Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/7034/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7034/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В. А. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 28 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ружинської селищної ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області до Ружинської гімназії Ружинської селищної ради Житомирської області про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області звернулось до суду з позовом в якому просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, зазначених у даному позові а саме: заборонити подальшу експлуатацію будівлі Ружинської гімназії Ружинської селищної ради Житомирської області за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Київська,

43. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області (вул.Героїв Пожежних, 67-Б, м.Житомир, 10006, код ЄДРПОУ 38624322) задоволено повністю. Застосувано до Ружинської гімназії Ружинської селищної ради Житомирської області (вул.Київська,43, смт.Ружин, Житомирська обл., 13601, ЄДРПОУ 22058715) заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, зазначених у актах перевірки від 29.01.2021 №2 та від 11.06.2021 №61, а саме: заборонити подальшу експлуатацію будівлі Ружинської гімназії Ружинської селищної ради Житомирської області, за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Київська,

43. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було усунено практично всі виявлені порушення. Між тим, на момент розгляду справи та прийняття рішення судом не усуненим залишилось одне порушення, а саме: не обладнано приміщень закладу системами протипожежного захисту. Зазначає, що роботи з облаштування пожежної сигналізації будуть здійсненні після проведення у липні 2021 року сесії Ружинської селищної ради Житомирської області, на якій буде прийнято рішення про фінансування даного виду робіт. Вказує, що відділом освіти Ружинської селищної ради Житомирської області було укладено договір № 6-п/21 від 12.07.2021 року про виготовлення проекту монтажу пожежної сигналізації. З огляду на викладене, висновки суду про невиконання відповідачем даної вимоги, що створює загрозу, яка може призвести до трагічних наслідків, пов`язаних із загибеллю людей, є такими, що зроблені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме незастосування нормативно-правових акту, який підлягав застосуванню. З огляду на вищевикладене, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст.311 КАС України. Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 18 по 29 січня 2021 року головним інспектором Ружинського районного сектору Гомонюком С.А., проведено планову перевірку додержання та виконання вимог законодавства в сфері пожежної та техногенної безпеки в Україні. В результаті здійснених заходів щодо перевірки складено акт №2 від 29.01.2021 щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. Акт підписано директором гімназії 29.01.2021 без зауважень. За результатами перевірки встановлені наступні порушення вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки в приміщенні за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Київська,43: - приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ); - у приміщенні столової двері, на шляху евакуації, відчиняються не в напрямку виходу з приміщення (порушено пункт 2.27 розділу III ППБУ); - для оздоблення підлоги коридору першого поверху використано матеріали з не визначеними показниками щодо токсичності продуктів горіння, димоутворювальної здатності, групою поширення полум`я (порушено пункт 2.28 розділу III ППБУ); - у приміщенні актової зали, двері на шляху евакуації відчиняються не в напрямку виходу з приміщення (порушено пункт 2.27 розділу III ППБУ); - у приміщенні актової зали електричні розетки встановлені на горючу основу (конструкцію) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (порушено пункт 1.17 розділу IV ППБУ); - у приміщенні актової зали влаштована та експлуатується тимчасова електромережа (порушено пункт 1.8 розділу IV ППБУ); - у підсобному приміщенні кабінету №59 застосовуються саморобні подовжувані, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред`являються до переносних (пересувних) електропроводок (порушено пункт 1.18 розділу IV ППБУ); - у підсобному приміщенні кабінету №59 для опалення застосовується нестандартний (саморобний) електронагрівальний прилад (порушено пункт 1.18 розділу IV ППБУ); - у кабінеті медичного працівника експлуатується несправна електрична розетка (порушено пункт 1.18 розділу IV ППБУ); - електричні розетки в кабінеті інформатики (№19) встановлені на горючу основу (конструкцію) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (порушено пункт 1.17 розділу IV ППБУ); - у приміщенні бібліотеки експлуатується несправна електрична розетка (порушено пункт 1.18 розділу IV ППБУ); - не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання порушено пункт 1.20 розділу IV ППБУ); - у кабінеті трудового навчання експлуатація вогнегасників здійснюється не відповідно до правил експлуатації вогнегасників (допускається використання вогнегасників за відсутності розтрубів або гнучких рукавів, в залежності від типу вогнегасника) (порушено пункт 2.2 розділу III ППБУ). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного. Вважаючи наявними підстави для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази та документи які б спростовували всі виявлені Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області порушення, зазначені в актах перевірки від 29.01.2021 № 2 та від 11.06.2021 № 61, або свідчили про усунення вказаних порушень в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності визначає Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI (далі - Кодекс № 5403-VI). У свою чергу, статтею 55 Кодексу № 5403-VI передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини 1 якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів. Діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (частина 2 статті 55 Кодексу № 5403-V). Відповідно до статті 8 Закону України від 13.05.1999 № 651-XIV «Про загальну середню освіту» (далі - Закон № 651-XIV, чинний на час проведення перевірки) заклад загальної середньої освіти - це заклад освіти, основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти. Статтею 38 Закону № 651-XIV визначено, що саме заклад загальної середньої освіти охороняє життя і здоров`я учнів (вихованців), педагогічних та інших працівників закладу. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V). Частиною 4 статті 4 Закону № 877-V передбачено, що вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності встановлюється виключно законами. Згідно із абзацом 1 частини 5 статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Частиною 7 статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. У свою чергу, частина 1 статті 67 Кодексу № 5403-VI передбачає, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до частин 1, 2 статті 68 Кодексу № 5403-VI посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Положеннями частини першої статті 70 КЦЗ встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2 ст.70 КЦЗ). Водночас, відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зупинення експлуатації приміщень є заходом, який застосовується за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Згідно із пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності. Відповідно до пункту 25 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків. Відповідно до підпункту 4.3.7 пункту 4.3 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Згідно з вимогами пункту 33 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. Отже, законодавець відносить пожежі до надзвичайних ситуацій та пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Тобто, загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або які підвищують ризик розвитку пожеж. Поряд з цим, вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 809/443/16 (адміністративне провадження № К/9901/36946/18). Так, як встановлено судом першої інстанції та зазначено самим заявником в апеляційній скарзі, відповідачем усунуто більшу частину порушень, та на час винесення судом рішення відповідачем не усунуто 2 правопорушення, які, на переконання відповідача не створюють реальної загрози життю людей. Втім, колегія суддів наголошує, що згідно позапланової перевірки приміщень відповідача за вказаною вище адресою, за результатами якої складено акт від 11.06.2021 № 61, встановлено, що на час проведення перевірки є неусунутими 2 порушення, а саме: - приміщення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (порушено пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ); - в приміщенні актової зали, двері на шляху евакуації відчиняються не в напрямку виходу з приміщення (порушено пункт 2.27 розділу III ППБУ); Так, судом встановлено, що будівля закладу не обладнана системами протипожежного захисту. Колегія суддів зазначає, що відсутність автоматичної системи пожежної сигналізації та системи керування евакуюванням людей може призвести до пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей, які перебувають у будівлі, тому первинні засоби пожежогасіння можуть бути неефективними, продукти горіння унеможливлять своєчасну та безпечну евакуацію людей, особливо з урахуванням знаходження в приміщенні значної кількості дітей. При цьому гасіння пожежі здійсниться тільки при прибутті пожежних підрозділів з відповідними засобами гасіння. Крім того, відсутність системи протипожежного захисту не дасть можливості виявлення загорання, минаючи людський фактор, на його ранній стадії та сповіщення працюючого персоналу і підрозділів оперативно-рятувальної служби про загорання. У такому випадку суттєво збільшується час розвитку пожежі до моменту її виявлення, що спричинить значні матеріальні збитки, загибель та/або травмування людей. Тобто відсутність автоматичної системи пожежної сигналізації та системи керування евакуюванням людей може створити реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Таким чином, не усунуте порушення правил пожежної безпеки, а саме відсутність системи пожежної сигналізації, є суттєвим, створює реальну загрозу життю та здоров`ю людей. При цьому не усунення виявленого порушення вказує на те, що продовжують існувати обставини, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей. Належним доказом усунення порушення є акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, проте такого Акту матеріали справи не містять, натомість, відповідно до наявних матеріалів справи вбачається наявність порушення, яке є суттєвим та не усунутим відповідачем, що є неприпустимим і вимагає застосування відповідних заходів реагування. Верховний Суд у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/5849/18 зазначив, що наявність порушення вимог протипожежної безпеки не вважається усунутим лише за умови розгляду можливості щодо такого усунення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 у справі № 826/7292/18. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час розгляду даної справи по суті, відповідні порушення залишаються не усуненими, а відтак реальною є загроза спричинення шкоди здоров`ю та життю людей. На переконання колегії суддів, порушення які відповідачем фактично не усунуто, не є формальними, а є такими, що створюють реальну загрозу для життя і здоров`я людей. Існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 823/589/16 (адміністративне провадження №К/9901/30861/18). Колегія суддів зазначає, що застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю і здоров`ю людей. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. За своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові № 826/12258/18 від 18.09.2018 року. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить висновку, що встановлені під час перевірки відповідача порушення, а також наявність безпосередньої та реальної загрози життю та/або здоров`ю людей є обґрунтованими та беззаперечними. З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач не усунув всіх порушень, які виявлені в ході проведення перевірки, і ті порушення, які на час прийняття судом рішення продовжують існувати, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, з огляду на що колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації вказаного об`єкта до повного усунення порушень Колегія суддів звертає увагу на те, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення відповідачем виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. При цьому, доводи відповідача про те, що ним усунуто частину виявлених порушень та вжито ряд заходів, спрямованих на усунення тих, які залишились, що на думку відповідача виключає необхідність застосування заходів реагування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначені обставини не виключають, а навпаки підтверджують наявність порушень вимог пожежної і техногенної безпеки, допущених відповідачем, на момент проведення перевірки та, відповідно, існування підстав для застосування заходів реагування з метою усунення небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей. Крім того, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених управлінням ДСНС, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутись до суду першої інстанції з заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 823/589/16. Відтак, позивач, як суб`єкт владних повноважень навів переконливі доводи та надав докази на підтвердження необхідності застосування крайнього заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації вищевказаного об`єкту до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Ружинської селищної ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.