Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/2035/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2035/18 Головуючий у 1 інстанції - Качур І.А. Суддя-доповідач - Василенко Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я.М., суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В., за участю секретаря Шляги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : В 2018 році ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду першої інстанції з позовом, в якому просили: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсації втрати частини пенсії у зв`язку із несвоєчасним виконанням постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2015 в адміністративній справі № 761/26281/14-а і зобов`язати його нарахувати і виплатити їм цю компенсацію за період з 05.03.2014 по 06.07.2017; - стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_2 329, 01 гривень податку на доходи фізичних осіб і 32, 89 гривні військового збору, а всього 361,90 гривень, які утримані з його пенсії у 2015 році; - зобов`язати Державну казначейську службу України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 1000 євро на кожного у відшкодування завданої їм матеріальної (майнової) і моральної шкоди, які конвертувати у гривню за офіційним курсом Національного банку України на день здійснення їм платежу; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві і Державну казначейську службу України подати до суду звіти про виконання його постанови. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсаційних втрат частини пенсії у зв`язку із несвоєчасним виконанням постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 15.01.2015 в адміністративній справі № 761/26281/14-а; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 компенсацію за період з 05.03.2014 по 06.07.2017; в задоволені решти позовних вимог відмовлено. 09.10.2020 позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення судового контролю над виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 в адміністративній справі № 826/2035/18, в якій просили зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання рішення суду, за наслідками розгляду якого в разі неповного виконання цього рішення або неподання звіту накласти на його керівника штраф в обсязі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення заявником було додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві №18701-19024/Б-02/8-2600/20 від 19.08.2020. У вказаному листі пенсійний орган повідомив заявника про те, що у травні 2020 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 у справі № 826/2035/18 Головним управлінням ОСОБА_2 нараховано компенсацію за період з 05 березня 2014 року по 06 липня 2017 року в сумі 7 066, 99 грн. Зазначені кошти на виконання вищевказаного рішення суду підлягали виплаті відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №

649. Пенсійний орган зазначив, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 року у справі № 826/2035/18 взято на облік у реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за № 58748, як таке, що надійшло до боржника 21.12.2019. Виплата заборгованості за вказаним рішенням суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 826/2035/18. 02.07.2021 позивачі вдруге звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з клопотанням про встановлення судового контролю над виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019. До заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення заявником було додано лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 10.03.2021 № 5642-3725/Б-02/8-2600/21. У вказаному листі пенсійний орган повідомив ОСОБА_2 про те, що у листопаді 2020 року на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 у справі № 826/2035/18 Головним управлінням ОСОБА_2 нараховано компенсацію за період з 01.01.2018 по 11.11.2019 в сумі 7 744, 31 грн. Зазначені кошти на виконання вищевказаного рішення суду підлягали виплаті відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №

649. Пенсійний орган також зазначив, що різницю пенсії з 12.11.2019 по 31.12.2019 в сумі 688, 69 виплачено у січні 2020 року. З 01.01.2020 ОСОБА_2 було встановлено щомісячну виплату пенсії, розмір якої визначений судом: 10 400, 70 грн. Також, ОСОБА_2 було повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 у справі № 826/2035/18 Головним управлінням нараховано компенсацію втрати частини доходів за період з 05.03.2014 по 06.07.2017: ОСОБА_2 в сумі 7 066, 99 грн., ОСОБА_1 в сумі 9 258, 86 грн., ОСОБА_3 в сумі 2 662, 54 грн. Виплата заборгованості за вказаним рішенням суду буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 826/2035/18. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивачами подано апеляційну скаргу, в якій вони просять скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 826/2035/18 - задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 статті 382 КАС України). Правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини 1 статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Проаналізувавши наведені положення КАС України, колегія суддів вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт - це право суду, яке реалізується під час прийняття рішення у справі, між тим, в даному випадку, під час ухвалення рішення від 16.12.2019 судом першої інстанції, судовий контроль встановлено не було, та не зобов`язано суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання зазначеного рішення. Крім того, в даному випадку, заявником не наведено аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів та не надано доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, в той час як листом пенсійного органу підтверджується вчинення відповідачем поступових дій, націлених на виконання рішення суду у цій справі, що вказує на відсутність виключних правових підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду в подальшому, та в разі незастосування процесуальних заходів, про які просить апелянт, таке судове рішення залишиться невиконаним. У постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У даній правовій ситуації із листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 10.03.2021 № 5642-3725/Б-02/8-2600/21 вбачається, що відповідачем вживаються заходи, спрямовані на виконання судового рішення. При цьому, виплата заборгованості буде здійснена після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, відсутні підстави вважати, що без вжиття заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним. Крім того, колегія суддів зазначає, що відмова суду першої інстанції у встановленні відповідачу строку для подання звіту щодо виконання судового рішення, не позбавляє позивачів права здійснювати примусове виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Посилання апелянта в судовому засіданні на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі № 826/17933/18 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до норм КАС України, зокрема ст. 7, рішення суду апеляційної інстанції та наведені в них правові висновки не є джерелами права та не є обов`язковими для врахування судами при вирішенні інших спорів. Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ці справи не є релевантними та спірні правовідносини склалися щодо інших обставин. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Апелянти не надали до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2021 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий: Василенко Я.М. Судді: Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлений 18.10.2021.