 №0122981311 та від 29.07.2019 № 0225861311, з аналогічними підставами позовів. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Таким чином, подана позивачем податкова декларація про майновий стан та доходи за 2019 рік від 06 липня 2020 року із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення 17410,31 грн. з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України. Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»