Постанова 4856 № 240/18837/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18837/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 08 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ружинської селищної ради на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Ружинської селищної ради до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Ружинська селищна рада звернулась до суду з позовом до Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила: - визнати неправомірними дії в.о. начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Велидчука О.І. щодо винесення постанов: - від 22.05.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №71860777 за виконавчим листом №240/33406/21, виданого 18.05.2023 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 240/33406/21; - від 22.05.2023 про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №71860777; - від 22.05.2023 про стягнення з Ружинської селищної ради як боржника по виконавчому провадженню ВП № 71860777 на користь Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 29480,00 грн; 2) визнати протиправними та скасувати: - постанову Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22.05.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП 71860777 за виконавчим листом № 240/33406/21, виданого 18.02.2023 Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 240/33406/21; - постанову Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 22.05.2023 про стягнення витрат виконавчого провадження ВП №71860777; - постанову Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.08.2023 про стягнення з Ружинської селищної ради як бржника по виконавчому провадженню ВП №71860777 на користь Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 у задоволенні позову відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 №240/33406/21 позов ОСОБА_1 задоволено, зокрема : - зобов`язано Ружинську селищну раду Житомирської області повторно розглянути заяву №М-1182 від 20.05.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, що розташована на території Ружинської селищної ради Житомирської області за межами населеного пункту с.Вільнопілля Бердичівського району Житомирської області з кадастровим номером 1825282200:01:000:0318 з урахуванням висновків зроблених судом у даній справі (а.с.62-64). 18.05.2023 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/33406/21 видано виконавчий лист. На підставі заяви ОСОБА_1 за вх.№8597 від 22.05.2023 про примусове виконання рішення в.о. начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Велидчуком Олександром Івановичем винесено постанову від 22.05.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №71860777 з виконання виконавчого листа №240/33406/21, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 18.05.2023 (а.с.88). У вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження Ружинській селищній раді Житомирської області встановлено 10 робочих днів для виконання рішення суду. Окрім того, 22.05.2023 державним виконавцем прийнято постанови про стягнення з Ружинської селищної ради Житомирської області витрати виконавчого провадження у загальному розмірі 253,00 грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 29480,00 грн. 22.06.2023 до відповідача надійшло повідомлення Виконавчого комітету Ружинської селищної ради Житомирської області за вх.№8597 щодо повідомлення обставин виконання виконавчого листа №240/33406/21, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 18.05.2023. В зазначеному повідомленні вказано, що на засіданні постійної комісії Ружинської селищної ради з питань земельних відносин, будівництва та архітектури, що відбулося 22.05.2023, розглянуто питання ОСОБА_1 та рекомендовано сесії селищної ради відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1825282200:01:000:0318, що розташована на території Ружинської селищної ради Житомирської області за межами населеного пункту с. Вільнопілля Бердичівського району Житомирської області. Відповідно, під час пленарного засідання сесії ради, що відбулося 30.05.2023, за результатами поіменного голосування, прийнято рішення «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність». Відтак, враховуючи факт добровільного виконання рішення суду у справі №240/33406/21, позивач вважає протиправними постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору в межах ВП №71860777, а тому звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено суду правомірність прийняття оскаржуваних в межах даної справи постанов. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, відзначає наступне. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження". В свою чергу, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Вказаним Законом визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Матеріали справи свідчать, що на адресу Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 22.05.2023 надійшла заява ОСОБА_1 за вх.№8597 про примусове виконання рішення у справі №240/33406/21 на підставі виконавчого документу №240/33406/21 від 18.05.2023 Як наслідок, на виконання вимог положення Закону №1404-VIII в.о. начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Велидчуком Олександром Івановичем винесено постанову від 22.05.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП №71860777, разом з тим винесено постанови про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 253,00 грн та про стягнення виконавчого збору у розмірі 29480,00 грн. Вказані обставини свідчать про правомірність висновку суду першої інстанції щодо належності дій державного виконавця, спрямованих на прийняття ним 22.05.2023 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №71860777, оскільки жодних обставин та підстав для відмови у прийнятті до виконання виконавчого документа про примусове виконання рішення у справі №240/33406/21 на підставі виконавчого документу №240/33406/21 від 18.05.2023 судом не встановлено. Стосовно правомірності винесення відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 29480,00 грн. судова колегія відзначає наступне. У відповідності до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Згідно з ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі Інструкція № 512/5) закріплено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному ст. 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. В той же час, Інструкцією № 512/5 теж регламентовано такий порядок вирішення питання про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якого вказане питання вирішується державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. З огляду на системний аналіз наведених норм права, стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Відтак, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, одночасно, в безумовному порядку, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору (якщо його стягнення передбачено Законом) та про стягнення витрат виконавчого провадження, перелік яких визначений Інструкцією №512/5. В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем, разом з постановою про відкриття виконавчого провадження, правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 22.05.2023 у ВП №71860777. Що стосується розміру виконавчого збору, то судова колегія приймає до уваги встановлений факт наявності технічної помилку у підрахунку суми до стягнення, яка була виправлена державним виконавцем шляхом винесення постанови про скасування постанови про стягнення виконавчого збору. Вказане підтверджується прийняттям в.о. начальника Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Велидчуком О.І. 08.08.2023 постанови про скасування процесуального документа, згідно зі змістом якої, державним виконавцем скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 22.05.2023. Відтак, суд першої інстанції вірно відзначив, що допущена помилка у сумі стягнення виконавчого збору виправлена державним виконавцем самостійно, про що свідчить прийняття державним виконавцем 08.08.2023 постанови про стягнення з Ружинської селищної ради виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн = (6700,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати х 4). Саме тому, відповідачем усунуто недоліки щодо винесення постанови від 22.05.2023 про стягнення виконавчого збору. Оскільки розмір виконавчого збору, що визначений в постанові про стягнення виконавчого збору від 08.08.2023, відповідає приписам частини 2 та 3 статті 27 Закону №1404-VIII та Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", підстави для її скасування відсутні. Що стосується постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 22.05.2023, то судова колегія виходить з наступного. Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, приймається виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня. Мінімальними витратами виконавчого провадження є плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрати, пов`язані з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження: стягнення виконавчого збору; стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). В свою чергу, витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження, як виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», затверджені види та розміри витрат виконавчого провадження. За змістом розділу І наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження» видами витрат виконавчого провадження є: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження. Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 24.03.2017 № 954/5 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження» розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження. Таким чином, за змістом наведених норм, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження обов`язково повинні бути зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження. При цьому, Закон №1404-VIII та наведені нормативні акти не покладають на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження. З огляду на викладене, оскаржувана постанови про розмір витрат виконавчого провадження за своїм змістом відповідає вимогам Закону №1404-VIII, Інструкції №512/5 та наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження». Сума, визначена в оскаржуваній постанові, як і окремі її складові апелянтом не оскаржується. Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII та Інструкції № 512/5, судова колегія відзначає, що стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню, та витрати виконавчого провадження, у тому числі мінімальні. Тобто, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. При цьому, у розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відтак, стягнення виконавчого збору не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання, а зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження). Судова колегія зауважує, що в призмі викладеного, слід дійти висновку, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. До того ж, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено. Разом з тим, як у матеріалах справи, так і в матеріалах апеляційної скарги відсутні докази того, що на момент винесення оскаржуваних постанов (станом на 22.05.2023) про стягнення з боржника виконавчого збору та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, державному виконавцю було повідомлено позивачем про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/33406/21. Натомість, як засвідчується матеріалами справи, повідомлення позивача (боржника) про хід виконання зазначеного рішення суду, надіслано та отримано державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження, а саме 22.06.2023 року, хоча засідання постійної комісії Ружинської селищної ради з питань земельних відносин, будівництва та архітектури щодо розгляду питання ОСОБА_1 відбулось 22.05.2023 року. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова від 22.05.2023 про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 253,00 грн та постанова від 08.08.2023 про стягнення виконавчого збору у сумі 26800,00 грн, винесені в межах виконавчого провадження №71860777, є такими, що відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»; державний виконавець, приймаючи спірні постанови, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування таких постанов у судовому порядку. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Ружинської селищної ради залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.