Постанова 4851 № 520/24102/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 серпня 2023 р.Справа № 520/24102/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 01.05.23 року по справі № 520/24102/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник С.О. про скасування постанов, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стадник С.О., в якому просив суд: - скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 201,00 грн., від 10.11.2021 року державного виконавця Стадник С.О. прийняту в виконавчому провадженні №67463281; - скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 12000,00 грн. від 10.11.2021 року державного виконавця Стадник С.О., прийняту в виконавчому провадженні №67463281; - скасувати постанову про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення 12201,00 грн., від 11.11.2021 року державного виконавця Стадник С.О., прийняту в виконавчому провадженні №67463281. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі № 520/24102/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі № 520/24102/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що державний виконавець порушив вимоги законодавства та не направив йому (боржнику) постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2021 року він отримав тільки 15.11.2021 року у приміщенні Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що підтверджується відміткою про її отримання. Вважає, що приймаючі оспорювані постанови, державний виконавець порушив приписи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме документи виконавчого провадження не були доведені та не надсилались до відома на адресу боржника в установлений строк, що є порушенням строків при вчиненні виконавчих дій з порушенням процедури, що за приписом ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою скасування такого рішення. Крім того, позивач зазначає, що норми ч.ч. 5, 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» звільняє його від сплати виконавчого збору, оскільки він добровільно виконав ухвалу суду про забезпечення позову у справі № 638/18301/20. Вважає, що висновок суду першої інстанції щодо правомірності прийняття державним виконавцем оспорюваних постанов суперечить нормам чинного законодавства, є необґрунтованим та безпідставним. Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/18301/20 від 08.06.2021 року заяву представника ОСОБА_2 - Ящук Наталії Анатоліївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що перешкоджають спілкуванню ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої, третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., другої, четвертої неділі місяця з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/18301/20 від 08.06.2021 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67463281 про забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що перешкоджають спілкуванню ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.11.2021 року державним виконавцем, в рамках виконавчого провадження ВП № 67463281, було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 12000 грн. 11.11.2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67463281 в якості забезпечення виконання нарахованого виконавчого збору в межах суми звернення стягнення 12201 грн. Не погоджуючись з постановами державного виконавця, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних постанов державного виконавця. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. У відповідності до ч.1 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, а саме за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У відповідності до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Отже, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого вказане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що питання про стягнення виконавчого збору вирішується або на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, або, якщо виконавчий збір не стягнуто шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону), 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону. Законом України «Про виконавче провадження» визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). У відповідності до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. З матеріалів справи встановлено, що 05.11.2021 року до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження у зв`язку з невиконанням добровільно ОСОБА_1 рішення суду, та просила виконати ухвалу суду про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що перешкоджають спілкуванню ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 10.11.2021 року державним виконавцем Стадник С.О., керуючись ст.ст. 1, 3, 24, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача ОСОБА_2 від 05.11.2021 року винесена постанова про відкриття виконавчого прова дження з примусового виконання ухвали Дзержинським районним судом м. Харкова у справі № 638/18301/20 від 05.11.2021 року про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, що перешкоджають спілкуванню ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , 31 січня 2010 року на родження. Державний виконавець надіслав боржнику та стягувачу постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Також, 10.11.2021 року державним виконавцем Стадник С.О., в рамках виконавчого провадження ВП № 67463281, було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 201 грн, та постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 12000 грн (два мінімальних розміра заробітної плати). Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. 11.11.2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67463281 в якості забезпечення виконання нарахованого виконавчого збору в межах суми стягнення 12201 грн. 15.11.2021 року боржник ОСОБА_1 з`явився на прийом до державного виконавця для ознайомлення з матеріалами справи та додатково отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу, про що свідчить підпис про отримання постанови. У відповідності до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. 15.11.2021 року боржника ОСОБА_1 під час ознайомлення з матеріалами справи, державним виконавцем доведено боржника резолютивну частину рішення суду та складений акт державного виконавця від 15.11.2021 р. (а.с. 95). Боржник від підпису відмовився. Однак, в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначена резолютивна частина ухвали суду, та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим. Таким чином, колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що державний виконавець порушив приписи ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». 24.11.2021 року державним виконавцем Стадник С.О. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 67463281, оскільки на виконання положень ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» до відома боржника доведена резолютивна частина ухвали суду у справі №638/18301/20, про що ним отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, складено відповідний акт державного виконавця від 15.11.2021 р. 25.11.2021 року державним виконавцем Стадник С.О. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 67664639 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000 грн. Згідно з ч. 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. З матеріалів справи встановлено, що жоден з цих випадків відсутній у спірних відносинах. Аналіз положень статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, а питання про стягнення виконавчого збору виконавець повинен вирішити одночасно з відкриттям виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безумовним обов`язком державного виконавця у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження за своєю правовою природою не є санкціями, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, шо здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державною виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом. При цьому колегія суддів зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 67463281 від 10.11.2021 р. та постанови про відкриття виконавчого провадження № 67664639 про стягнення виконавчого збору від 25.11.2021 року позивачем не оскаржувалось. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанов у виконавчому провадженні № 67463281 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення 12201,00 грн., відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі № 520/24102/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року по справі № 520/24102/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський