Постанова 4851 № 520/5566/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 р.Справа № 520/5566/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 18.05.21 року у справі № 520/5566/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) третя особа - акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій протиправними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", в якому просив суд: - визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікули Вікторії Юріївни у виконавчому провадженні № 59723418 щодо винесення постанови від 15.07.2020 р. про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ " ЮБК Плюс" у сумі 2680654,77 грн; - визнати протиправною і скасувати постанову від 15.07.2020 р. у виконавчому провадженні № 59723418 про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ "ЮБК Плюс" у сумі 2680654,77 грн, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пікулою Вікторією Юріївною. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі № 520/5566/21 адміністративний позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі № 520/5566/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач не здійснював фактичного виконання судового рішення, стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутих коштів при примусовому виконанні виконавчого документа. Крім того, зазначає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду та такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у прийнятій ним постанові від 11.03.2020 р. у справі № 2540/3203/18, тому вважає, що дії державного виконавця Пікули В.Ю. у виконавчому провадженні № 59723418 щодо винесення постанови від 15.07.2020 року про стягнення виконавчого збору з боржника ТОВ "ЮБК Плюс" у сумі 2680654,77 грн є протиправними та постанова від 15.07.2020 року є незаконною і підлягає скасуванню. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.05.2019 року Господарським судом Харківської області видано наказ 922/3637/18, яким стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" (61105, Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 181, кім. 707, код 39817189) на користь АТ КБ "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 року в розмірі 26410391,91 грн. (12637354,45 грн. - прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 9768955, 31 грн. - прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 4004082,15 грн. - пеня за порушення грошового зобов`язання), витрати по сплаті судового збору в сумі 396155,88 грн., який пред`явлений стягувачем до примусового виконання. 06.08.2019 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою Вікторією Юріївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59723418 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 922/3637/18 від 11.05.2019 р. про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за договором фінансового лізингу №4Ю16082ЛИ від 16.09.2016 року в розмірі 26410391,91 грн. Одночасно постановою про відкриття виконавчого провадження № 59723418 державним виконавцем стягнув з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2680654,77 грн (а.с. 9). 15.07.2020 р. відповідачем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача від 07.07.2020 р. про повернення виконавчого документа без виконання (а.с. 10). 15.07.2020 р. державним виконавцем прийнята постанова про стягнення виконавчого збору з позивача в сумі 2680654,77 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці. 03.08.2020 р. Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження 62702012 про стягнення з ТОВ «ЮБК Плюс» виконавчого збору у розмірі 2680654,77 грн. на підставі постанови ВП 59723418 від 15.07.2020 року. Позивач, не погоджуючись із діями державного виконавця та постановою від 15.07.2020 р. у виконавчому провадженні № 59723418 про стягнення виконавчого збору з ТОВ "ЮБК Плюс" у сумі 2680654,77, звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки постанова від 15.07.2020 р. винесена у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. У відповідності до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У відповідності до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Таким чином, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. В той же час Законом України «Про виконавче провадження» передбачено і інший випадок, коли державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору. Зокрема, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Отже, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого вказане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження або, за наявності підстав, після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу. З матеріалів справи встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Пікулою Вікторією Юріївною одночасно у постанові про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2019 р., у відповідності до вимог ст. 27 Закону України Про виконавче провадження, зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2680654,77 грн. Постановою державного виконавця від 15.07.2020 року повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". У той ж час, на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з позивача не стягнуто суму виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 59723418, тобто, вказана постанова фактично перебувала на виконанні в межах цього ж ВП № 59723418 до повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно з ч. 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Також частиною дев`ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З матеріалів справи встановлено, що жоден з цих випадків відсутній у спірних відносинах. Аналіз положень статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, а питання про стягнення виконавчого збору виконавець повинен вирішити одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовним обов`язком державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до виконання рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. На доводи позивача щодо відсутності підстав для стягнення виконавчого збору у зв`язку з тим, що державним виконавцем фактично не виконано рішення суду в межах відкритого виконавчого провадження, при виконанні якого державним виконавцем не було вжито заходів примусового виконання, колегія суддів зазначає наступне. Слід зауважити, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору. Оскільки на час повернення виконавчого документу стягувачу відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому ним правомірно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору. Жодних обґрунтованих доводів з цього приводу, які б заслуговували на увагу та спростовували висновки суду позивачем не наведено, законність цієї спірної постанови станом на час розгляду цієї справи не спростовано. Довід апеляційної скарги, що стягнення виконавчого збору на підставі оскаржуваної постанови призведе до стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору, колегія суддів не приймає, оскільки за змістом положень ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» та п.8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 умовою, за якої виноситься постанова про стягнення виконавчого збору при поверненні виконавчого документу стягувачу, є саме несплата виконавчого збору, що виключає стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору. Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки правовідносини у даній справі є відмінними від тих правовідносин, оцінку яким давав Верховний Суд у своєму рішенні. До того ж, хоча підлягають застосуванню одні і ті ж норми Закону України "Про виконавче провадження", проте в різних редакціях, які діяли в різні проміжки часу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови від 15.07.2020 року ВП №59723418 про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі № 520/5566/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року у справі № 520/5566/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко